РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2010 року Ульяновський районний суд
Кіровоградської області
в складі:
головуючого судді -Ясінського Л.Ю.,
при секретарі - Кашнікову І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ульяновка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до загальноосвітньої школи 1-3 ступенів с.Лозувата Ульяновського району Кіровоградської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог відділ освіти Ульяновської районної Державної адміністрації, про поновлення строку на оскарження наказу директора загальноосвітньої школи 1-3 ступенів с.Лозувата від 11.12.2009 року № 24, визнання його незаконним, стягнення середньої заробітньої плати за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась до суду з позовом до до загальноосвітньої школи 1-3 ступенів с.Лозувата Ульяновського району Кіровоградської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог відділ освіти Ульяновської районної Державної адміністрації, про поновлення строку на оскарження наказу директора загальноосвітньої школи 1-3 ступенів с.Лозувата від 11.12.2009 року № 24, визнання його незаконним, стягнення середньої заробітньої плати за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі, посилаючись на те, що 11.12.2009 року на підставі наказу директора загальноосвітньої середньої школи 1-3 ступенів с.Лозувата за №24 її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення по п.3 ст.40 КЗпП України за нібито систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку.
З вищезазначеним наказом позивачка незгодна, вважає його незаконним та необгрунтованим з наступних підстав:
в наказі відсутня мотивація, а саме не вказано які позивачкою порушені пункти правил внутрішнього трудового розпорядку та виконання яким нормативним документом локального значення вони покладені на позивачку.
Згідно вимог ст.21 КЗпП України працівник зобов»язаний виконувати роботу яка визначена трудовим договором.
Між позивачкою та відповідачем при прийняті позивачки на роботу в загальноосвітню школу на посаду працівника кухні, трудовий договір у вигляді окремого письмового документу не складався, а тому згідно ст.24 КЗпП України та п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору. Тобто якщо працівник був за згодою роботодавця допущений до роботи то вважається, що трудовий договір укладений на тих умовах які фактично виконуються працівником. А до суттєвих умов договору згідно з трудовим правом відносяться, місце роботи працівника і його посада , розмір заробітної плати,трудові функції працівника які визначаються посадовими інструкціями та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до ст.32 КЗпП України забороняється зміна суттєвих умов праці без згоди працівника.
30.10.2009 року відповідачем в односторонньому порядку були змінені посадові обов»язки позивачки, що на її думку є зміна суттєвих умов трудового договору, а згідно ст.43 Конституції України такі дії квіліфікуються як примусова праця. Тому згідно ст.60 Конституції України позивачка має мовне право відмовитись від виконання явно незаконного розпорядження та дій директора школи яким порушуються її трудові права, що позбавляє роботодавця права притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності за п.3 ст.40 КЗпП України.
Згідно ст.233 КЗпП України, строк оскарження такого роду наказу встановлений один місяць. А згідно з ч.1 ст. 73 ЦПК України суд за клопотанням сторони поновлює строк встановлений законом, якщо цей строк був пропущений з поважних причин.
Зважаючи на правову неграмотність позивачки та спробу захистити свої трудові права через прокуратуру Ульяновського району Кіровоградської області, був пропущений строк на оскарження наказу про її звільнення в судовому порядку. Позивачка вважає, що строк нею пропущено з поважних причин.
Представник позивачки в судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просив суд поновити строк на оскарження наказу директора ЗОСШ 1-3 ступенів с.Лозувата від 11.12.2009 року № 24, визнати його незаконним, в зв»язку з тим, що:
1. в наказі відсутня мотивація, а саме не вказано які позивачкою порушені пункти правил внутрішнього розпорядку та виконання яким нормативним документом локального значення вони покладені на позивачку;
2. 30.10.2009 року відповідачем в односторонньому порядку були змінені посадові обов»язки позивачки, що на його думку та думку позивачки є зміною суттєвих умов трудового договору та порушення Конституції, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та поновити позивачку на роботі.
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечили щодо позовних вимог, вважають, що немає підстав для поновлдення строку на оскарження наказу, наказ про звільнення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому в позові потрібно відмовити в повному обсязі.
Між сторонами склались відносини, які регулюються кодексом законів по працю України, який регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.
