У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

 

головуючого	Кравченка К.Т.
суддів	Пивовара В.Ф., Самелюка П.О.

 

 

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 17 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від                      20 жовтня 2005 року та хвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 грудня 2005 року.

 

         Вироком суду

                            ОСОБА_1,

                            ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

                            уродженця та жителя м. Керчі Автономної

Республіки Крим, раніше судимого:

- 29 квітня 1999 року Керченським  міським

судом АР Крим за ст. ст. 140 ч. ч. 2, 3, 42 КК

України 1960 р. на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 26 січня 2005 року Керченським міським судом

АР Крим за ст. 185 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки,

 

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на вісім років позбавлення волі.

 

         На підставі ст.71 КК України ОСОБА_1 за сукупністю вироків остаточно призначено дев'ять років позбавлення волі.

 

         Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 грудня 2005 року апеляції засудженого та його захисника залишені без задоволення, а вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від                 20 жовтня 2005 року - без зміни.

 

         Як визнав суд, 2 липня 2005 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в квартирі                № АДРЕСА_1 у м. Керчі Автономної Республіки Крим, під час сварки на грунті особистих неприязних відносин, умисно завдав потерпілому ОСОБА_2 декілька ударів ножем у груди та інші частини тіла. Смерть потерпілого настала від проникного сліпого колото-різаного поранення грудної клітки з пошкодженням серця.

 

У касаційній скарзі, як видно із її змісту, засуджений ОСОБА_1 вважає, що судом допущено неповноту та однобічність дослідження доказів у справі, а допитані свідки його обмовили. Зазначає, що завдав потерпілому декілька ударів, захищаючись від його протиправних дій і при цьому не був у стані алкогольного сп'яніння.

 

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

 

Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності             ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_2., базуються на сукупності зібраних у справі доказів, і є правильним.

 

Не дивлячись на те, що засуджений ОСОБА_1 не визнав себе винним, хоч і зізнався у заподіянні потерпілому ножових поранень, його винність у вчинення злочину стверджена показаннями свідків                ОСОБА_3, ОСОБА_4 таОСОБА_5, а також даними, що є у протоколі огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, очної ставки, висновках судово-біологічних та судово-медичної експертиз.

 

Так, із показань свідка ОСОБА_3 видно, що 2 липня 2005 року її брат ОСОБА_1, знаходився у квартирі його співмешканки             ОСОБА_4, де крім власниці житла перебував і ОСОБА_2 Між потерпілим та засудженим виникла сварка, а пізніше й бійка. Вона та ОСОБА_4 намагалися припинити конфлікт і чоловіки тимчасово заспокоїлися. Але потім ОСОБА_1 зайшов до кімнати із двома ножами і напав на ОСОБА_2., завдаючи йому удари. Потерпілий, захищаючись, схопив металеву трубу.

 

Показання ОСОБА_3 повністю узгоджуються із поясненнями ОСОБА_4 та даними, що є у протоколі очної ставки між                 ОСОБА_3 та засудженим, під час якої свідок підтвердила свої попередні показання і наполягала на тому, що саме ОСОБА_1 напав на потерпілого, який у свою чергу намагався захиститися, використовуючи металеву трубу.

 

Із висновку судово-медичної експертизи вбачається, що характер та локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого свідчать про те, що          ОСОБА_2 оборонявся від ударів засудженого.

Підстав вважати, що свідок ОСОБА_3обмовила винного, не вбачається.

 

За наведених обставин вважати, що судове слідство проведено неповно та однобічно, немає підстав.

 

Посилання засудженого на те, що свідки у справі його обмовили і що злочин він вчинив захищаючись від протиправних дій потерпілого, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. З таким рішенням погоджується й колегія суддів Верховного Суду України.

 

Рішення суду щодо кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1 саме за    ч. 1 ст. 115 КК України, належним чином умотивоване, і є правильним.

 

Стосовно посилання ОСОБА_1 на те, що суд безпідставно визнав те, що злочин він вчинив у стані алкогольного сп'яніння, то воно є надуманим, оскільки спростовується показаннями як самого засудженого у судовому засіданні, так і поясненнями свідкаОСОБА_5

 

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд керувався вимогами ст. 65 КК України. Урахувавши обставини справи, дані про особу засудженого, суд обґрунтував своє рішення і призначив винному покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім. Підстав для пом'якшення покарання не вбачається.

 

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

 

Підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, а також для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст.384 КПК України,  не вбачається.

 

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

 

 

у х в а л и л а:

 

у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1 - відмовити.

 

Судді:

 

 В.Ф.Пивовар                              Кравченко К.Т.                 П.О. Самелюк