Судове рішення #9297715

Справа №22ц-41/09

Категорія: 02

Головуючий у 1 інстанції: Стародуб О.П.

Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В.Я.


УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


02 березня 2009 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: судді Зубарєвої К.П.,

суддів: Бакуса В.Я., Монастирецького Д.І.,

при секретарі: Терземан Б.В.,

з участю: ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3, ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, Львівської міської ради, управління природних ресурсів Львівської міської ради, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи - ОСОБА_7, Четверта Львівська державна нотаріальна контора, Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, приватні нотаріуси: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання недійсними доручення та правочинів, визнання не чинними реєстраційних посвідчень, свідоцтв, розпоряджень, ухвал, -


ВСТАНОВИЛА:


в жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду, та з подальшими доповненнями і змінами позовних вимог (а.с.30-33,140-142 т.2), просила визнати недійсними: довіреність, яку видала ОСОБА_11 на ОСОБА_6, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_8 04 квітня 1998 року за № 1495; договір дарування частини будинку АДРЕСА_1, укладеного ОСОБА_6 на підставі доручення від імені ОСОБА_11 на користь ОСОБА_4, посвідченого 13 березня 2001 року Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою; договір дарування частини цього ж будинку, укладеного ОСОБА_4 на її (позивачки) користь, посвідчений 28 лютого 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_10; договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_6, посвідчений 03 квітня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_9; договір дарування будинку АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_4, посвідченого 06 липня 2000 року Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою; визнання не чинними розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради: № 428 від 19 квітня 2000 року щодо присвоєння окремого номера будинку АДРЕСА_1; №

04 квітня 1998 року ОСОБА_11 надала своїй дочці ОСОБА_6 довіреність на право володіння, користування, розпорядженням всім своїм майном, укладання угод від її імені та на інші дії, в тому числі з правом підпису. Зазначена довіреність була посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_8

Розпорядженням Личаківської районної адміністрації № 428 від 19.04.2000 року дозволено ОСОБА_11 експлуатацію реконструйованої у житловий будинок літньої кухні з присвоєнням йому окремого номера будинку АДРЕСА_1, а розпорядженням цієї ж адміністрації № 718 від 06.07.2000 року оформлено право власності на цей будинок за ОСОБА_11

29.08.2000 року ОСОБА_11 подарувала вказаний будинок АДРЕСА_1 своїй внучці ОСОБА_4

Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 1431 від 08.12.2000 року за ОСОБА_11 визнано право власності на весь будинок АДРЕСА_1 та видано їй свідоцтво про право власності на нього.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2001 року за позовом ОСОБА_11 позивачку ОСОБА_1 та членів її сім’ї визнано такими, що втратили право користування жилою площею в спірному будинку АДРЕСА_1 у зв’язку з не проживанням у ньому протягом 10-ти років. Рішення суду набрало законної сили.

13 березня 2001 року ОСОБА_6, діючи від імені ОСОБА_11 на підставі виданої довіреності, уклала договір дарування ОСОБА_4 29/50 частин жилого будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою Львівської міської ради від 12.04.2001 року та наказом Департаменту землеустрою від 07.03.2001 року оформлено право власності на земельні ділянки та видано Державний акт на право приватної власності на землю по АДРЕСА_1 на ОСОБА_11, а ухвалою Львівської міської ради від 31.05.2001 року та наказу Департаменту землеустрою від 08.05.2001 року по АДРЕСА_1 - на ОСОБА_4, тобто за власниками будинків.

03 квітня 2003 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 було укладено договір довічного утримання, відповідно до якого у власність останньої перейшло 21/50 будинку № 102-а.

28 лютого 2003 року ОСОБА_4 уклала договір дарування, відповідно до якого подарувала позивачці ОСОБА_1 7/25 жилого будинку АДРЕСА_1.

Таким чином співвласниками жилого будинку № 102-а є ОСОБА_4 - 15/50, ОСОБА_6 - 21/50, ОСОБА_1 - 7/25 частин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 померла.

У відповідності до ст. 57 ЦК України 1963 року, що діяла на час спірних правовідносин, угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

В п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною, на підставі ст. 57 ЦК суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності факту обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв’язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.

