Справа № 2о-60\2007 року

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2007 року                                                                                               м. Запоріжжя

Жовтневий районний суду м. Запоріжжя у складі: Головуючого-судді МУХІНА А.В. при секретарі-Щербак І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа 4-та Запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту не прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту не прийняття спадщини.

В обґрунтування заяви навів наступне ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2, до смерті постійно проживаюча за адресою: АДРЕСА_1. Після її смерті відкрився спадок у вигляді жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1., який належав ОСОБА_2 на праві особистої власності. Спадкоємцями за законом на вищезгадане спадкове майно є заявник (син померлої) - ОСОБА_1, а також його брат - ОСОБА_3, який з часу відкриття спадку та до теперішнього часу с заявою про прийняття спадку в нотаріальну контору не звертався. Заявник подав заяву про прийняття спадку в нотаріальну контору по місцю відкриття спадку протягом шести місяців після смерті матері, але оформити спадок в нотаріальному порядку він не може, оскільки є в наявності заповіт на його брата. На час смерті матері та відкриття спадщини ОСОБА_3 вже приблизно шість років знаходився у розшуку. Мати направляла запити по всім місцям його перебування, але звідусіль надходили відповіді про його відсутність за місцем перебування. ОСОБА_3 фізично спадок по заповіту не прийняв, із заявою про прийняття спадку в нотаріальну контору не звертався. Але нотаріус державної нотаріальної контори не може видати заявнику свідоцтво про право на спадок, в зв'язку з тим, що відповідно до ч.3. ст.1268 Цивільного кодексу України, вважає, що спадкоємець, який постійно мешкав разом із спадкодавцем, вважається фактично прийнявши спадок. Факт того, що ОСОБА_3 мешкав разом із спадкодавцем нотаріус вважає підтвердженим реєстрацією ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1. В листопаді 2006 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя винесено рішення, яким, було визнано померлим ОСОБА_3 тобто судом відповідно до ст..46 Цивільного кодексу України вже встановлений факт відсутності мого брата за вказаною адресою на час відкриття спадщини. Заявник в свою чергу фактично прийняв спадщину, оскільки у встановлений законом термін (шість місяців) вступив в управління спадковим майном, поховав мати і виконав всі обрядові послуги, пов'язані з похоронами, продовж усього часу проживання із матір'ю та після її смерті здійснював догляд за усім домоволодінням, майно що залишилося після смерті матері прийняв, як спадок.

В судовому засіданні представник заявника на задоволенні заяви наполягала, просить суд встановити факт не прийняття ОСОБА_3 спадщини у вигляді будинку АДРЕСА_1, що залишився після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Представник зацікавленої особи-4-то'ї Запорізької державної нотаріальної контори до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, надано суду

2

заяву, в якій просить розглянути справу без участі 4-тої Запорізької державної нотаріальної контори.

Суд дослідивши матеріали справи, матеріали спадкової справи, заслухав представника заявника, вважає заяву такою що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1268 ЦК України Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1269 ЦК, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2006 року ОСОБА_3 оголошено померлим. Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_3 виїхав з міста Запоріжжя у 2001 році та до цього часу не повертався. Суд вважає, що при таких обставинах на час відкриття спадщини ОСОБА_3 не проживав постійно разом з спадкодавцем ОСОБА_2.

Відповідно до матеріалів спадкової справи у встановлений законом строк інші спадкоємці, крім ОСОБА_1, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини не звертались.

Згідно ст. 256 ЦПК України У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом  не визначено іншого порядку їх встановлення.

З урахуванням наведеного, суд вважає, за необхідне встановити факт не прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Керуючись ст. 1268,1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 256,259 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт не прийняття ОСОБА_3 спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду запорізької

області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне

оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до

апеляційної інстанції.