Справа №22ц-822\09

Категорія - 30

Головуючий у 1-й інстанції - Хомик А.П.

Доповідач в 2-й інстанції- Бакус В.Я.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2009 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: судді Зубарєвої К.П.,

суддів: Бакуса В.Я., Монастирецького Д.І.,

при секретарі: Терземан Б.В.,

з участю: ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

в січня 2008 року ОСОБА_2 пред’явив позов до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1 093 грн. 45 коп., а також 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 01 липня 2007 року він заїжджав на стоянку автомобілів, що біля озера, яке знаходиться між м. Трускавець та м. Борислав. В цей час відповідач, який керував іншим автомобілем та виїжджав із стоянки заднім ходом, наїхав на праву задню частину його автомобіля. Оскільки працівників міліції довго не було вони дійшли згоди з відповідачем, що претензій не мають та не будуть мати один до одного, а відтак не будуть звертатись до суду. Так як відповідач звернувся до суду з позовом до його товариша з приводу спричинення останнім тілесних ушкоджень позивачу при встановлені обставин ДТП, а відтак не дотримав свого слова не звертатись з приводу цього до суду, тим самим спричинив йому моральну шкоду, яку просив стягнути. Крім того просив стягнути матеріальну шкоду, яка складається з вартості ремонтних робіт та матеріалів щодо автомобіля.

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 05 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 1 093 грн. 45 коп. матеріальної, 1 000 грн. моральної шкоди та 81 грн. судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач, просить його скасувати й ухвалити нове, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що такс рішення є незаконним, постановлене в порушення вимог процесуального законодавства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Зокрема, апелянт зазначає, що не встановлено протиправних його дій, спричинення матеріальної шкоди автомобілю та моральної шкоди позивачу.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу на підтримання та в заперечення апеляційної скарги, проаналізувавши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив з того, що винним у дорожньо-транспортній пригоді є ОСОБА_1, а відтак він повинен відшкодувати шкоду, заподіяну ДТП.

Проте з таким висновком районного суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він не грунтуються на доказах, зроблений на припущеннях про обставини ДТП, а також не відповідає нормам матеріального та процесуального прав.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Звернувшись до суду із зазначеним позовом позивач стверджував, що коли він 01 липня 2008 р. проїжджав біля озера коло машин, що стояли там, відповідач, рухаючись автомобілем заднім ходом, наїхав на його машину.

Відповідач в свою чергу заперечував та заперечує свою вину у вчиненні ДТП та спричинення шкоди автомобілю та позивачу.

Відповідно до ст. ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, у відповідності до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Як вбачається з матеріалів справи сторони не допитувались як свідки.

Встановлено, що і не заперечують сторони, на місці пригоди працівників міліції не було, вони особисто, у відповідності до п.2.11 Правил дорожнього руху, не складали схему пригоди. Не проводився огляд автомобілів із складанням протоколів огляду машин щодо пошкоджень, а розійшлись, не маючи один до одного претензій.

В матеріалах справи немає доказів, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1, за яких обставин і які саме були спричиненні технічні пошкодження автомобілю позивача.

Посилання суду на покази свідка ОСОБА_3, який працює на посаді інспектора ВДАІ Дрогобицького МВ ГУ МВСУ у Львівській області, як на доказ вини відповідача є помилковим, оскільки такий на місці пригоди 01.07.2008 р. не був, про обставини ДТП знає лише з слів сторін, а відносно сторін склав лише протоколи на предмет залишення ними місця пригоди до прибуття працівників міліції.

Калькуляція на ремонт автомобіля ВАЗ-2108 н/з НОМЕР_1 від 3 грудня 2007, складена Трускавецьким автосервісним підприємством не може слугувати доказом вартості завданих збитків автомобілю, оскільки доказу про те, що було пошкоджено 01.07.2007 р. в автомобілі, яким керував позивач, та характер пошкоджень, у справі немає. Таких не навели і сторони та вказаний вище свідок.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, що підтвердив у судовому засіданні апеляційної інстанції позивач, останній просив стягнути моральну шкоду посилаючись на те, що така заподіяна йому діями відповідача внаслідок звернення останнього до суду з позовом з приводу спричинення йому тілесних ушкоджень знайомим позивача. А оскільки між ними була домовленість, що претензій один до одного не будуть мати та й до суду не будуть звертатись, а відповідач порушив вказану усну домовленість, відтак просив стягнути за це моральну шкоду.

Оскільки вказані вище дії відповідача не є протиправними, а з аналізу ст. ст. 20,27 ЦК України будь-яка угода на позбавлення права особи на звернення до суду за своїм захистом, є нікчемною, за таких обставин позивачу не спричинена відповідачем моральна шкода внаслідок порушення ним вказаної вище усної угоди й права на відшкодування такої у позивача не виникає.

За таких обставин рішення міськрайонного суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову позивача щодо відшкодування матеріальної шкоди за недоведеністю вимог, а щодо моральної шкоди - за безпідставністю.

Керуючись ст. 303, п.2 ч. 1 ст. 307, п.2 ч. 1 ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. ст. 313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 05 грудня 2008 року скасувати й ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальної шкоди відмовити за недоведеністю позовних вимог, а в частині відшкодування моральної шкоди -відмовити за безпідставністю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.