Справа № 2а-12812/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Завальнюка І.В.,
при секретарі – Катеренчук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, третя особа – прокуратура Балтського району Одеської області, про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати нечинним та скасувати наказ прокурора Одеської області №1472к від 12.11.2009 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади та органів прокуратури, поновити на посаді старшого помічника прокурора Балтського району Одеської області, стягнути із прокуратури Одеської області на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний наказ прокурора Одеської області №1471к від 12.11.2009 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади та органів прокуратури виданий з порушенням вимог чинного законодавства про труд та законодавства, що регулює проходження служби в органах прокуратури, без урахування висновків постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Зокрема, позивач зазначає, що в наказі відсутнє посилання на норму законодавства, яке надає право прокурору області накладати зазначене стягнення, що є порушення п.п.2.3 Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України №58 від 28.07.1993 року «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок». Крім цього, позивач зазначає, що 21.10.2009 року слідчим управління прокуратури Одеської області за результатами перевірки за заявою ОСОБА_2 в порядку ст. 97 КПК України відносного позивача та помічника прокурора Арцизького району Одеської області Погорілого П.В. в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 189, 296, 343 та ч.3 ст.364 КК України було відмовлено на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України, за відсутністю в діянні складу злочину. Також позивач зазначив, що прокуратурою Одеської області не взяті до уваги заяви ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що були подані до прокуратури Одеської області до прийняття оскаржуваного, згідно до яких позивач протиправних дій не вчиняв, грошей не вимагав.
Ухвалою суду від 11.03.2010 року протокольно до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено прокуратуру Балтського району Одеської області.
В судовому засіданні п озивач, підтримуючи свої позовні вимоги із викладених вище підстав, уточнив їх та, у зв’язку із допущеною в прохальній частині позову опискою, просив суд визнати нечинним та скасувати наказ прокурора Одеської області №1471к від 12.11.2009 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади та органів прокуратури, поновити на посаді старшого помічника прокурора Балтського району Одеської області, стягнути із прокуратури Одеської області на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву. Крім того, пояснила, що оскаржуваний наказ видано у повній відповідності до вимог чинного законодавства про труд та законодавства, що регулює проходження служби в органах прокуратури. Так, підставою для його видання стали результати службової перевірки та висновки службового розслідування, якими встановлено факт вчинення ОСОБА_1 проступку, який порочить його як працівника прокуратури, підриває авторитет органів прокуратури, та є несумісним з його перебуванням на займаній посаді та органах прокуратури. Зокрема, службовою перевіркою встановлено, що старший помічник прокурора Балтського району Одеської області ОСОБА_1, знаходячись у громадському місці, після вживання алкогольних напоїв разом з ОСОБА_3, допустили негідну поведінку по відношенню до відпочиваючих у ресторані громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а у подальшому, користуючись своїм посадовим становищем, втручались в діяльність працівників міліції, вимагаючи застосування до останнього заходів адміністративного впливу. Зважаючи на відповідність оскаржуваного наказу чинному законодавству, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник третьої особи – Балтської прокуратури Одеської області в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Згідно наданої заяви повідомив про причини неявки та зазначив про відсутність заперечень до позовних вимог ОСОБА_1
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, матеріали службового розслідування №11/1-8620-09 за зверненням ОСОБА_2 та відмовний матеріал №1-263пр-09 за зверненням ОСОБА_6 від 02.10.2009 року, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню . Судом встановлено, що 05.09.2006 року ОСОБА_1 призначений на посаду помічника прокурора Ширяївського району, а з 18.04.2008 року перебував на посаді старшого помічника прокурора Балтського району. Наказом прокурора Одеської області №1471к від 12.11.2009 року старшого помічника прокурора Балтського району Одеської області ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та з органів прокуратури України за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури. Підставою для видання оскаржуваного наказу стали матеріали службового розслідування №11/1-8620-09 за зверненням ОСОБА_2 та результати проведеного службового розслідування.
Проте суд вважає оскаржуваний наказ таким, що прийнятий без урахування всіх обставин, що мали місце, у зв’язку із чим останній є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Так, із досліджених в судовому засіданні матеріалів службового розслідування №11/1-8620-09 за зверненням ОСОБА_2 та відмовного матеріалу №1-263пр-09 за зверненням ОСОБА_6 від 02.10.2009 року убачається, що згідно з затвердженим прокурором області планом 02.10.2009 року прокуратурою області у приміщення Котовської міжрайонної прокуратури у період з 12:00 до 14:30 години був проведений навчально-методичний семінар за темою «Законодавство України щодо запобігання протидії корупції». На семінар були запрошені прокурорсько-слідчі працівники районних прокуратур Одеської області. Серед інших, були присутні працівники прокуратур Ананьївського району Погорілий П.В., Балтського району ОСОБА_1 – позивач по справі.
Цього ж дня у м. Котовську вказані працівники разом зі своїми знайомими прийшли до ресторану «Гранд», розташованому по вул. 50-річчя Жовтня, де приблизно о 20:30 годині між ними з одного боку та місцевим мешканцем ОСОБА_2 – з іншого, виникла суперечка з приводу образливої поведінки один одного.
З матеріалів вбачається, що о 20:55 годині до чергової частини Котовського МРВ ГУ МВС України в Одеській області надійшло телефонне повідомлення невідомої особи про те, що в барі-ресторані «Гранд» відбувається бійка. На перевірку зазначеного повідомлення черговим Котовського МРВ ГУ МВС України в Одеській області до ресторану «Гранд» була направлена слідчо-оперативна група у складі оперуповноваженого ОСОБА_7, кінолога ОСОБА_8, дільничих інспекторів Дринькова І.В. та Дідик О.В.
Як вбачається з пояснень працівників Котовського МРВ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, при прибутті до ресторану «Гранд» за отриманим повідомленням про вчинення бійки, вони встановили, що бійки не було, а мала місце суперечка між чотирма чоловіками, які заявили, що працюють в органах прокуратури, з чоловіком і двома жінками з приводу образливої поведінки та порушення громадського порядку у ресторані, звинувачуючи в цьому один одного. На час прибуття співробітників міліції порушення громадського порядку не було. Вимога майна одних до інших не висловлювалась.
Для з’ясування обставин, які стали приводом для суперечки, вказаним особам було запропоновано прибути до Котовського МРВ ГУ МВС України в Одеській області, на що вони погодилися. При прибутті до відділу міліції було встановлено, що група осіб з чотирьох чоловік, у складі працівника прокуратури Ананьївського району ОСОБА_12, працівників прокуратури Балтського району ОСОБА_13, ОСОБА_1 та ОСОБА_14 звинувачують мешканця м. Котовську ОСОБА_2. у розв’язанні конфлікту та хуліганських діях в місці їх відпочинку у ресторані «Гранд» з причин знаходження разом з ними його дівчини ОСОБА_4 та знайомої ОСОБА_5 ОСОБА_2 навпаки звинувачував вказаних осіб у цих же діях та заявив, що вони чіплялися до його дівчини, порушували громадський порядок і погрожували ОСОБА_2 своїм службовим становищем, фізичною розправою та за урегулювання конфлікту вимагали з останнього гроші в сумі 1000,00 доларів США. Зазначене ОСОБА_2 виклав у заяві на ім’я начальника Котовського МРВ ГУ МВС України в Одеській області з вимогою прийняти до невідомих йому працівників прокуратури, яка була зареєстрована в ЖРЗПЗ за №3939 від 02.10.2009 року. З даного приводу 02.10.2009 року та 08.10.2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ім’я начальника були надані письмові пояснення.
У подальшому матеріали були направлені до Котовської міжрайонної прокуратури, а наступного дня скеровані міжрайпрокурором Сівуном В.Т. до прокуратури області. Після надходження вказаних матеріалів до прокуратури області, 13.10.2009 року за фактами, викладеними у звернення ОСОБА_2 розпорядженням прокурора області №251к призначено службове розслідування, слідчому відділу доручено провести перевірку у порядку ст. 97 КПК України.
ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_16 в своїх поясненнях заявили, що до ОСОБА_2 ніхто насильницьких дій не вчиняв, в бійку з ним не вступав, обставини вимагання грошей у вказаної особи є вимислом, а при спілкуванні з працівниками міліції вони надавали пояснення з обставин хуліганської поведінки ОСОБА_2, вважаючи його дії адміністративним порушенням та не використовували своє службове становище для примушування працівників міліції виконати конкретні дії.
Вказані у поясненнях ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 обставини знайомства, спілкування та коректного ставлення до дівчат і відсутність примусу до відпочинку в одній компанії підтвердили у своїх поясненнях при додатковому опитуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_17 При цьому, ОСОБА_5 у своєму пояснення вказала, що до ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 будь-яких примусових дій вийти з приміщення ресторану не вчинювалось, вимога про надання грошей в розмірі 1000,00 доларів США з боку ОСОБА_1 місця не мала. У подальшому ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були надані заяви на ім’я прокурора Одеської області від 04.11.2009 року, із яких слідує, що жодних неправомірних дій до зазначених осіб ОСОБА_1 не вчиняв.
Співробітникам Котовського МРВ ГУ МВС України в Одеській області пояснення від усіх причетних осіб та очевидців досліджуємих обставин не приймалися. Проведення медичного огляду та досліджень щодо встановлення стану сп’яніння ОСОБА_2, Погорілого П.В., ОСОБА_1 та інших осіб не проводилося, у зв’язку із чим твердження про алкогольне сп’яніння вказаних осіб не підтверджено.
Таким чином, отримані за результатами перевірки дані свідчать, що вказані у заяві та поясненнях ОСОБА_2 та його знайомих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 обставини про грубе порушення старшим помічником прокурора Балтського району Одеської області ОСОБА_1 громадського порядку, його втручання в діяльність міліції з використанням свого службового становища і вимагання передачі чужого майна з використанням свого службового становища, про що заперечують ці особи, з інших вичерпних перевіркою джерел отриманих даних, не знайшли підтвердження щодо їх достовірності та об’єктивності.
Крім того, за результатами проведеної перевірки за заявою ОСОБА_2 від 02.10.2009 року старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_18 21.10.2009 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносного позивача за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 189, 296, 343 та ч.3 ст.364 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України, за відсутністю в діянні складу злочину. При цьому із зазначеної постанови також убачається, що з отриманих перевіркою даних слідує, що дані про грубе порушення позивачем громадського порядку, його втручання в діяльність працівників міліції з використанням свого службового становища і вимагання передачі чужого майна з використанням службового становища, не підтвердилися.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що висновки службового розслідування від 19.10.2009 року, згідно яких встановлено вчинення старшим помічником прокурора Балтського району Одеської області ОСОБА_1 проступку, що порочить його як працівника прокуратури, дискредитує органи прокуратури та є несумісним з перебуванням його в займаній посаді та органах прокуратури, носять упереджений характер, є необгрутованими та необ’єктивними.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.11 Дисциплінарного Статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України №1796-ХІІ від 06.11.1991 року, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з’ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила.
Статтею 45 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що виключає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади було здійснено не на підставі закону, необґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з порушенням його прав, у зв’язку із чим, з урахуванням положень ст.11 КАС України, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання нечинним та скасування наказу прокурора Одеської області №1471к від 12.11.2009 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади та органів прокуратури, поновлення на посаді старшого помічника прокурора Балтського району Одеської області підлягають задоволенню, шляхом визнання незаконним та скасування наказу прокурора Одеської області №1471к від 12.11.2009 року про накладення на старшого помічника прокурора Балтського району Одеської області юриста 2 класу ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади та органів прокуратури за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури; та поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого помічника прокурора Балтського району Одеської області.
При цьому, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача проти адміністративного позову, оскільки в ході розгляду справи остання не надала суду належних та допустимих в спірних правовідносинах доказів вчинення ОСОБА_1 дій, що ганьблять честь та гідність працівника органів прокуратури України і дискредитують органи прокуратури. Не знайшли свого підтвердження доводи відповідача щодо допущення позивачем після вживання алкогольних напоїв в громадському місці негідної поведінки по відношенню до відпочиваючих у ресторані громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з подальшим використанням свого посадового становища при втручання в діяльність працівників міліції та вимагань застосування до останнього заходів адміністративного впливу.
Суд також не може визнати як достатній, належний та незаперечний доказ Висновок про наслідки службового розслідування за зверненням ОСОБА_2 про протиправні дії працівників органів прокуратури Одеської області від 10.10.2009 року, наданий відповідачем, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Зазначений документ мав би силу достатнього доказу тільки у взаємному зв’язку з сукупністю з іншими доказами, за умовою надання відповідачем таких доказів.
Крім того, суд приймає до уваги, що із матеріалів службового розслідування та відмовного матеріалу убачається, що протягом перебування на службі в органах прокуратури з 05.09.2006 року ОСОБА_1 характеризується виключно з позитивної сторони. Під час перебування на службі в органах прокуратури, позивач не мав жодного дисциплінарного стягнення, належно та бездоганно виконував свої службові обов’язки, сумлінно та неупереджено ставився до праці, приймав активну участь в житті прокуратури.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_1 достатньо та належно обґрунтував свої позовні вимоги. Його доводи про незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади та органів прокуратури, чим порушені його конституційні права та гарантії, повністю знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. При цьому відповідач не надав суду доказів, які б підтвердили ту суттєву обставину, що позивачем було вчинено дії, що ганьблять честь та гідність працівника органів прокуратури України і дискредитують органи прокуратури.
Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, що розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу чи різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше чим за один рік.
Судом встановлено, що після звільнення ОСОБА_1 із органів прокуратури на іншій роботі він не працював. У зв’язку із цим, з урахуванням висновків суду про незаконність звільнення позивача, суд вважає необхідним задовольнити його вимоги про стягнення із прокуратури Одеської області на свою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно п.1 ч.1 ст.256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню, рівно як і постанови про присудження виплати заробітної плати у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до зазначеної норми закону суд вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді старшого помічника прокурора Балтського району Одеської області та в частини стягнення із прокуратури Одеської області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Також, на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Керуючись ст.ст.158-163,256 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ прокурора Одеської області №1471к від 12.11.2009 року про накладення на старшого помічника прокурора Балтського району Одеської області юриста 2 класу ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади та органів прокуратури за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого помічника прокурора Балтського району Одеської області.
Стягнути із прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого помічника прокурора Балтського району Одеської області та в частини стягнення із прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано «26» березня 2010 року.
Суддя ______________________ І.В. Завальнюк