Справа № 308/3376/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2021 року                                                         м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

слідчого судді                                 Дегтяренко К.С.,

секретар судового засідання                 Чейпеш В. В.

у складі учасників справи:

прокурора                                         Толочко А.О.

підозрюваного                                 ОСОБА_1

кримінальне провадження 1-кп/308/1158/21 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Ужгороді клопотання старшого слідчого Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Крайнюк Миколи Васильовича, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Толочко А.О. у кримінальному провадженні №12021071030000345 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18 березня 2021 року про обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Глубоке, Ужгородського району Закарпатської області, гр.. України, не працюючого, одруженого, який зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 , раніше не судимий,-

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.186 Кримінального кодексу України,-

встановив:

18 березня 2021 року до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання Старшого слідчого Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Крайнюк Миколи Васильовича, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Толочко А.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.186 КК України, без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування, на 60 (шістдесят) діб.

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області за процесуального керівництва прокуратури Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021071030000345 від 18.03.2021 року за ознаками вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що близько 23 години 40 хвилин 17 березня 2021 року ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та суспільну небезпечність, знаходячись біля будинку № 5 «а» по вулиці Міцкевича в м. Ужгород, шляхом ривка відкрито викрав мобільний телефон марки Samsung Galaxy A50, належний потерпілому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого разом із викраденим утік до під`їзду будинку № 5 «а» по вул. Міцкевича в м. Ужгород.

Крім того, близько 23 години 45 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи на сходовому майданчику п`ятого поверху будинку № 5 «а» по вул. Міцкевича, в м. Ужгород, уникаючи переслідування потерпілого ОСОБА_2 , який намагався наздогнати ОСОБА_1 , та повернути викрадений мобільний телефон Samsung Galaxy A50, належний потерпілому ОСОБА_3 , за допомогою заздалегідь заготовленого ножа наніс один удар в живіт потерпілому ОСОБА_2 , чим спричинив проникаюче ножове поранення передньої черевної стінки, яке небезпечне для життя в момент заподіяння.

18 березня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано у порядку ст. 208 КПК України та в подальшому 18 березня 2021 року було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 186 та ч.1 ст. 121 КК України.

Слідчий у клопотанні зазначає, що у зв`язку з вищевикладеним, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_1 , тяжкість злочину, байдуже ставлення ним до дотримання правових норм, ігнорування громадських інтересів свідчать про неможливість застосування більш м`якого запобіжні заходи, такого як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава, оскільки не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене, керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 176 - 179, 184, ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити та обрати підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваного ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказав, що він наніс потерпілому тілесні ушкодження, однак наміру заволодіти майном потерпілого не мав, мобільний телефон вихопив з метою зупинити потерпілого, зазначив, що обставини подій які викладені о клопотанні не відповідають дійсним обставинам справи, вказав, що захищав свою сім`ю, однак в чому полягала небезпека для сім`ї пояснити не зміг. Вказав, що потерпілого не знає, ніколи не бачив його у їх будинку.

Щодо участі захисника у розгляді клопотання, слідчим суддею, неодноразово ставилось питання до підозрюваного про його бажання, щодо участі захисника під час розгляду клопотання, та роз`яснювалось його право на участь захисника та його право залучити захисника на будь-якій стадій кримінального провадження, на що підозрюваний зазначив, що розгляд даного клопотання просить проводити без участі захисника.

Дослідивши клопотання сторони обвинувачення, заслухавши прокурора, підозрюваного, з приводу заявленого клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочинів, передбаченихо ч.1 ст.121, ч.1 ст.186 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого та тяжкого.

Як вбачається з пояснень сторони обвинувачення, підставою обрання запобіжного заходу в виді тримання під вартою було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, а також наявність ризиків, передбачених п. 1,2,3,4,5 ч. 1ст. 177 КПК України, як і відомості щодо особистості ОСОБА_1 ..

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1.переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2.знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3.незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4.перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5.вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вже зазначено вище, з пояснень сторони обвинувачення вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу в виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, а також наявність ризиків, передбачених п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, як і відомості щодо особистості обвинуваченого. Аналогічні посилання, як підставу застосування запобіжного заходу, наведено прокурором і у клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Однак прокурором під час розгляду клопотання, зазначено, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, застосований помилково, та підстав вбачати у діях ОСОБА_1 вказано ризику не має. У зв`язку з чим слідчим суддею такий до уваги не приймається.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні, вчинити ще одне кримінальне правопорушення, знищити, спотворити або сховати будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Враховуючи, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється  ОСОБА_1 , за ступенем тяжкості відноситься до нетяжкого та тяжкого (ч.1 ст.121, ч. 1 ст. 186 КК України) злочинів, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень (8 років позбавлення волі), останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Суд, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, вважає, що  ОСОБА_1 , перебуваючи на волі може впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких, крім іншого такий вплив є реальним,оскільки потерпілий та його дружина проживаються в одному будинку із підозрюваним , є сусідами, хоча даний факт заперечується підозрюваним ОСОБА_1 , однак вказані обставини встановлені слідчим під час допиту потерпілого ОСОБА_4 .. При обранні судом такого запобіжного заходу як домашній арешт обвинувачений отримає можливість впливати на вказаних свідків та потерпілого за допомогою особистих зустрічей, які є неминучими з врахуванням проживання за одною адресою, крім того вплив можливий через мобільного зв`язок та мережу «Інтернет», чого він буде позбавлений, перебуваючи в умовах слідчого ізолятора.

Слідчим суддею вивчалась можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 для запобігання вищезазначених ризиків.

Так, відповідно до характеристики ОСОБА_1 останній, не працює, є пенсіонером, крім того є ветераном афганської війни, однак суд враховує той факт, що усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду,та, як вже було зазначено вище, має реальну можливість впливу на потерпілого та свідків.

Щодо ризику передбаченого п. 2 ч.1 ст. 177 КПК України, спотворити або сховати будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, такий ризик слідчий суддя вважає не доведеним, оскільки відповідно речі та документи були вилучені під час обшуку після безпосереднього затримання ОСОБА_1 , на даний час є тимчасово вилученим майном, до якого ОСОБА_5 не має доступу.

Щодо ризику передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинити ще одне кримінальне правопорушення, суд вважає, такий недоведеним, оскільки ОСОБА_1 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, а підозра його у вчинення двох злочинів, які фактично об`єднані одним днем та одною подією, не може на думку слідчого судді свідчити про його намір вчиняти кримінальні правопорушення у майбутньому.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Також суд враховує, що ОСОБА_1 підозрюється у вчинені корисливо - насильницького злочину, який є особливо суспільно небезпечним.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків можливості обвинуваченого переховуватися від суду, а також незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.

Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_1 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

Таким чином, за наведених вище обставин, суд вважає за доцільне обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.

Суд, враховує, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, суд відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього кодексу має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Суд приймає до уваги ту обставину, що  ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні  тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, вчиненого із застосуванням насильства, тому приходить до переконання про недоцільність визначення застави.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 187, 193, 196, 197, 309 КПК України,-

постановив:

Клопотання старшого слідчого Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Крайнюк Миколи Васильовича погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Толочко А.О. про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121, ч. 1 ст. 187, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо  ОСОБА_1 визначити до 16.05.2021 року до 06 год. 02 хв. включно.

Копію ухвали вручити підозрюваному та прокурору.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Суддя                                                                        К.С. Дегтяренко