Справа № 2-803/07 p.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2007 р. м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді СТРАТІЙ Є.В.,
при секретарі МОРОЗ Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, в якому вказано, що відповідач по справі є приватним підприємцем, який займається пасажирськими перевозами. 07.06.2003 р. між ними був укладений письмовий трудовий договір, згідно якому останній зобов'язався забезпечити його працею в якості водія, надавати відпустку, виплачувати заробітну плату 185 гр. на місяць. Строк договору визначався до 7.10.2005 p., фактично позивач працював до 21.02.04 p., однак заробітну плату до цього часу не отримав. Сума заборгованості складає 1200 гр. з розрахунку 185 гр. за 8 міс, які підлягають стягненню на користь позивача.
На неодноразові вимоги в письмовій та усній формі про виплату заробітної плати відповідач не реагує, продовжує порушувати його законні інтереси та трудові права, в зв'язку з чим йому заподіяні моральні страждання, які він оцінює в 500 гр. і просить стягнути з відповідача на його користь.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі на зазначених в позові підставах, вказавши, що в зв'язку з укладенням шлюбу 5.08.2005 р. його прізвище змінилося, в трудовому договорі він вказаний як ОСОБА_3.
Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень на позов суду не надав, про час слухання справи і необхідність з'явитися до суду був повідомлений неодноразово і своєчасно. На підставі ст. 224 ЦПК України і за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Вивчивши матеріали справи, встановивши обставини, заслухавши пояснення позивача, свідків, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1( до 5.08.2005 р. ОСОБА_3) і відповідачем як суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 був укладений письмовий трудовий договір від 7.06.2003 р. на строк до 7.10.2005 p., з іспитовим строком 3 місяці, і яким були встановлені обов'язки сторін по його виконанню, згідно якому позивачу була надана праця в якості водія, а відповідач зобов'язався виплачувати йому заробітну плату в розмірі 185 гр на місяць, однак свої зобов'язання останній не виконав, зарплату за вказаний період не виплатив, має заборгованність перед позивачем в сумі 1200 гр. з розрахунку 185 гр.за 8 місяців праці, з вимогою про виплату якої позивач неодноразово звертався до відповідача в усній та письмовій формі, однак до цього часу заборгованність останнім не погашена, що додає позивачу моральних страждань в зв'язку з неповагою до нього як робітника, який сумлінно виконував свої трудові обов'язки, погіршенням його сімейних стосунків і в матеріальному плані за вини відповідача.
2
Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що позивач дійсно працював у відповідача водієм на маршрутному таксі з літа 2003 року по квітень 2004 року, однак зарплату за вказаний період останній не платив і той був змушений звільнитися за власним бажанням , багато разів звертався за зарплатою, але той не реагував. Така практика у цього приватного підприємця була постійною, тому люди часто звільнялися.
Свідок ОСОБА_5- подружжя позивача, пояснила суду, що у зв»язку з тим, що у вказаний період вони проживали з позивачем однією сім»єю, вели спільне господарство, він був оформлений водієм у відповідача, але поміж ними часто виникали сварки, т.я. чоловік зовсім не одержував зарплату, після звільнення неодноразово звертався до ОСОБА_2 за виплатою заборгованності, але той зухвало поводився і гроші не віддав.
Вищевказані обставини підтверджуються вказаним трудовим договором від 7.06.2003 p., трудовою книжкою позивача, свідоцтвом про шлюб від 5.08.2005 p., листом Шевченківської прокуратури м. Запоріжжя від 30.12.04 p., повідомленням про вручення поштового відправлення на ім"я ОСОБА_2 22.05.04 р.
Відповідно до ст. 34 Закону України « Про оплату праці » працівник має право на оплату своєї праці на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належить йому, проводиться в день звільнення.
Відповідно до ст. 233 КЗпП Украши робітник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження строків.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП Украши моральна шкода робітнику відшкодовується власником якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань і втрати нормальних життєвих стосунків.
Суд вважає, що розмір морального відшкодування, заявлений позивачем в розмірі 500 гр. відповідає ступеню вини відповідача та глибині фізичних і моральних страждань позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 57-60, 88, 174, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 116,233,237-1 КЗпП України,
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованність по заробітній платі в розмірі 1200 (тисячу двісті) гр. та моральну шкоду в розмірі 500 (п»ятсот) гр.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 51 гр. та витрати на Інформаційно-техничні послуги в розмірі 30 гр.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.