справа № 208/4904/19

№ провадження 2-з/208/9/20

УХВАЛА

22 серпня 2019 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

у складі:

головуючого, судді  Нельге Д.В.,

за участю секретаря  Каграманян Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку, передбаченому ч.2 ст.247 ЦПК України, заяву  ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

                                            В С Т А Н О В И В:

В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська знаходиться цивільна справа за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 «Про визнання права власності на частку у спільному майні; поділ майна подружжя; припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності», у якому позивач просить суд поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Одночасно з пред`явленням позову позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить суд  накласти арешт на   1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль ВАЗ-21134, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до вимог ч.3, 4 ст.153 ЦПК України, суд  здійснив виклик  позивача в судове засідання, призначене для розгляду заяви про забезпечення вищевказаного позову.

В судове засідання сторони не з`явились.

Вивчивши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.  Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд, і, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно роз`яснень, наданих у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа,  котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, вищевказані норми ЦПК України, зокрема  ст.149 ЦПК України визначає певні умови, за наявності яких суд має право вжити передбачених статтею 150  ЦПК України заходів забезпечення позову.

Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, згідно ч.3, 4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як встановлено судом в ході розгляду даної заяви,  матеріали заяви не містять у собі  відповідних  письмових доказів,  зі змісту яких можливо встановити та пересвідчитися у тому, що, на час вирішення питання щодо вжиття заходу  забезпечення позову, зокрема, накладення арешту на  майно, вказане майно належить сторонам по справі.

Враховуючи вищевикладене, та, приймаючи до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із безпідставним застосуванням відповідних заходів, суд, керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, -

                                                У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви  ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя                                                                                         Нельга Д. В.