У Х В А Л А
іменем України
27 травня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, представника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Урожай» - ОСОБА_3, представника Кузнецовської об’єднаної державної податкової інспекції – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду від 25 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Урожай», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_5; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Кузнецовська об’єднана державна податкова інспекція; про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на будівлю,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Володимирецького районного суду від 25 березня 2010 року відмовлено в задоволенні зазначеного позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Урожай» (далі – СВК «Урожай») третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_5; про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на будівлю.
Не погодившись із законністю та обґрунтованістю рішення, позивач подав апеляційну скаргу, де покликався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначав про невідповідність обставинам спору зроблених судом висновків щодо перебування всіх активів СВК «Урожай» в податковій заставі з 2001 року. Оскільки спірна будівля не знаходилась під арештом, тому для погашення заборгованості відповідача перед державою цілком вистачило б решти майна, що перебуває під обтяженням, про що наводить його перелік.
Вважав, що правильним було б застосування районним судом до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 220 ЦК України стосовно визнання договору дійсним за умови домовленості сторін та повного його виконання.
Просив скасувати рішення Володимирецького районного суду від 25 березня 2010 року і направити справу на новий розгляд.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів.
Представник СВК «Урожай» та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача заперечили проти доводів апеляційної скарги, про що надали апеляційному суду свої пояснення.
Справа №22-787-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Іванків О.В.
Категорія: 19.20 Доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, бувши повідомленою належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилась.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її відхилення.
Відмовляючи ОСОБА_1 в позові, суд першої інстанції виходив із порушення продавцем вимог податкової застави на активи СВК «Урожай» і відсутності нотаріального посвідчення сторонами договору купівлі-продажу будівлі.
Вважаючи зазначені висновки районного суду обґрунтованими і такими, що зроблені у відповідності до вимог закону, колегія суддів погоджується з ними, виходячи при цьому з такого.
З матеріалів справи безспірно вбачається, і це з’ясовано в судовому засіданні поясненнями осіб, які беруть участь у справі, що 3 січня 2008 року між СВК «Урожай» і позивачем укладено письмовий договір про передачу відповідачем ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за заробітною платою об’єкт нерухомості – будинок спеціаліста балансовою вартістю у 11 700 гривень (а.с. 3,4). Встановлено, що передача будівлі відбулася згідно із рішенням комісії по врегулюванню майнових питань СВК «Урожай», що стверджено накладною №2 від 31 січня 2008 року (а.с. 5).
Однак, як правильно встановлено місцевим судом, всі активи СВК «Урожай» з 2001 року (в тому числі і на час виникнення спірних правовідносин) знаходилися в податковій заставі , дію якої продовжено 24 листопада 2006 року до 24 листопада 2011 року.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає на підставі закону та не потребує письмового оформлення. Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, в т.ч. купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав. У разі здійснення таких операцій без отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа такого платника податків чи фізична особа, яка прийняла зазначене рішення, несуть відповідальність, встановлену законодавством України за ухилення від оподаткування. Для узгодження окремої операції на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз’яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення.
Районним судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 не надав доказів про те, що при укладенні договору купівлі-продажу СВК «Урожай» звертався до податкових органів за узгодженням своїх намірів на відчуження майна, а також про припинення податкової застави на підставах, визначених законом, або про виключення спірної будівлі із застави.
Помимо наведеного колегія суддів знаходить правильним твердження суду про неможливість застосування при вирішенні спору і ухваленні рішення вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України, позаяк відповідно до ст. 657 цього Кодексу договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає, крім нотаріального посвідчення, також і обов’язковій державній реєстрації , що не передбачено статтею 220 ЦК України.
Тому за таких обставин доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного рішення на увагу не заслуговують і є необґрунтованими.
Підстав для скасування оскаржуваного рішення і направлення справи на новий судовий розгляд з підстав, передбачених ст. 311 ЦПК України, - як на тому наполягав апелянт, колегія суддів не знайшла.
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Володимирецького районного суду від 25 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: