Справа 2-346/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

13 квітня 2010 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді - Брагіна В.І.

при секретарі - Лавренчук Л.М.

з участю: позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання права власності на спадкове майно,суд, -

 встановив :

Позивач звернулася до суду з позовом,зазначала,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько – ОСОБА_3.Після його смерті відкрилась спадщина на жилий будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки площею: 0,25га. для обслуговування жилого будинку,0,15га. для ведення сільського господарства,розташовані за тією ж адресою. Відповідач, спадкоємець за законом,спадщину не прийняла. Позивач є спадкоємцем за заповітом від 26.10.2002 року та прийняла спадщину,отримавши в держнотконторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай).Але вона не може реалізувати свої спадкові права,оскільки правовстановлюючі документи на вищезгадане майно відсутні,їх не було виготовлено ще за життя власника (спадкодавця).Просила визнати за нею право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки площею: 0,25га. для обслуговування жилого будинку,0,15га. для ведення сільського господарства, розташовані за тією ж адресою,як на спадщину за заповітом.      

Позивач в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі,обґрунтувавши його наведеними в позовній заяві обставинами.

Відповідач в судове засіданні не з’явилася,направила на адресу суду заяву в якій вказувала,що позовні вимоги визнає,проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи,суд встановив: ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.5);після його смерті відкрилась спадщина на жилий будинок АДРЕСА_1, та дві земельні ділянки площею: 0,25га. для обслуговування жилого будинку,0,15га. для ведення сільського господарства,розташовані за тією ж адресою (а.с.10,11); відповідач,спадкоємець за законом,спадщину не прийняла,позивач спадкоємець за заповітом,прийняла її,отримавши в державного нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку,пай (а.с.8).

      Зазначені обставини визнані відповідачем,підтверджені дослідженими судом доказами та вважаються судом доведеними в порядку ч.1 ст. 61 ЦПК України.

       Спірні правовідносини виникли з цивільних відносин та регулюються ст.549 ч.1 ЦК України (в ред.1963 року) ст.ст.325,328,380 ЦК України,ст.120 ЗК України ст.3 ч.5 Закону України « Про державну реєстрацію речових   прав на нерухоме майно та їх обмежень » від 1 липня 2004 року   N 1952-IV.

При вирішенні спору суд виходить з положень ст.549 ч.2 ЦК України (в ред.1963 року),згідно якої вважається,що спадкоємець,який подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори,вважається таким,що прийняв спадщину.Таким чином,суд прийшов  до висновку,що позивач позбавлена можливості в позасудовому порядку визнати право власності на спадкове майно.При цьому суд вважає,що спадкодавець був власником нерухомого майна,яке входять до складу спадщини.У відповідності зі ст.3 ч.5 Закону України « Про державну реєстрацію речових   прав на нерухоме майно та їх обмежень »,згідно з яким,право  власності  та  інші речові права на нерухоме майно,набуті згідно з діючими нормативно-правовими  актами  до  набрання чинності  цим  Законом,визнаються державою. Відповідно до цього Закону  реєстрація  речових  прав  на  нерухомість,їх   обмежень здійснюється  лише  в  разі  вчинення  правочинів  щодо нерухомого майна,а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. Згідно ст.120 ЗК України,набувач права власності на жилий будинок одночасно набуває право власності на земельні ділянки для його обслуговування без зміни цільового призначення,відсутність у спадкодавця державного акту на право власності на зазначені земельні ділянки,відсутність державної реєстрації,в даному випадку правового значення не має.

Виходячи з викладеного суд задовольняє позов, визнає за позивачем право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки площею: 0,25га. для обслуговування жилого будинку,0,15га. для ведення сільського господарства,розташовані по АДРЕСА_1.

Відповідно до клопотання позивача суд понесені нею судові витрати при подачі позову з відповідача на її користь не стягує.Виходячи з зазначеного клопотання суд стягує з позивача судовий збір на користь держави в розмірі 368 грн. 18 коп.,який не був доплачений нею при подачі позову,так як згідно довідки Бердичівського МБТІ вартість вищезгаданого жилого будинку становить 49918 грн.,а розмір судового збору становить 1% від суми позовних вимог і оскільки позивачем було сплачено 130 грн. судового збору,то дану різницю (а саме 368 грн. 18 коп.) потрібно достягнути.

      Керуючись ст.549 ч.2 ЦК України (в ред.1963 року) ст.ст. 325,328,380 ЦК України,ст.120 ЗК України,ст.3 ч.5 Закону України « Про державну реєстрацію речових   прав на нерухоме майно та їх обмежень » від 1 липня 2004 року N 1952-IV,ст.ст.10,11,60,209,212, 214,215 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В  :

       Позов  задовольнити.

       Визнати за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки площею: 0,25га. для обслуговування жилого будинку,0,15га. для ведення сільського господарства,розташовані по АДРЕСА_1.

    Стягнути з ОСОБА_1 368 (триста шістдесят вісім) грн. 18 коп. судового збору на користь держави.

       Рішення може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Андрушівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів після його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

       С У Д Д Я   :