Заслухавши сторони та вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до впевненого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та доводи її представника в ході судового засідання не знайшли свого підтвердження, а тому позов в частині визнання наказу «Про звільнення ОСОБА_1» № 24 від 11.12.2009 року незаконним, стягнення середньої заробітньої плати за час вимушеного прогулу та поновлення ОСОБА_1 на роботі задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав:
судом встановлено, що позивачка працювала в загальноосвітній школі 1-3 ступенів с.Лозувата на посаді підсобного працівника кухні, з умовами праці, правилами техніки безпеки та правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлена. 18.02.2009 року ОСОБА_1 ознайомлена з вимогами її посадової інструкції, що підтверджується ( а.с.5). 10.09.2009 року наказом директора загальноосвітньої школи 1-3 ступенів с.Лозувата №15 ОСОБА_1 була звільнена у зв»язку зі скороченням. Цього ж числа за наказом №17 в зв»язку з формуванням нового штатного розпису знову була прийнята на роботу на посаду підсобного працівника кухні з навантаженням 0.5 ставки, з умовами праці, правилами техніки безпеки та правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлена, що підтверджується ( а.с.6). 30.10.2009 року ОСОБА_1 запропоновано ознайомитися з вимогами її уточненої посадової інструкції, в якій змінився лише п.2.2, що не суттєвими змінами умов праці, з якою остання ознайомилась, але в графі підпис зазначила незгодна, що підтверджується ( а.с.4). 02.12.2009 року на підставі доповідних записок (а.с.а.с. 29.30.31) про невиконання позивачкою своїх посадових обов»язків, директором школи було направлено клопотання до профспілкового комітету про дачу згоди на звільнення підсобного працівника школи ОСОБА_1 (а.с.37). В подальшому на підставі рішення профспіккового комітету (а.с.38-39) директором загальоосвітньої школи 1-3 ступенів с.Лозувата Ульяновського району Кіровоградської області видано мотивований наказ за № 24 від 12.11.2009 року «Про звільнення ОСОБА_1» в якому зазначено, що » з вересня 2009 року підсобний працівник кухні ОСОБА_1свідомо систематично не виконує без поважних причин обов»язків покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією. З метою уникнення конфлікту 30.10.2009 року в посадову інструкцію на підставі наказу директора школи були внесені уточнення з чітко визначеним робочим місцем та виконанням роботи згідно займаної посади. Цю посадову інструкцію ОСОБА_1 не визнає, про, що свідчить її підпис. Приміщення харчоблоку вона не прибирає. Навіть після прийняття рішення профкомом щодо надання згоди на звільнення 03.12.2009 року їй була надана можливість обдумати і змінити своє безпедставне рішення та вона продовжувала порушувати правила внутрішнього трудового розпорядку не виконувала вимог посадової інструкції, а саме не мила підлогу на харчоблоці з 30.10.2009 року по 02.12.2009 року» з наказом ОСОБА_1 ознайомлена 11.12.2009 року, що підтверджується копією наказу (а.с.40).
Крім того згідно ст.233 КзпПУ працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Позивачка в свої позовній заяві та представник позивачки в ході судового засідання стверджують, що ОСОБА_1 була звільнена з роботи 11.12.2009 року, в суд з заявою про вирішення трудового спору звернулась 15.02.2010 року. Причину пропуску строку звернення до суду позивачка в своїй заяві та представник позивачки в ході судового розгляду мотивують тим, що позивачка є юридично необізнаною особою, крім того строк звернення до суду пропущений через звернення до прокуратури Ульяновського району для захисту своїх трудових прав.
Відповідно до вимог ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і докази подаються сторонами, які беруть участь у справі.Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
В ході судового засідання встановлено, що позивачка, після ознайомлення з наказом про її звільнення від 11.12.2009 року, через 2 (два) дні, а саме 13.12.2009 року звернулась з обгрунтованою скаргою на неправомірні дії директора Лозуватської середньої загальноосвітньої школи 1-3 ступенів щодо її звільнення, що підтверджується копією скарги ( а.с.9). Даний факт виключає юридичну необізнанність позивачки. Відповідь на свою скаргу, як вбачається з матеріалів справи позивачка отримала 29.12.2009 року, що підтверджується (а.с.3) суд вважає, що в позивачки було достатньо часу для звернення до суду в строк передбачений законодавством.
Відповідно п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року №9 з послідуючими змінами та доповненнями суд зобов»язаний перевірити і обговорити причини пропуску строку звернення до суду і якщо тримісячний строк пропущений без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав, а оскільки при пропуску тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з»ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи і обов»язки сторін.
Виходячи з вищевикладеного суд не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
У позові ОСОБА_1 до загальноосвітньої школи 1-3 ступенів с.Лозувата Ульяновського району Кіровоградської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог відділ освіти Ульяновської районної Державної адміністрації, про поновлення строку на оскарження наказу директора ЗОСШ 1-3 ступенів с.Лозувата від 11.12.2009 року № 24, визнання його незаконним, стягнення середньої заробітньої плати за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: Л.Ю.Ясінський