Справа № 22ц-307/09

Категорія: 51

Головуючий у 1-й інстанції: Шеремета Г.І.

Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В.Я.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2009 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: судді Зубарєвої К.П.,

суддів: Бакуса В.Я., Монастирецького Д.І.,

при секретарі: Макойді Н.З.,

з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника Львівської спеціалізованої школи-інтернату для дітей з важкими порушеннями мови № 6 ОСОБА_3, директора школи інтернату ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської спеціалізованої школи-інтернату для дітей з важкими порушеннями мови № 6, третя особа - директор школи інтернату ОСОБА_4, про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА:

в серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом та просила поновити її на посаді кухаря Львівської спеціалізованої школи-інтернату для дітей з важкими порушеннями мови № 6 (далі школа-інтернат, школа) і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 01 вересня 1995 року працювала на вказаній посаді у відповідача. Наказом № 35 від 02 вересня 2005 року звільнена із займаної посади на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з відсутністю на роботі більше трьох годин протягом дня 30 та 31 серпня 2005 року та невихід на роботу без поважних причин 1 та 2 вересня 2005 року.

Посилаючись на те, що прогулів без поважних причин не допускала, а відтак звільнення є незаконним, просила задовольнити її позов.

Справа слухалась неодноразово.

Останнім оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2008 року в задоволені позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник позивачки, просить його скасувати й ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивачки та зобов’язати відповідача виплатити заборгованість, що належали їй при звільненні з урахуванням індексу споживчих цін та покласти на третю особу обов’язок покрити шкоду, заподіяну школі-інтернату внаслідок незаконного її звільнення, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що судом не враховано, що в дні, в які адміністрація школи-інтернату вважає позивачка була відсутня на роботі, а саме 30,31 серпня 2005 року, позивачка проходила обов’язковий медичний огляд, а 1,2 вересня 2005 р. позивачка наказом директора була відсторонена від роботи, а крім того продовжувала проходити медичний огляд. Також апелянт зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку, що звільнення позивачки проведено зі згоди профкому.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу на підтримання апеляційної скарги та на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність, і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 30 та 31 серпня 2005 року була відсутня на робочому місці без поважних причин більше трьох годин, а відтак наказ про її звільнення є законним.

Але з таким висновком колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

У відповідності до п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірванні власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Наказом № 73 від 25.08.2004 року „Про обов’язкові медичні огляди працівників школи-інтернату" директора школи було зобов’язано працівників проходити медичні огляди та затверджено Правила проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників школи інтернату.

Відповідно до пунктів 2,9, 10 Правил проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників школи інтернату обов’язкові медичні огляди проводяться в лікувально-профілактичних закладах за місцем проживання або за місцем роботи працівника, за час проходження медичного огляду за працівником зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток та встановлені терміни проходження медогляду: один раз на рік до 1 вересня поточного року та 2 рази на рік до 1 березня та 1 вересня поточного.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі фотокопії особової медичної книжки ОСОБА_1, та оригіналу, який був оглянутий в апеляційній інстанції, така ОСОБА_1 була видана 22 серпня 2005 року для проходження медичного обстеження щодо висновку лікарів про допуск її до роботи за спеціальністю.

Наказом директора школи № 84 від 31.08.2005 року позивачці за несвоєчасне проходження медичного огляду оголошено догану і цим же наказом її не допущено до робота з 01.09.2005 р. (а.с.43).

Зі змісту медичної книжки вбачається, що і підтвердила позивачка та не спростовано відповідачем, остання проходила медичні огляди у лікарів як по місцю проживання ( в м. Золочів), так і по місцю робити (м. Львів), а саме - 30,31 серпня 2005 року та 02 вересня 2005 року (а.с.112-115). Про те, що позивачка 30,31 серпня 2005 р. була певний час на роботі в дні проходження медичних глядів свідчать і доповідні записки ОСОБА_5 (а.с.64,65). Таким чином, з урахуванням відстані від місця роботи позивачки до місця її проживання - більше 70 км, та з урахуванням проходження в ці дні медичного огляду як по місцю проживання так і роботи, позивачка була відсутня на роботі більше трьох годин в дні, з якими відповідач пов’язує її звільнення за прогули, з поважних причин.

А тому колегія суддів, за викладених вище обставин, приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав для звільнення позивачки з роботи за прогули.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи та позовної заяви позивачки остання була звільнена з роботи наказом директора від 02.09.2005 року, а звернулася до суду про вирішення спору про поновлення на роботі 31 серпня 2006 року, тобто більше ніж через 11 місяців.

Встановлено, що відповідач у день звільнення позивачки вручав її копію наказу про звільнення та трудову книжку, але остання від отримання таких відмовилась, про що було складено відповідний акт (а.с.69). Копію наказу про звільнення позивачка отримала поштою 09 вересня 2005 року, що підтвердив і представник позивачки.

Поважних причин пропуску звернення до суду ні позивачкою, ні її представником не наведено, таких не здобуто і судом. Як ствердив представник позивачки за вирішенням спору позивачка зверталась до державних органів у позасудовому порядку.

Враховуючи те, що позивачка звернулася до суду з пропуском зазначеного строку і підстав для його поновлення немає, оскільки такий пропущено без поважних причин, судова колегія приходить до висновку про відмову у задоволені позову із зазначеної підстави. За таких обставин рішення районного суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення.

Що стосується твердження апелянта про задоволення вимог, зазначених в апеляційній скарзі - виплатити заборгованість, що належали їй при звільненні з урахуванням Індексу споживчих цін та покладення на третю особу обов’язок покрити шкоду, заподіяну школі-інтернату внаслідок незаконного її звільнення, то такі не підлягають до задоволення, оскільки з такими вимогами позивачка до суду не зверталась.

Керуючись ст. ст. 40,233 КЗпП України, ст. ст. 303,305, п.2 ч. 1 ст. 307, ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 313,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2008 року скасувати та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_1 про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити за пропуском отроку звернення до суду.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.