Справа № 11а-51/09

Головуючий: Олексієнко М.Ю.

Категорія: ч.2 ст. 186 КК України

Доповідач: Валько Н.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року лютого 17 дня Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого - Михайлишин Г.Я.

Суддів - Валько Н.М., Ревера В.В.

З участю прокурора - Василик Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 19 серпня 2008 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові, громадянин України, українець, б/п, із середньою освітою, не одружений, маючий на утриманні малолітню дитину 2004 р.н., не працюючий, невійськовозобовязаний, раніше судимий 28 серпня 1998 року вироком Личаківського районного суду м. Львова за ч.2 ст. 141; 102; 42 КК України на 2 роки 9 місяців позбавлення волі; 21 грудня 2000 року вироком Личаківського районного суду м. Львова за ч. 3 ст. 140; 17, ч. 3 ст. 140; 42; 43 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений з місць позбавлення волі 13 жовтня 2003 року умовно-достроково на 11 місяців 04 дні, прож.: АДРЕСА_1, -

визнаний винним та засуджений за ч.2 ст. 186 КК України на 4 ( чотири ) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід - тримання під вартою засудженому ОСОБА_1 залишено без змін.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислюється з 23 березня 2008 року - часу його фактичного затримання.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Львові, громадянин України, українець, б/п, із неповною середньою освітою, не одружений, не працюючий, невійськовозобовязаний, раніше не судимий прож.: АДРЕСА_2,  визнаний винним та засуджений за ч. 1 ст. 358 КК України на 1 ( один ) рік 6 ( шість ) місяців обмеження волі; за ч. 3 ст. 358 КК України на 1 ( один ) рік обмеження волі; за ч.2 ст. 186 КК України на 4 ( чотири ) роки позбавлення волі. Згідно ст. 70 КК України остаточно ОСОБА_2 призначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим -4 (чотири) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід - тримання під вартою засудженому ОСОБА_2 залишено без змін.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 обчислюється з 23 березня 2008 року - часу його фактичного затримання.

Доля речового доказу по справі вирішена відповідно до вимог закону.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він, маючи намір на отримання споживчого кредиту в розмірі 10000 ( десять тисяч ) грн. в « ТАС-Комерцбанк », умовою видачі якого є довідка про доходи, у жовтні 2007 року, маючи бланк з печаткою ТзОВ « Автопостач », власноручно підробив таку довідку, а саме, з допомогою комп’ютерної обробки вказав, що працює на посаді автомеханіка в ТзОВ « Автопостач » та що його заробітна плата за період часу з квітня по вересень 2007 року становить 8535 грн., хоча в дійсності він на даному підприємстві ніколи не працював і заробітної плати не отримував; при цьому, ОСОБА_2 у вказаній довідці вказав видумані ним прізвища директора та головного бухгалтера і розписався за них.

18 жовтня 2007 року, ОСОБА_2 подав фіктивну довідку про свої доходи за квітень-вересень 2007 року у відділення « ТАС-Комерцбанк », що по вул. Івана Франка, 9 у м. Львові з метою отримання споживчого кредиту, у результаті чого було укладено кредитний договір № 1308/1007/50-400, на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 10000 ( десять тисяч) грн.

22 березня 2008 року біля 18 год., ОСОБА_2, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна за попередньою змовою у групі із ОСОБА_1, знаходячись на вул. Стефаника у м. Львові навпроти Картинної галереї та проходячи повз потерпілу ОСОБА_3, що розмовляла по мобільному телефону, відкрито заволоділи чужим майном -мобільним телефоном потерпілої марки « Самсунг Д 600 » із стартовим пакетом « Лайф » загальною вартістю 1486 грн., на рахунку якого знаходилося 16 грн. Зокрема, ОСОБА_1 вихопив із рук ОСОБА_3 мобільний телефон; при цьому, потерпіла вчинила опір, схопивши ОСОБА_1 за шию руками. Коли ОСОБА_2 став відтягувати ОСОБА_1 від потерпілої, той випустив з рук мобільний телефон, що впав на тротуар, який ОСОБА_2 підняв та втік з місця події, продавши цього ж вечора вказаний мобільний телефон за 75 грн. ОСОБА_1 був затриманий на місці події потерпілою ОСОБА_3, а також гр-нами ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що і органами досудового слідства, і судом першої інстанції невірно кваліфіковано його дії за ч.2 ст. 186 КК України. Вважає, що його дії необхідно було кваліфікувати за ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України, оскільки злочин ним не було доведено до кінця через його затримання на місці події, а також через те, що він не мав реальної можливості скористатися телефоном потерпілої на власний розсуд. З уваги на викладене, апелянт вважає, що вирок суду є необгрунтованим, безпідставним, незаконним та таким, що не відповідає дійсності та пред’явленому йому обвинуваченню. Клопоче про перекваліфікацію його дій на ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України. Крім цього, зазначає і те, що судом першої інстанції при призначенні йому покарання не враховано даних, що характеризують його особу, його сприяння розкриттю злочину. Просить вирок Галицького районного суду м. Львова від 19 серпня 2008 року скасувати, застосувавши відносно нього ст. 69 КК України, із призначенням більш мякого покарання.

Засуджений ОСОБА_2 вказаний вирок в апеляційному порядку не оспорює.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а подану засудженим апеляцію без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи поданої засудженим апеляції, Колегія суддів вважає, що така до задоволення не підлягає.

До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів даної кримінальної справи, ОСОБА_1 у ході досудового слідства, будучи допитаним в якості підозрюваного, обвинуваченого, при проведенні ставок віч-на-віч ( а.с.107; 108; 112 ) свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Аналогічну позицію ним заявлено і під час розгляду справи по суті судом першої інстанції ( а.с.188-190).

Крім цього, Колегія Суддів вважає за необхідне вказати і на те, що у зв’язку із заявленою підсудним ОСОБА_1 позицією щодо повного визнання ним вини у пред’явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 186 КК України, Галицьким районним судом м. Львова ОСОБА_1 роз’яснено вимоги ст. 299 КПК України, відповідно до якої останній у своїй письмовій заяві із власноручним підписом на адресу суду від 19 серпня 2008 року вказав на те, що він просить суд не досліджувати докази по справі стосовно фактичних обставин справи, які ним не оспорюються; йому роз’яснено, що у даному випадку він буде позбавлений можливості оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку (а. с. 182; 188-189).

За наведених обставин Колегія Суддів позбавлена процесуальної можливості перевірки доводів апеляції засудженого ОСОБА_1 щодо кваліфікації його дій по даній справі.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_1, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та інші обставини, передбачені ст. 65 КК України, яка регламентує загальні засади призначення покарання. Враховуючи вимоги чинного законодавства щодо призначення покарання, а також беручи до уваги обставини даної справи, районний суд, вважаючи, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначив ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч.2 ст. 186 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі; при цьому, підстав для застосування вимог ст. 69; 75 КК України суд не знайшов.

Колегія Суддів вважає, що вирок Галицького районного суду м. Львова є законним та обгрунтованим. Підстав для зміни вироку, у тому числі із застосуванням ст. 69 КК України Колегія Суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 362; 366; 377; 379 КПК України, Колегія Суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 19 серпня 2008 року залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 19 серпня 2008 року - без змін.

Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.