718 від 06 липня 2000 року про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 на ОСОБА_11; частково не чинним розпорядження № 1431 від 08 грудня 2000 року щодо оформлення права власності на 2-й поверх будинку АДРЕСА_1 на ОСОБА_11, ухвал Львівської міської ради: № 1056. від 31.05.2001 року в частині передачі ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки пл. 0,0873 га по АДРЕСА_1; № 1025 від 12 квітня 2004 року в частині передачі ОСОБА_11 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0897 га по АДРЕСА_1; державні акти на право приватної власності на землю від 11 квітня 2002 року на ім’я ОСОБА_4 та на право приватної власності на землю від 16 квітня 2002 року на ім’я ОСОБА_11; свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1, видане Личаківською районною адміністрацією 06 липня 2000 року ОСОБА_11; свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1, видане Личаківською районною адміністрацією 08 грудня 2000 року ОСОБА_11 в частині права власності на другий поверх будинку, загальною площею78,6 кв. м. Крім того, позивачка просила визнати за нею право власності на другий поверх будинку АДРЕСА_1 та літню кухню, що зареєстрована як жилий будинок АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що її та відповідачки ОСОБА_6 мати ОСОБА_11, вчиняла дії по оформленню права власності на спірні будинки та земельні ділянки під впливом обману з боку відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (дочка відповідачки та внучка ОСОБА_11), а також на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин.

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2008 року у задоволені вищевказаного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржила представник позивача ОСОБА_2, просить постановити ухвалу якою скасувати рішення районного суду про відмову у позові про визнання недійсними доручення, договорів дарування та визнання права власності на частину будинку та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на його незаконність, несправедливість, постановленого з порушенням норм матеріального і процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи і є необгрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Встановлено, що рішенням виконкому Ленінської районної ради м. Львова № 227 від 13.03.1959 року ОСОБА_12 (чоловіку відповідачки ОСОБА_6 та батьку ОСОБА_4) надано земельну ділянку площею 500 кв. м. для будівництва жилого будинку.

Рішенням виконкому Ленінської районної ради м. Львова № 1813 від 12.12.1962 року дозволено ОСОБА_13 передати недобудований ним будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_11 (матері його дружини).

Відповідно до акту від 24 грудня 1964 року приймальна комісія склала цей акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального будинковолодіння АДРЕСА_1, забудовником якого була ОСОБА_11, мати позивачки та відповідачки ОСОБА_6

Рішенням виконавчого комітету Червоноармійської районної ради м. Львова № 481 від 14.05.1974 року ОСОБА_11 дозволено зареєструвати проведену надбудову 2-го поверху до будинку АДРЕСА_1.

19 серпня 1996 року ОСОБА_11 уклала заповіт, відповідно до якого заповіла 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, належний до нього гараж та літню кухню синові ОСОБА_7, а іншу 1/2 жилого будинку № 102-а - ОСОБА_6

Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди, що укладається.

Відмовляючи в задоволені позову суд вірно встановив, що підстав для задоволення вимог за вищевказаною ст. 57 ЦК України, на яку в обґрунтування свої вимог покликалась позивачка, немає, оскільки угоди, в тому числі і про відчуження будинку, були укладені відповідно до вимог закону і обману, на який посилається позивачка в обґрунтування своїх вимог, не було, як і не було збігу тяжких обставин, на підставі яких вимушена була їх укласти ОСОБА_11 Крім того, при житті ОСОБА_11 не ставила вимог про те, що свої дії вона вчиняла внаслідок обману з боку відповідачів або змушена була їх укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин.

Обґрунтовуючи свої висновки суд послався на дослідженні ним докази, висновок експертизи, відповідно до якої підписи від імені ОСОБА_11 на двох примірниках довіреності від її імені, що була видана ОСОБА_6 04.04.1998 року, на двох примірниках договору довічного утримання, укладеному між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 від 03.04.2003 р. та в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій у нотаріальних конторах, вчинені самою ОСОБА_11

Посилання апелянтів на хворобливий стан позивача під час укладення спірних угод, як на підставу скасування рішення суду, не заслуговує уваги в контексті вимог позивача, їх обґрунтування та фактів, які підлягають встановленню.

Крім того, встановлено, що угоди про будівництво будинку щодо набуття спільної власності апелянт з ОСОБА_11 не укладала, а з позовом щодо відшкодування затрат на будівництво не заявляла.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, обставинам справи, доказам, змісту довіреності, волевиявленню ОСОБА_11 А відтак підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303,305, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п.1 ст. 314, ст. ст. 315,317 ЦПК України, колегія суддів, -


УХВАЛИЛА:


апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація