Справа № 22ц-826\09
Категорія; 41
Головуючий у 1-й інстанції: Ніколін В.В.
Доповідач в апел. інстанції: Зверхановська Л.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Петрички П.Ф.
суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.
при секретарі: Підлужній К.В.
з участю позивачки ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
адвоката Володимирської О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 вересня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 вересня 2007 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа Самбірська квартирно-експлуатаційна частина району про визнання втратившим право на користування житловим приміщенням за недоведеністю позовних вимог. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено та зобов’язано ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити йому перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити в неї.
Рішення суду оскаржили позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_3. В апеляційній скарзі зазначають, що рішення суду слід скасувати, так як при його постановленні судом не враховано того, що з часу примусового вселення ОСОБА_1 у спірну квартиру 2.02.2004 року і до часу звернення її в суд з даним позовом відповідач у цій квартирі не жив, не був членом її сім’ї, не проводив оплату комунальних послуг. Крім того, вважають, що покликання суду на те, що ОСОБА_2 не має іншого житла, не відповідає дійсності, оскільки він постійно живе у квартирі своєї матері по АДРЕСА_2, його речей у спірній квартирі нема. Також апелянти стверджують, що суд не дав належної оцінки факту перебування відповідача на роботі в іншому населеному пункті та прийняв рішення не по всіх позовних вимогах зустрічного позову.
Просять скасувати рішення суду та передати справу на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із таких підстав.
Місцевим судом встановлено, що спірну квартиру ОСОБА_2 отримав у зв’язку із виконанням професійних обов’язків у 2001 році на сім’ю із п’яти чоловік і він є її основним квартиронаймачем.
Згідно із ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_2 втратившим право на користування квартирою АДРЕСА_1, місцевий суд виходив з тогб, що не встановлено того, що ОСОБА_2 не проживав у цій квартирі без поважних причин більше шести місяців, що його тимчасова відсутність у ній спричинена тим, що позивачі чинили йому перешкоди в користуванні спірною квартирою, поміняли замок у вхідних дверях.
З таким висновком місцевого суду судова колегія погоджується, оскільки він підтверджується зібраними по справі доказами( показами свідків, зверненням ОСОБА_2 з приводу неправомірних дій позивачів щодо його права на користування спірним житлом у Стрийський МВ ГУМУСУ у Львівській області, довідками ТзОВ «МП-Сервіс» про те, що ОСОБА_2 у зв’язку із службовою необхідністю чергував в санаторії «Мармуровий палац» м. Моршин, що звертався до керівництва товариства з проханням надати йому житло, так як колишня дружина виганяє його з квартири, де він зареєстрований і мешкає).
Покликання апелянтів на те, що ОСОБА_2 живе у квартирі своєї матері у АДРЕСА_2 не свідчить про те, що він забезпечений іншим житлом крім спірного, а тому ця обставина не може бути підставою для визнання відповідача втратившим право на користування житлом.
Факт роботи відповідача в м. Моршин, на який апелянти покликаються як на одну з обставин підставності їх позовних вимог, також не може бути підставою для задоволення первісного позову, так як він заявлений на підставі ст. 71,72 ЖК УРСР, а не ст. 107 цього Кодексу.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову, прийшов до висновку про те, що дії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є протиправними і спрямовані на те, щоб позбавити ОСОБА_2 права користування спірною квартирою, хоча він такого права не втратив, а тому ОСОБА_2 підлягає вселенню в квартиру з покладенням на позивачів обов’язку не чинити йому перешкод у користування жилим приміщенням та вселити його у дану квартиру.
З таким висновком погоджується судова колегія.
Однак, оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 місцевим судом були розглянуті в повному обсязі, всі його вимоги є взаємопов’язані, але в резолютивній частині оскаржуваного рішенні суду не зазначено, що дії відповідачів по перешкоджанню ОСОБА_2 у користуванні жилим приміщенням є неправомірними, тому, судова колегія вважає необхідним доповнити її таким реченням.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303,304,307 ч. 1 п.1,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 вересня 2007 року залишити без змін.
Доповнити резолютивну частину рішення таким реченням: Визнати дії ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по
перешкоджанню ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 неправомірними.
Ухвала апеляційного суду вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.