Справа № 351/242/21

Провадження № 1-кп/342/165/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді - Андріюк І.Г.,

з участю секретаря - Петруняк Н.А.,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду м. Городенка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020090230000087 від 12.04.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше судимого, останній раз - за вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2012 року за ч. 2 ст. 289, ст. 71 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 11 днів

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, ч.2 ст.194 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор - Мельник І.Л.

обвинувачений - ОСОБА_1

захисник - Наклович І.М.

в с т а н о в и в:

У провадженні Городенківського районного суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, ч.2 ст.194 КК України.

Ухвалою суду від 10.03.2021 вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

У судовому засіданні прокурор подав клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, в обґрунтування якого посилається на те, що у даному кримінальному провадженні є ряд ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що виправдовують обрання обвинуваченому обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Звертає увагу на необхідність врахування низького рівня соціальних зв`язків обвинуваченого (неодружений, на утриманні нікого немає), тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , оскільки ч.2 ст.194 КК України є тяжким злочином та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, а ч.2 ст. 185 КК України є нетяжким злочином, санкція статті передбачає арешт від 3 до 6 місяців, обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк.

Ризик можливого переховування від суду прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений неодноразово перебував у розшуку по іншому кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 162, ч.4 ст.296, ч.1 ст.122 КК України, що мали місце під час перебування його під домашнім арештом.

Висока ймовірність повторного вчинення кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства обґрунтовується також тим, що ОСОБА_1 раніше судимий Снятинським районним судом Івано-Франківської області 04.03.2010 за ч.1 ст.162, ч.1,2,3 ст.185, ч.3 ст.357, ч. 2 ст.190 КК України до 2 років позбавлення волі, Косівським районним судом Івано-Франківської області 30.03.2012 за ч.2 ст.289 КК України до покарання у виді 5 років 11 днів позбавлення волі.

Зазначає, що обвинувачений, усвідомлюючи невідворотність призначення покарання за скоєння кримінальних правопорушень, може переховуватись від суду, продовжувати свою злочинну діяльність, а саме вчиняти злочини на території Івано-Франківської області та інших населених пунктів України, незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, яким на даний час збитки ним не відшкодовано.

Обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідатиме принципу правової визначеності, цілям пп «с» п.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Обвинувачений вважає доводи прокурора щодо переховування його від суду необґрунтованими, щодо заявленого прокурором клопотання - покладається на розсуд суду.

Захисник у судовому засіданні заперечив проти обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив про обрання домашнього арешту з 22.00 до 06.00 год, пояснив, що у нього існують сумніви обґрунтованості пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, та що не вважає скоєні раніше злочини ризиками в розумінні ст.177 КПК України.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

За змістом ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Положеннями ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020090230000087 від 12.04.2020, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, ч.2 ст.194 КК України. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , зокрема передбачене ч.2 ст.194 КК України, відносяться до тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

ОСОБА_1 раніше судимий 04.03.2010 Снятинським районним судом за ч.1 ст.162, ч.1,2,3 ст.185, ч.3 ст.357, ч.2 ст.190 КК України до 2 років позбавлення волі, 30.03.2012 Косівським районним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.289 КК України до покарання у виді 5 років 11 днів позбавлення волі, відносно якого Львівським апеляційним судом розглядається кримінальне провадження про обвинувачення його за ч.3 ст.357, ч.2 ст.289 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Пунктом 5 ч. 2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Суд, при вирішенні питання про доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 враховує ризики, передбачені ст. 177 КПК України, обставини обвинувачення та тяжкість кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що у рамках досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12020090230000087 від 12.04.2020 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.194 КК України 02.02.2021 слідчим суддею Снятинського районного суду Івано-Франківської області обрано ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів до 01 квітня 2021 року включно та визначено заставу у межах 70 прожиткових мінімумів доходів громадян в розмірі 158900,00 грн, яка може бути внесена, як самим ОСОБА_1 , так і іншою фізичною або юридичною особою.

На даний час щодо обвинуваченого Львівським апеляційним судом розглядається кримінальне провадження за ч.3 ст.357, ч.2 ст.289 КК України. Також судом встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.162, ч.4 ст.296, ч.1 ст.122 КК України, що мали місце під час перебування особи під домашнім арештом.

Підставами вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України є відсутність у обвинуваченого ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків, оскільки він не працює, неодружений, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, яких не допитано, оскільки судовий розгляд не розпочато, раніше судимий, порушував умови домашнього арешту, що свідчить про ймовірність вчинення нових злочинів. Один із злочинів, у вчиненні якого обвинувачується, є тяжким, санкція за вчинення якого у разі доведеності вини, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, а тому суд вважає, що інший запобіжний захід не буде сприяти належній процесуальній поведінці обвинуваченого.

При цьому суд враховує дані про обвинуваченого, а саме його вік та стан здоров`я, відсутність даних про неможливість перебування під вартою.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою, завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи і в яких визначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину - рішення у справі «Москаленко проти України».

Суд вважає, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та є підстави вважати, що інші запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання встановленим ризикам.

Стороною захисту суду не наведено таких достатніх даних, на підтвердження гарантій запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, які свідчать про можливість їх уникнення шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, що не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 3 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

При визначенні розміру застави суд враховує положення ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України та вважає необхідним визначити заставу в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2021 (2270 грн) становить 90800 (дев`яносто тисяч вісімсот) гривень. Окрім цього, суд відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України вважає за необхідне у разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194, 196-198, 205, 331, КПК України,

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів задовольнити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , громадянину України, раніше судимому, який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, ч.2 ст.194 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Івано-Франківській установі виконання покарань № 12до 23 травня 2021 року включно.

Визначити ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 90800 (дев`яносто тисяч вісімсот) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_1 за кожною вимогою прибувати до прокурора та суду та покласти на нього до 23.05.2021 такі обов`язки:

- з`являтись на виклик до прокурора або суду, а в разі неможливості з`явитись через поважні причини завчасно повідомити про це суд;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому фактично проживає, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватись від спілкування з свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

Попередити ОСОБА_1 , що у разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» для виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів.

Суддя: Андріюк І. Г.