Справа № 191/3312/20

Провадження № 2/191/1139/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

       16.03.2021 року                                                        м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Кухар Д.О.

за участю секретаря – Яніної О.В.

розглянувши, згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про захист прав інтелектуальної власності на торговельну марку шляхом заборони використання торгівельної марки та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав, -

В С Т А Н О В И В :

Представник, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про захист прав інтелектуальної власності на торговельну марку шляхом заборони використання торгівельної марки та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до свідоцтва міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 240566 від

25.04.2018 року, виданого державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності України» (УКРПАТЕНТ), ОСОБА_1 набув права власності на торговий знак «МЕGА» для товарів і послуг, віднесених до 12 класу Міжнародної класифікації товарів і послу (надалі - МКТП), а саме : човни, надувні човни.

       Відповідно до статті 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

       Згідно із ч.3 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» зазначено, що набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Частиною 4 ст.5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначено обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг. Проте, згідно відкритих електронних реєстрів ДП ««Український інститут інтелектуальної власності України» Відповідач не має свідоцтва в зареєстрованому законом порядку.         30.09.2020 року представником ОСОБА_2 направлено запит до ДП ««Український інститут інтелектуальної власності України», однак станом на день подання позовної заяви ,відповіді отримано не було. Державний департамент морського і річкового транспорту України наказом "Про визначення Головного органу по сертифікації систем якості, систем управління якістю Мінтрансу в галузі водного транспорту" від 20.01.2003 року № 14, призначив Регістр судноплавства України Головним органом по сертифікації систем якості, систем управління якістю Мінтрансу в області водного транспорту і пов`язаних з ним видах діяльності.. Згідно з пунктом 6 Положення про Регістр судноплавства України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 року №814, одним з головних завдань Регістру судноплавства України є розроблення та затвердження правил і технічних вимог щодо забезпечення виконання умов безпеки плавання суден, охорони життя і здоров`я пасажирів, суднових екіпажів, збереження вантажів, що перевозяться, екологічної безпеки суден тощо. Матеріали та вироби, що застосовуються при побудові/ модернізації/ переобладнання суден і плавучих споруд на клас Регістра, повинні бути сертифікованими на відповідність вимогам Правил Регістра або інших стандартів. Обов`язковій сертифікації підлягають матеріали та вироби, що входять до Номенклатури об`єктів

технічного нагляду Регістра, в якій визначений вид сертифікації та документ, що видається. За заявкою замовника може бути виконана сертифікація матеріалів та виробів, що не входять до Номенклатури об`єктів технічного нагляду Регістра. На виконання вимог Конвенції СОЛАС 74/88, що передбачені Правилами IV/14 і V/18, на суднах, що здійснюють плавання під Державним Прапором України, повинне встановлюватися суднове обладнання навігації та радіозв`язку, що має Свідоцтво про схвалення типу суднового обладнання

Міністерства транспорту України (далі - Адміністрація). Порядок схвалення обладнання визначений «Інструкцією про схвалення типів суднового радіо і навігаційного обладнання», затвердженої наказом Мінтрансу №531 від 14.07.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №653/7974 від 29.07.03 року. Також наказом Мінтрансу №25 від 02.02.2005 року Регістру судноплавства України надані повноваження зі схвалення типів судових систем охоронного сповіщення. Проте, згідно відкритих електронних реєстрів ДП "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" Відповідач не має свідоцтва про відповідність підприємства на виробництво суден, сертифікатів відповідності, проектів на судна в зареєстрованому законом порядку.

       30.09.2020 року представником ОСОБА_2 направлено запит до ДП "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України". 07.10.2020 року було отримано відповідь, за змістом якої стало відомо, що ОСОБА_3 не звергався до Регістра з заявою на визнання підприємства та розгляду проектної документації на малі судна.

       Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року № 522 «Про затвердження Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних» : домен - частина адресного простору в мережі Інтернет, призначена для ідентифікації комп`ютера

або групи комп`ютерів; доменне ім`я - буквено-цифровий вираз, що ідентифікує будь-який комп`ютер абонента у мережі Інтернет..

       У ст. 1 Закову України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” вказано, що доменне ім`я - це ім`я, яке використовується для адресації комп`ютерів і ресурсів в інтернеті.

       Згідно із наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв`язку та інформатизації України, від 25.11.2002 року № 327/225 «Про затвердження Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади», згідно з яким

веб-сайт - це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб`єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих Інформаційних,ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет.

       Пунктом 12 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено: «Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації».

       Відповідно до п. 1.3 Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади, затвердженого наказом Державного комітету Інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 25.11.2002 N 327/225, веб-сайт - це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб`єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів Та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет; веб-портал - це веб-сайт, організований як системне багаторівневе об`єднання різних ресурсів та сервісів для забезпечення максимальної можливості доступу до інформації та послуг.

       Відповідно до абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється. Відповідно до абз. 9 п. 2 Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 522, доменне ім`я це - буквено-цифровий вираз, що ідентифікує будь-який комп`ютер абонента у мережі Інтернет. Таким чином, доменне ім`я, зареєстроване у відповідному документі, використовується для позначення відповідного сайту. Для того, щоб сайт був позначений конкретним доменним ім`ям, спочатку необхідно зареєструвати доменне ім`я у відповідному домені. Власником саму є особа, на яку зареєстроване відповідне доменне ім`я. Отже, суб`єктами правовідносин з реєстрації доменного імені є реєстрант, реєстратор та адміністратор адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені. Під час реєстрації доменного імені реєстрант надає контактну інформацію про себе реєстратору, таким чином, ці дані є в розпорядженні реєстратора та адміністратора. Факт реєстрації доменного імені означає делегування прав на нього реєстратору, який використовує відповідне доменне ім`я для позначення сайту, тобто є власником цього сайту.

       На веб-сайтах в мережі інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

fbid= НОМЕР_1 &set=p. НОМЕР_1 &type=3&theater; https://mboat.olx.ua/; https://mboatdpua.olx.ua/; https://besplatka.ua/shop/mboatdpua, за посиланням на скан-копії сторінках розміщені оголошення щодо реалізації продукції ТМ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з використанням фірмового торгового знаку « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Як встановлено з інформації, розміщеної на зазначених сайтах, господарську діяльність здійснює відповідач - ОСОБА_3 .

       Разом з тим, Позивач не укладав з Відповідачем жодних угод або ліцензій про надання права на використання вказаної торгової марки на території України, а тим більше здійснювати продаж продукції та її рекламування. Тобто Відповідач не має законних підстав здійснювати реалізацію даної продукції та розміщувати оголошення з її продажу в мережі інтернет. Таким чином, Відповідач незаконно, без будь-якої згоди чи дозволу, використовує ТМ «MEGA» під час здійснення своєї господарської діяльності. Крім того, на вищезазначених сайтах Відповідача відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Тобто Відповідачем, під час реалізації продукції вказаних торгових марок здійснюється порушення вимог ст. 15 Закону У країни «Про захист прав споживачів» про право споживача на інформацію. Так, Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, назву товару, найменування або відтворення знаку для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Оскільки визначальним моментом у даному випадку є дослідження питання правомірності введення товару в господарський оборот, тобто правомірності придбання товару Відповідачем. Відповідно, позначення продукції, яке використовує відповідач складається із зареєстрованого Знака, що може ввести в оману споживачів, оскільки в даному випадку, вони можуть логічно припускати, що ОСОБА_3 є виробником продукції ТМ «MEGA», яка зареєстрована відповідно до свідоцтва міністерства економічного розвитку і торгівлі України № НОМЕР_2 від 25.04.2018 року. Для власника торгового знаку « ІНФОРМАЦІЯ_4 » таке ототожнення має негативні наслідки, оскільки можливі недоліки виробництва ОСОБА_3 , які негативно відображатимуться на комерційному іміджі власника ТМ «MEGA» та ототожнюватимуться з функціонуванням торгового знаку зареєстрованого у відповідності з Законом.

       Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» щодо порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є: будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу.

       Згідно п. «Г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні, права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При цьому, відповідно до п.3 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016, № 1774 - VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового. мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Таким чином, при визначенні компенсації, пов`язаної з порушенням авторського права і суміжних прав, підлягає застосуванню розрахункова величина не менше від 10 і не більше 50 000 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет України на 2020» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 липня 2020 року - 2118 гривня. Тобто розмір компенсації згідно із Законом має становити від 21180 грн. до 105 900 000 грн.. Враховуючи вищевикладене, вважає за можливе стягнути із Відповідача на користь Позивача компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 190 000 грн. 00 коп., яка розраховується наступним чином : 2118 (прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 89 (мінімальний розмір компенсації згідно ст. 52 Закону) =190 000 грн. 00 коп. Тобто в межах суми визначеної, п. «Г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

       Частинами 1-2, 5 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 № 3689-ХІІ визначено, що права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки; свідоцтво надає його власнику право використовувати знак (зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг) та інші права, визначені цим Законом та надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом. Зокрема, частиною 4 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій, документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Окрім того, за приписами Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак для товарів і послуг визнається використаним, якщо його застосовано у Формі зареєстрованого знака, а також у Формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

       Згідно із положеннями чинного законодавства, (частина 5 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки, для товарів і послуг» свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено законом : зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже з зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

       Будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 Закону про охорону прав на знаки для товарів і послуг, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

       Згідно із ст.1108 ЦК України, визначено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності).

       Статтею 1109 ЦК України, встановлено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

       Проте, ОСОБА_1 відповідного дозволу або ліцензії на використання знаку для товарів і послуг Відповідачу не надавав.

       Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на використання знаку для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв`язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот.

       Згідно із статтею 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 року №3689-ХІІ встановлено, то будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. Порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

       27.04.2020 року представником позивача ОСОБА_2 направлено претензію Відповідачу, в якій зазначено про порушення прав на торговий знак, просили зупинити використання торгового знаку «МЕСА» зокрема, нанесення такого позначення на продукцію, її зберігання із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення), застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет. Проте, станом на день подання позовної заяви жодних дій спрямованих на усунення порушення прав здійснено не було.

       У зв`язку з цим, просить визнати неправомірним використання торгового знаку ОСОБА_3 та таким, що порушує права власника свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 від 25.04.2018 року, що належить ОСОБА_1 ; Заборонити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 ) використовувати знак для товарів і послуг «MEGA», що належить ОСОБА_1 згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 від 25.04.2018 року, нанесення такого позначення на продукцію, її зберігання із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення), застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет;        Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію у розмірі 190 000 (сто дев`яносто тисяч) грн. 00 коп..

Представник позивача до початку судового засідання надала клопотання про розгляд справи без її участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідач у судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам, хоча про день та час судового розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується оголошенням про виклик особи.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов : відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням згоди представника позивача, суд вважає за необхідне розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та винести заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

       Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно копії свідоцтва на знак товарів і послуг № НОМЕР_2 , дане свідоцтво видане відповідно до ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», зареєстровано в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.04.2018 року.

Відповідно копії Виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № НОМЕР_4 від 12.09.2016 року, номер свідоцтва : 161834, дата реєстрації : 10.10.2012; номер заявки : m НОМЕР_5 ; дата подання заявки : 21.02.2011. Зміна імені або повного найменування і/або адреси власника свідоцтва на знак для товарів і послуг, чи зміна особи власника свідоцтва на знак для товарів і послуг. Власник : ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 (UA). Номер бюлетеня та дата публікації : Бюл. №17 від 12.09.2016 року..

27.04.2020 року на ім`я ОСОБА_3 власником торгового знаку «MEGA» ОСОБА_1 була надіслана претензія про усунення порушень з неправомірного використання торгового знаку, згідно якого останній просив припинити використання торгового знаку «MEGA» зокрема нанесенням такого позначення на продукцію, її зберігання із нанесеним призначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення), застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет.

Згідно листа Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» № 41-11-1538 від 07.10.2020 року, виробник ОСОБА_3 не звертався до Регістру із заявкою на визнання підприємства та розгляду проектної документації на малі судна.

       Згідно ч. 1 ст. 420 ЦК України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належить торгівельні марки (знаки для товарів і послуг).

       Частиною 1 ст. 424 ЦК України встановлено, що майновими правами інтелектуальної власності є : право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

       Спеціальним нормативним актом, що регулює відносини, що виникають у зв`язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні є Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

       Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

       Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» право власності засвідчується свідоцтвом.

       Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

       Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.    

       Частиною 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

       Згідно ч. 1 ст. 1108 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності).

       Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідного дозволу або ліцензії на використання знаку для товарів і послуг відповідачу не надавав.

       Відповідно до п. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. Порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень. з вказаних у пункті 5 статті 16 Закону.

       Згідно п. 2 статті 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

       Пунктом 31 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 04.06.2010 року  «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського                       права і суміжних прав» передбачено, що розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для  публічного  використання, є поданням  творів  до загального відома публіки таким чином,  що її представники  можуть  здійснити доступ  до  творів  з  будь-якого  місця  і  у будь-який час за їх власним вибором відповідно до пункту 9 частини третьої  статті  15 Закону № 3792-XII, тобто таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора чи іншої особи,  яка  має  авторське  право. Згідно  зі  статтею 1 Закону N 3792-XII відтворенням є виготовлення одного або більше  примірників твору, відеограми, фонограми  в  будь-якій  матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер. Якщо у  зв`язку з таким розміщенням у мережі Інтернет порушуються  майнові  права суб`єкта авторського права, визначені статтею 15 Закону № 3792-XII, то це дає підстави  для судового захисту  авторського  права. При вирішенні відповідних спорів суд повинен установити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в

розпорядженні особи, якій пред`явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права.

       З матеріалів позовної заяви вбачається, а саме згідно скан-копій сторінок, що на веб-сайтах в мережі інтернет, ОСОБА_4 були викладені оголошення щодо реалізації продукції ТМ «MEGA» з використанням фірмового торгового знаку « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

       Закон України « Про авторське право і суміжні права» охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов`язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

       Так, ч.1 п. е) ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є : будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу.

       Згідно ч.1,2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх

компетенції. При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право : вимагати визнання та поновлення своїх прав; звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та  (або)  припинення  дій,  що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;  подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або)

суміжних прав, або виплату компенсацій. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про: відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав; стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення; виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

       Аналізуючи вищезазначені обставини, досліджені судом докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки використання відповідачем торгового знаку «MEGA» на своїх сайтах є неправомірним та таким, що порушує права власника згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 від 25.04.2018 року.

       Таким чином, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, як законно обґрунтовані та підтверджені документально.

       Крім того, відповідно до вимог ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2740,80 грн.

       На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 420,424,1108 ЦК України, ст.ст. 1,5,16,20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», п.31 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 04.06.2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», ст.ст.50, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», та ст.ст.12, 13, 76-81,133,137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

       Позовні вимоги задовольнити повністю.

       Визнати неправомірним використання торгового знаку ОСОБА_4 та таким, що порушує права власника свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 від 25.04.2018 року, що належить ОСОБА_1 .

       Заборонити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 ) використовувати знак для товарів і послуг «MEGA», що належить ОСОБА_1 згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 від 25.04.2018 року, нанесення такого позначення на продукцію, її зберігання із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення), застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет.

       Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП : НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , грошову компенсацію у розмірі 190 000 (сто дев`яносто тисяч) грн. 00 коп..

       Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП : НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2740 ( дві тисячі сімсот сорок) гривень 80 копійок.

       Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

       Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

       У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

       Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами пеляційного розгляду справи.

Суддя: Д. О. Кухар