Справа №22ц-495/09
Категорія: 5
Головуючий у 1 інстанції: Горецький А.С.
Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В.Я. '
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2009 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі: !
головуючого: судді Зубарєвої К.П.,
суддів: Бакуса В.Я., Монастирецького Д.І.,
при секретарі: Гуняк О.Я.,
з участю: ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою -ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи - Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради „Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (далі БТІ), про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на частку, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на частку, -
ВСТАНОВИЛА:
у жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом та, з подальшою зміною і уточненням позовних вимог, просила припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частку нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, компенсувавши частку відповідачки сумою коштів - 251 634 грн., внесених нею на депозитний рахунок Личаківського районного суду м. Львова, посилаючись на те, що приміщення є неподільним, а згоди щодо порядку користування приміщенням сторони не досягли.
В червні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним вказаним вище позовом та посилаючись на те, що спільне приміщення є неподільним, а згоди щодо порядку користування приміщенням сторони не досягли, просила визнати за нею право власності в цілому на спірне приміщення, припинивши право власності відповідачки на 1/2 частку цього приміщення, компенсувавши частку відповідачки сумою коштів - 564 000 грн., внесених нею на депозитний рахунок Личаківського районного суду м. Львова.
Оскарженим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено. Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином за змістом ч. 1 ст. 365 ЦК для припинення права власності у спільному майні достатньо однієї з чотирьох умов, передбачених цією статтею, при цьому таке припинення не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласників та членам його сім’ї.
Судом установлено, що сторонам на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частці кожній спірне приміщення загальною площею 55,1 кв. м з коморою в підвалі, яке сторони придбали 03 листопада 1995 року і використовують як стоматологічний кабінет. Отже кожній із сторін належить однакова частка приміщення, а відтак його вартість. Виділ належної частки в натурі будь-якій стороні неможливий. Згоди на виплату компенсації за частку у спірному приміщенні іншій стороні ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_3 не погоджуються, як і набуття права власності на всю частку однією із сторін.
ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок суду для грошової компенсації ОСОБА_3 за її частку 251 634 грн., а ОСОБА_3-564 000 грн. для грошової компенсації ОСОБА_1 за частку останньої (а.с. 114,121).
Оскільки із висновку будівельно-технічного дослідження від 16 січня 2009 рі, що представлений апелянтом, слідує, що ринкова вартість спірного майна на час розгляду справи в апеляційній інстанції становить 1 106 700 грн., а ринкова вартість, що визначена висновком судової будівельної експертизи від 06.02.2008 р., становить на час проведення експертизи 503 268 грн., тобто майже за рік до винесення районним судом рішення, то колегія суддів виходить із суми ринкової вартості спірного приміщення, що визначена 16.01.2009 р., яка є дійсною вартістю спірного майна.
Враховуючи, що частки сторін є однакові, жоден із них не бажає отримувати грошову компенсацію за свою частку та набуття права власності на все спірне приміщення одним із співвласників, спільне володіння і користування майном є неможливим, слід виходити з принципу вирішення спору, загальних засад цивільного законодавства, (зокрема п.6 ст. 3 ЦК України - справедливість, добросовісність та розумність), та припинення права власності у спільному майні за таких обставин, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди (найменшої шкоди) інтересам одному із співвласників, так і його сім’ї, в тому числі враховує сімейні обставини та склад сім’ї сторін, кількість працездатних їх членів, кількість членів сім’ї, які знаходяться на їх утриманні та їх вік, працездатність.
Враховуючи викладене, то за таких обставин слід задовольнити позов ОСОБА_3, оскільки запропонована нею сума ОСОБА_1 для виплати компенсації за її частку у спірному майні не завдасть істотної шкоди (найменшої шкоди) інтересам останньої та членам її сім’ї і становить більшу ніж вартість 1/2 частки спірного майна.
Оскільки при пред’явленні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не було повністю оплачені судові витрати відповідно до позовних вимог - визнання права власності, то з них слід стягнути несплачене, а саме судовий збір в сумі 1649 грн. (1700-51).
Крім того, з ОСОБА_1 слід стягнути 22 грн. 50 коп. недоплачених нею витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки нею сплачено лише 7 грн. 50 коп.
Керуючись ст. ст. 3,319,365 ЦК України, ст. ст. 79,80,303, п.2 ч. 1 ст. 307, ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. ст. 313,317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова 03 грудня 2008 року скасувати й ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи - Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради
Присуджено ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 251 634 гривні, внесену ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду замість належної їй 1/2 частини вказаного вище нежилого приміщення та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежилого приміщення, що належала ОСОБА_3
В зустрічному позові ОСОБА_3 відмовлено та повернуто їй 564 000 грн., внесених нею як грошову компенсацію для ОСОБА_1
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 509 грн. 88 коп. судових витрат, а з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 649 грн. в користь держави та 22 грн. 50 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_3, просить його скасувати й ухвалити нове про відмову у задоволені позову ОСОБА_1, а задовольнити її позов, посилаючись на те, що таке рішення є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема апелянт зазначає, що подаючи свій позов вона запропонувала ОСОБА_1 суму компенсацію за частку, що належить останній, в розмірі за яку хотіла продати свою частку. Однак суд, присуджуючи на її (апелянта) користь виплату 251 634 грн. як компенсацію за її частку в спірному майні, виходив з того, що це не завдасть її як співвласнику та інтересам її сім’ї істотної шкоди, тим самим прийшов до висновку, що виплата ОСОБА_1 564 000 грн. як компенсація за частку останньої - спричинить шкоди її (ОСОБА_1) інтересам.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали, справи, законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Приймаючи оскаржуване рішення суд виходив з того, що припинити право на 1/2 частину нежилого приміщення із присудженням ОСОБА_3 грошової компенсації можливо при відсутності її згоди, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_3 та членам її сім’ї.
Але колегія суддів з таким висновком погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов’язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян.
Право особи на частку у спільному майні (відповідно до ст. 365 ЦК України) може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.
„Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на частку, відмовити.
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Присудити ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 564 000 (п’ятсот шістдесят чотири тисячі) грн., внесену ОСОБА_3 на депозитний рахунок Личаківського районного суду м. Львова замість належної їй 1/2 частини нежилого приміщення по АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину нежилого приміщення за адресою - АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_1.
Повернути ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 251 634 (двісті п’ятдесят одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн., внесену нею на депозитний рахунок Личаківського районного суду м. Львова.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави судовий збір в розмірі 1 649 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 1 649 грн. судового збору та 22 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.