Справа №22ц-2271/2006 р.      -               Головуючий у 1 інстанції Володько І.С.

Категорія 16                                     Доповідач у 2 інстанції Тракало В.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду

Київської області в складі:

головуючого - судді Тракало В.В.,

суддів Поліщука М.А., Приходько К.П.

при секретарі Волошиній С.В.,

розглянула   у відкритому судовому засіданні в м. Києві   матеріали цивільної справи за

апеляційною    скаргою    ОСОБА_1    на   рішення    Білоцерківського

міськрайонного суду Київської області від   26 квітня 2006 року в справі за позовом

 ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судців -

встановила:

У листопаді 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 7882 грн., 3% річних в сумі 700 грн.49 коп. та 2329 грн.82 коп. в зв"язку з ростом індексу інфляції.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що у- квітні та жовтні 2002 року, а також в листопаді 2003 року позичив відповідачці за письмовими договорами суму коштів на визначений термін часу: відповідно до 11 жовтня 2002 року, до 30 листопада 2002 року, та до 30 листопада 2003 року. Зокрема у квітні 2002 року дав у борг відповідачці 15444 грн., у жовтні 2002 року - 9900 грн., у листопаді 2003 року - 1220 грн. Так як відповідачка борг повернула не повністю, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2006 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2   борг в сумі 1000 грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов частково суд виходив з того, що позивач надав відповідачці у борг 17847 грн. за нотаріально посвідченим договором та двома розписками, а відповідачка не повернула йому 1000 грн.

Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна, так як він не грунтується на матеріалах справи.

Так, щодо боргу за договором позики від 10 квітня 2002 року в сумі 15444 грн. строк повернення боргу вказано 10 жовтня 2002 року. Тому початок перебігу строку позовної давності за цією вимогою слід обчислювати з 10 жовтня 2002 року. До суду з позовом

ОСОБА_2 звернувся 25 листопада 2005 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Відповідачка заперечувала проти позову і: з цих підстав. Поважності причин пропуску встановленого законом строку позивач не довів. Висновок суду про те, що відповідачка періодично віддавала борг, тому строк переривався, не грунтуються на доказах, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості, що після 10 жовтня 2002 року ОСОБА_1 віддавала борг саме за цим договором. Навпаки, в Матеріалах справи містяться докази, що після дати повернення боргу позивач надав відповідачці нову позику, яку вона й повертала. Тому відповідно до вимог ч.З ст.267 ЦК України в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу, 3% річних та індексації в зв"язку з інфляцією за договором позики від 10 квітня 2002 року необхідно відмовити, скасувавши рішення суду першої інстанції.

Що стосується позовних вимог за двома іншими борговими розписками, то провадження в цій частині позовних вимог підлягає закриттю відповідно до п.2 ст.205 ЦПК України, оскільки рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2005 року ці вимоги вже вирішенні і рішення вступило в законну силу.

За таких обставин, коли рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики від 10 квітня 2002 року. В решті позовних вимог провадження закрити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: