ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2010 р. Справа № 2-а-1172/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,
при секретарі судового засідання: Мороз Вікторії Валентинівні
за участю представників сторін:
позивача : Каленюк Т.А. - представник за довіреністю;;
відповідача : не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Липовецького районного центру зайнятості
до: ОСОБА_2
про: стягнення 2700 грн.
ВСТАНОВИВ :
В березні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Липовецький районний центр зайнятості з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 2 700 грн. допомоги по безробіттю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.06.2008р. гр. ОСОБА_2 був зареєстрований у Липовецькому районному центрі зайнятості , як такий, що шукає роботу. 10.06.2008р. йому надано статус безробітного та було призначено допомогу по безробіттю. Внаслідок проведеної Липовецьким РЦЗ перевірки встановлено факт перебування в трудових відносинах ОСОБА_2 в ІІ, ІІІ, ІV кварталах 2008 року з АПП "Світоч" с. Вербівка Липовецького району Вінницької області. 03.03.2010р. було видано наказ № 15 про повернення ОСОБА_2 виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків в сумі 5452 грн. 29 коп.. На рахунок служби зайнятості відповідачем було перераховано в рахунок повернення допомоги по безробіттю 2752 грн. 35 коп., залишок заборгованості становить 2 700 грн..
06.05.2010р. на адресу суду надійшла заява позивача № 02-18/799 від 05.05.2010р. в якій він зменшує суму позовних вимог з суми 2 700 грн. до 1 700 грн., в зв'язку з частковою проплатою 1000 грн..
З огляду на права надані позивачу ст.ст. 49, 51 КАС України, вказана заява приймається судом до розгляду.
Відповідач письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надав, в судове засідання жодного разу не з’явився, повноважного представника не направив, про час, дату та місце судових засідань неодноразово повідомлявся, про що свідчать реєстри поштових відправлень та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 14,43).
Позивач висловив думку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача. Суд, прийнявши до уваги його думку, враховуючи те, що відповідач повідомлявся неодноразово за місцем реєстрації, вважає, що вжив всіх заходів для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи з його участю або участю його повноважного представника для реалізації ними права судового захисту своїх інтересів.
Відповідно до ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Суд вважає, що неодноразова неявка відповідача у судове засідання, може потягнути за собою порушення строків розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу без участі відповідача або його повноважного представника.
Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
03.06.2008 року громадянин ОСОБА_2 був зареєстрований у Липовецькому районному центрі зайнятості, як такий, що шукає роботу, про що свідчить його відповідна заява (а.с. 4).
10.06.2008 року відповідачу було надано статус безробітного та було призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
З акту розслідування обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 18 лютого 2010 року № 46 вбачається, що матеріальна допомога, яка виплачувалась ОСОБА_2 відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, виплачувалась в період одночасного перебування її на обліку в центрі зайнятості і роботи на підприємстві АПП "Світоч" (а.с.5). Так, в акті зазначено, що ОСОБА_2 дійсно працював на АПП «Світоч» 15.09.2005р. по 02.06.2008р. та дійсно отримував дохід за 2, 3, 4 квартал 2008 року, тобто в період перебування на обліку в РЦЗ. З 2008 року продовжував працювати, незважаючи наказ про звільнення.
Таким чином, на підставі досліджених вище документів судом встановлено факт перебування відповідача у трудових відносинах із підприємством АПП «Світоч» в 2, 3, 4 кварталах 2008 року.
Відповідно ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Частиною 1 статті 22 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Окрім цього, розмір зазначеної допомоги визначається ст. 23 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.
А абз. 1 ч. 3 цієї статті Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 11 березня 2008 року №125/116 у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
З системного аналізу встановлених в судовому засіданні обставин адміністративної справи та положень чинного законодавства, судом встановлено, що кошти по безробіттю, виплачені ОСОБА_2 центром зайнятості, були отримані ним протиправно, на підставі недостовірних відомостей, а тому вони підлягають стягненню на користь Липовецького районного центру зайнятості Вінницької області.
Як свідчить наказ директора Липовецького районного центру зайнятості від 03 березня 2010 року №14 та лист від 04.03.2010 року вих. номер 02-18/397, центром зайнятості вживалися заходи щодо повернення виплачених відповідачеві коштів на підставі подання недостовірних відомостей про перебування в трудових відносинах (а.с.7,8), однак вони не дали успішного результату.
З розрахунку позову Липовецького районного центру зайнятості та наданих платіжних доручень, що містяться у справі, судом встановлено, що сума коштів по безробіттю, виплачених ОСОБА_2 за період з 03.06.2008р. по 30.06.2008р. становить 5452 грн. 29 коп..
Як було встановлено в судовому засіданні, на момент розгляду справи відповідачем було перераховано на рахунок Липовецького РЦЗ суму 3752 грн. 35 коп..
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказана у позовній заяві сума заборгованості підтверджується наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позивач діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи встановлені з матеріалів адміністративної справи обставини та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд, вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 1700 грн. допомоги по безробіттю є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Закону України “Про зайнятість населення”, Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2) на користь Липовецького районного центру зайнятості ( р/р 37171304900273 УДК у Вінницькій області, код платежу 50040400, код отримувача 34701099, МФО 802015) кошти в сумі 1700 грн. (тисяча сімсот гривень).
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 07.05.10
Суддя Свентух Віталій Михайлович
06.05.2010