Справа №22ц-893/09
Категорія: 41
Головуючий у 1 інстанції: Горецький А.С.
Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В.Я.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2009 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: судді Зубарєвої К.П.,
суддів: Бакуса В.Я., Монастирецького Д.І.,
при секретарі: Макойда Н.З.,
з участю: ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Личаківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення, -
ВСТАНОВИЛА:
в лютому 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом та просила визнати відповідача ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що останній без поважних причин не проживав у такій протягом 18 років.
В березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом та просив зобов’язати відповідачку ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користуванні вказаною вище квартирою та вселити його у цю квартиру. Свої вимоги обґрунтовував тим, що проживав у спірній квартирі з часу отримання такої його батьком у 1955 році до лютого 2008 року. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його брата та батька позивачки ОСОБА_5, який був з 1992 року основним наймачем спірної квартири, його не впускають у квартиру.
Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 30 грудня 2008 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1. Зобов’язано відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області зняти з реєстрації ОСОБА_1 3а адресою вказаної вище квартири.
У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1, просить його скасувати й ухвалити нове, яким його позов задоволити, а в позові ОСОБА_3 - відмовити за безпідставністю позовних вимог. Апелянт посилається на те, що рішення є незаконним, оскільки висновок суду про втрату ним права користування спірним житловим приміщенням квартири не відповідає дійсним та об’єктивним обставинам, оскільки він до одруження постійно проживав у квартирі, а після одруження - періодично, але ніколи не був відсутнім понад шість місяців. Зазначені обставини, зазначає апелянт, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а доказам, в яких зазначено його місце проживання за адресою дружини - суд дав невірну оцінку.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід відхилити.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно правил ст. ст. 71,72 ЖК України наймач або члени його сім’ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.
Установлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 отримана батьком ОСОБА_1 (дідом ОСОБА_3) - ОСОБА_6, у 1955 році на сім’ю, яка на той час складалась з ОСОБА_6, його дружини ОСОБА_7 та їх синів - ОСОБА_1 та ОСОБА_8 Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_5 народився у ІНФОРМАЦІЯ_2. Квартира складається з двох суміжних житлових кімнат площею 26,6 кв. м., кухні площею 6,9 кв. м., комунальних вигод. Загальна площа квартири - 42,4 кв. м.
Після смерті основного квартиронаймача ОСОБА_6, який помер у ІНФОРМАЦІЯ_3, основним квартиронаймачем стала його дружина ОСОБА_7, яка після отримання окремого житла у 1991 році на себе та старшого сина ОСОБА_8, перейшла проживати в квартиру № 5 цього ж будинку.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 9 від 23.01.1992 року змінено договір найму спірної квартири на ОСОБА_5, який є батьком ОСОБА_3 та братом ОСОБА_1 На той час, відповідно до зазначеного рішення, сім’я складалась з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5
На даний час у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_1, з 1974 року, та ОСОБА_3, з 2000 року, хоча відповідно до адресного листка вибуття (а.с.85) за адресою спірної квартири з 03 червня 2005 р. значиться ОСОБА_7, мати відповідача за первинним позовом та бабця позивачки.
Пленум Верховного Суду України в ч.4 п. 10 постанови від 12.04.1985 р. №2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз’яснив, що наймачеві або членові його сім’ї, який був відсутній понад встановлений законом строк без поважних причин, суд має право з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо)
Задовольняючи первинний позов та відмовляючи у зустрічному позові суд вірно виходив з того, що відповідач понад встановлені законом строки не проживав у спірному житлі без поважних причин, що стверджується здобутими та наданими сторонами доказами, які були досліджені та перевірені судом.
Крім того, встановлено, що після того як мати відповідача продала у 2005 році квартиру №5, в якій проживала із старшим сином, стала проживати у спірній двокімнатній квартирі разом з сином ОСОБА_5, його дружиною та двома дітьми останньої. У відповідача є дружина, двоє дітей, які зареєстровані за іншою адресою - АДРЕСА_2, де і проживають у двокімнатній квартирі, а відтак постійним місцем проживання відповідача була адреса його сім’ї, що спростовує доводи апелянта, що після його одруження у 1990 році він лише періодично проживав за місцем проживання дружини та дітей.
Подані апелянтом докази теж не спростовують висновків суду про відсутність без поважних причин понад шість місяців відповідача у спірному житловому приміщені.
Будь-яких доказів про чинення перешкод у користуванні спірною квартирою відповідачем не представлено. У відповідні органи із зазначеними питання відповідач з 2003 року по січень 2008 р. не звертався (а.с.41, .
Посилання апелянта як на підтвердження своїх вимог на ту обставину, що у спірній квартирі він значиться за реєстрованим, не може служити безспірним доказом його проживання у спірній квартирі, оскільки виходячи з положень ст. 33 Конституції України про гарантування громадянам свободи пересування і вільного вибору місця проживання сама по собі наявність чи відсутність прописки не може бути підставою для визнання права на користування жилим приміщенням так і для відмови в цьому.
Суд повно і всебічно з’ясував обставини, що мають значення для справи, дав належну оцінку зібраним доказам.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального та процесуального закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
В той же час, колегія суддів приходить до висновку про необхідність виключення з резолютивної частини рішення суду покладення обов’язку на відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Личаківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області щодо зняття з реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, оскільки суд не вправі покладати обов’язок на третіх осіб.
Керуючись ст. ст. 303,305, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 313,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 грудня 2008 року залишити без зміни, виключивши з резолютивної частини рішення суду покладення обов’язку на відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Личаківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області щодо зняття з реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу її проголошення.