Дата документу 09.03.2021

Справа № 334/6323/20

Провадження № 2/334/909/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року                                                        м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді                Філіпової І. М.,

за участю секретаря        Єременко А. В.,

позивача                         ОСОБА_1 ,

представника позивача         ОСОБА_2 ,

представника відповідача        Прокопенко Є. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Запорізькій науково – дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ :

        ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 08.01.2019 року по 07.08.2020 року в сумі 54 113, 26 грн. середнього заробітку за період затримки виплати за три місяці у сумі 109 746,00 грн.

       21.01.2021 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі з 08.01.2019 року по 07.08.2020 року в сумі 41 713,26 грн, середній заробіток за три місяці затримки виплати в сумі 109 746, 00 грн, а також покласти на відповідача судові витрати.

       27.01.2021 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з сумою заборгованості по заробітній платі та суму середнього заробітку. Станом на день складення відзиву, заборгованість по заробітній платі перед позивачем становить 38 913, 26 грн. Крім того, заявлена сума компенсації за три місяці становить 86 775, 78 грн, згідно розрахунку відповідача. Проте, таку суму компенсації за несвоєчасно проведений розрахунок при звільненні є надмірним та несправедливим по відношенню до інших працівників. Як на час звільнення позивача, та к і на теперішній час на підприємстві існує значна заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства. Заробітна плата виплачується рівними частками з метою уникнення дискримінаційного підходу між працюючими та звільненими працівниками. Затримка у виплаті заробітної плати позивача пов`язана з метою запобігання порушення прав працюючих працівників. На думку відповідача, справедливою сумою компенсації, передбаченою ст. 117 КЗпП України є 14 462, 66 грн.

       02.02.2021 року позивач звернулася з заявою про збільшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі з 08.01.2019 року по 07.08.2020 року в сумі 38 113, 26 грн, середній заробіток за 179 днів затримки виплати у сумі 215 874,00 грн.

       У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали частково. Позивач пояснила, що у лютому 2021 року відповідачем було повністю погашено заборгованість з заробітної плати, тому позивач відмовляється від позову в цій частині позовних вимог. Проте позивач просить задовольнити у повному обсязі позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку.

       Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у позові з підстав зазначених у відзиві. У представник відповідача заперечував щодо розрахунку середнього заробітку зробленого позивачем, оскільки при цьому позивач враховував фактичну кількість відпрацьованих днів, у той час як на думку відповідача необхідно врахувати кількість робочих днів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 07.08.2020 року ОСОБА_1 звільнилася за угодою сторін згідно п. 1 ст. 26 КЗпП з ДП «Запорізький науково – дослідний та проектний інститут землеустрою», що підтверджується копією трудової книжки позивача, копією наказу про звільнення №21-к від 07.08.2020 року.

Розмір заборгованості по заробітній платі станом на 27.08.2020 року складав 121 137, 40 грн., станом на 23.10.2020 року – 55 613, 26 грн. Відповідач частково погашав заборгованість по заробітній платі та остаточний розрахунок було проведено 12.02.2021 року, згідно довідки відповідача від 16.02.2021 року б/н.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі перед позивачем було повністю погашено, тому суд приймає відмову від позову позивача в цій частині вимог, та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд вважає необхідним закрити провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення заробітної плати.

Розрахунок середнього заробітку позивачем було здійснено наступним чином: заробітна плата позивача за червень - липень 2020 року для обчислення середньоденної заробітної плати склала 41 004, 02 грн (21 165,75 грн + 19 838, 27 грн); кількість відпрацьованих днів у періоді складає 34 дні ( 18 робочих днів у червні та 16 робочих днів у липні). Середньоденна заробітна плата складає 41 004,02 грн : 34 дні = 1206,00 грн. Таким чином, середні заробіток за період з 08.08.2020 року по 02.02.2020 року складає 1206,00 грн х 179днів = 215 874,00 грн.

Представник відповідача, з розрахунком не погодився, вважає, що при обчисленні середньоденної заробітної плати треба врахувати кількість робочих днів у червні – липні 2020 року, а не фактично відпрацьовані. Тобто, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить – 41 004,02 грн : 43 робочих дня = 953,58 грн.

Відповідно до п. 8 порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розрахунок середньої заробітної плати зроблений позивачем є вірним, та не приймає розрахунок відповідача, оскільки при обчисленні середньоденної заробітної плати відповідачем помилково було враховано кількість робочих днів у червні – липні 2020 року, замість фактично відпрацьованих позивачем.

Відповідно до ст. 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У відзиві відповідач посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: 1)  розмірпростроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) імовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4)   іншіобставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При цьому відповідач просив врахувати не співмірність заявленої до стягнення суму середнього заробітку та врахувати значну заборгованість підприємства перед іншими працівниками, яка складає 1 158 933,13 грн станом на 25.01.2021 року .

Після звільнення позивач звернувся з позовом про стягнення заробітної плати через три місяці після звільнення, тому не має підстав вважати що пройшов тривалий період часу та позивач недобросовісно поводив себе відносно роботодавця. Також судом враховано, що на момент звільнення розмір заборгованості з заробітної плати перед позивачем становив 121137,40 грн, яка погашалася підприємством частково протягом семи місяців.

Крім того, суд враховує, що загальний розмір заборгованості з заробітної плати на день звільнення становив 121 137,40 грн, розмір заявленого позивачем середнього заробітку – 215 874,00 грн, тому суд не приймає зауваження відповідача щодо неспівмірності заявлених вимог.

КЗпП України  покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відповідач не виконав свої зобов`язання перед позивачем належним чином, що призвело до затримки розрахунку при звільненні, при цьому відповідачем не було доведено належними доказами, що позивач при цьому діяв недобросовісно при реалізації своїх прав, що могло би привести до недотримання розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця. При цьому посилання відповідача не відсутність коштів для сплати заробітної плати, захист інтересів інших працівників щодо отримання заборгованості по заробітній платі не є підставою для відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 12,13,81,259,263,264,265,282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Запорізькій науково – дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати у зв`язку з відмовою позивача в цій частини позовних вимог.

Стягнути з Державного підприємства «Запорізькій науково – дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 08.08.2020 року по 02.02.2021 року в розмірі 253 987 (двісті п`ятдесят три дев`ятсот вісімдесят сім ) 26 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Запорізькій науково – дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2158 (двадцять одна тисячі сто п`ятдесят вісім) грн 74 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Проголошення повного тексту ухвали 17.03.2021 року о 15 год. 10 хв.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Державне підприємство «Запорізький науково – дослідний та проектний інститут землеустрою», код ЄДРПОУ 00698986, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50.

       Суддя:                                                                              Філіпова І. М.