Справа №22ц-2238/2006 р.                        Головуючий у 1 інстанції Іванюта Т.Є.

Категорія 33                                              Доповідач у 2 інстанції Тракало В.В.

У ХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2006 року колегія суддів судової  палати в цивільних справах Апеляційного суду

Київської області в складі:

головуючого - судді Пашенка В.Д.,

суддів Червінко К.С., Тракало В.В.,

при секретарі Волошиній С.В.,

розглянула   у відкритому судовому засіданні в м. Києві   матеріали цивільної справи за

апеляційною скаргою   ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного

суду Київської області від   16 травня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів -

встановила:

У травні 205 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до колишньої дружини ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В позовній заяві зазначив, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з лютого 1993 року до липня 2002 року. Мають неповнолітню дочку ОСОБА_3. За час перебування в шлюбі сторони придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, жилий будинок АДРЕСА_2 та автомобіль ВАЗ 2104, а всього нерухомого майна на загальну суму 174461 грн. Позивач просив поділити вказане майно та визнати за ним право власності на квартиру, автомашину та 1/3 частину жилого будинку.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та збільшив їх розмір. Посилався на те, що крім вже вказаного майна вони з відповідачкою за час перебування у шлюбі збудували на подвір"ї біля будинку сарай, колодязь, відкриту веранду, мансарду, літню кухню, котельню, магазин та бар. У 1997 році на ім"я дружини було приватизовано земельну ділянку. Ними було придбано предмети домашнього вжитку: два килими, холодильник, телевізор,-пральну машину, кухонний куточок, морозильну. камеру, дві бувші у вжитку морозильні камери, обладнання для торгівлі, три торгівельні вітрини, стелажі в барі, всього рухомого майна на загальну суму 12500 грн.

З врахуванням наведеного позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири квартиру АДРЕСА_1 - 16200 грн., 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 - 28225 грн., 1/2 частину земельної ділянки за вказаною адресою -5000 грн., 1/2 частину магазину за цієюж адресою - 7332 грн., 1/2 частину бару за цією ж адресою - 24731 грн., а також на 1/2 частину вищевказаного рухомого майна.

Рішенням Кагарлицького, районного суду Київської області від 16 травня 2006 року позов задоволено частково. Визнано за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 вартістю 32403 грн., автомобіль ВАЗ вартістю 9000 грн., та на меблі, що знаходяться у квартирі, вартістю 4700 грн., а всього майна на суму 46103 грн.

За відповідачкою визнано право власності на будинок, вартістю 64238 грн., бар -51213 грн., магазин - 14427 грн., побутові речі - 5800 грн., а всього майна на суму 135678 грн.

Постановлено стягнути з відповідачки на користь позивача 13528 грн. грошової компенсації за перевищення ідеальної частки відповідачки в спільному майні подружжя.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процсуального права.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд належним чином не з"ясував обсяг спільно нажитого подружжям майна, його вартість та не визначив розмір ідеальної частки подружжя в спільному майні.

Крім того, суд не вирішив всіх заявлених позивачем вимог, зокрема щодо поділу земельної ділянки, право власності на яку у 1997 році отримала відповідачка. Оскільки вказаний недолік не був і не міг бути усунений шляхом постановлення додаткового рішення, то відповідно до п.5 ст.З11 ЦПК України це є безумовною підставою для скасування рішення суду на новий розгляд.

Зробивши висновок про те, що сторони фактично припинили спільне проживання та ведення спільного господарства у 2000 році, а тому магазин та бар є особистою власністю відповідачки, суд всупереч вимог статей 57, 212 ЦПК України не дав оцінки наявним у справі письмовим доказам (а.с. 97, 98), в яких зазначено рік побудови бара 1999, рік побудови магазину - 2002, та в зв"язку з цим не навів мотивів, чому відхиляє доводи позивача щодо визнання вказаного майна спільним, побудованим за час шлюбу, та не навів доказів на підтвердження висновку про припинення сторонами подружніх відносин і ведення спільного господарства у 2000 році. Судом також не дано оцінки наданим позивачем на підтвердження своїх доводів доказам про те, що підприємницькою діяльністю в барі та магазині у 2000 -2002 роках займався саме він та сплачував єдиний податок (а.с.113-116).

-Збільшуючи розмір частки в.спільному майні подружжя з врахуванням інтересів неповнолітньої дочки, яка проживає з відповідачкою, суд не мотивував свій висновок відповідно до вимог ст.70 СК України, та не з'ясовував обставини, які ж саме інтереси неповнолітньої дитини він враховує, який розмір аліментів отримує на дочку відповідачка, та чи достатній розмір аліментів для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини.

За таких обставин, коли судом порушені вимоги матеріального та процесуального права, що призвело.до неправильного вирішення судом спору, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, уточнити позовні вимоги, більш повно з"ясувати обставини справи, права та обов'язки сторін, зібраним доказам дати належну оцінку та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст. 307, 311, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоврольнити частково. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 16 травня 2006 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду, іншим суддею.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: