ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/3698/17 Номер провадження 22-ц/814/391/21Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

ОКРЕМА ДУМКА

22 березня 2021 року м. Полтава

у цивільній справі за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 09 листопада 2020 року, постановлене суддею Кривич Ж.О.,

у справі за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2021 року в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах у складі головуючого судді Абрамова П.С., суддів Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І. апеляційну скаргу представника Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Шинкаренко Н.М. залишено без задоволення, рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 09.11.2020 – залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги Кременчуцької міської ради та залишаючи без змін рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 09.11.2020, яким у позові було відмовлено, апеляційний суд виходив із того, що розрахунок позивача щодо визначення розміру плати за оренду землі та подані ним докази на підтвердження розрахунку цієї плати є неналежними.

Розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2014, 2015, 2016 роки позивачем наведено самостійно, тоді як у відповідності до ч.2 ст.20 та ч.3 ст.2 Закону України «Про оцінку землі» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.

Наданий позивачем витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01 березня 2019 року, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 16 893 698,40 грн., не має зворотньої дії у часі та не може застосовуватися до минулих років.

За таких обставин апеляційний суд визнав законними висновки районного суду, що наданий позивачем розрахунок є неналежним доказом розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати в сумі 288 955,20 грн., а тому в задоволенні позову відмовлено законно і обґрунтовано.

Я не можу погодитися з такими висновками районного та апеляційного судів та відповідно до ч.3 ст.35 ЦПК України висловлюю окрему думку з наступних мотивів.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.07.2012 ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в рівних частках, тобто кожному – по Ѕ частці комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із правом власності на нерухоме майно до обдарованих переходять права на інженерні мережі та комунікації. Розмір земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, - 8333 кв.м., кадастровий номер цієї земельної ділянки – 5310436100:08:001:0053.

Договір оренди земельної ділянки, укладений Кременчуцькою міською радою з попереднім власником ОСОБА_2 від 18.07.2011, припинив свою дію з моменту набуття права власності на нерухоме майно, що розташоване на орендованій земельній ділянці, іншими особами, зокрема відповідачем у даній справі – ОСОБА_1 .

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).

За частиною першою статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.

Оскільки витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19)

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не можу бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 388 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Тому вважаю помилковими висновки суд першої та апеляційної інстанцій, що відсутність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2014-2016 роки, відомості яких є обов`язковими для визначення орендної плати, є підставою для відмови в позовних вимогах.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.03.2019 за №2840 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки на 2019 рік складає 16 893 698,40 грн./а.с.220 т.1/

Указаний Витяг є належним доказом у справі та безпідставно не був прийнятий районним і апеляційним судами, оскільки він відповідає вимогам ст.ст.77-80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності і достатності доказів, а висновок судів першої та апеляційної інстанції, що цей витяг не має зворотньої дії у часі та не може застосовуватися до минулого періоду в часі, на мою думку, є помилковим та не ґрунтується на законі.

Стаття 20 Закону України «Про оцінку землі» не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.

Із матеріалів справи убачається, що позивач здійснив розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем ОСОБА_1 коштів орендної плати на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.03.2019 та з урахуванням строку позовної давності і сум земельного податку, сплачених відповідачем за спірний період.

У разі, якщо цей розрахунок, на думку відповідача, з чим погодився районний та апеляційний суди, здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи повинен був самостійно визначити суму до відшкодування. Якщо ж із поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, а також, враховуючи преюдицію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 щодо застосування локальних коефіцієнтів та сукупного коефіцієнту на місцезнаходження спірної земельної ділянки, керуючись ст.ст.2, 12 ЦПК України, суди повинні були зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок з урахуванням вказаних коефіцієнтів. При цьому відповідач у будь-якому випадку не позбавлений права здійснити і подати до суду контррозрахунок, тоді, як заперечуючи наданий позивачем розрахунок, свого розрахунку не надав.

Вважаю, що викладеним повністю спростовуються покладені в основу оскаржуваного рішення, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 22.03.2021, висновки щодо відмови в позові про стягнення збитків за 2014-2016 роки, розрахунок яких зроблено на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.03.2019.

Тому, на мою думку, апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 09.11.2020 повинен був його скасувати та ухвали нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Суддя Л.І. Пилипчук