Справа № 574/108/21

Провадження №2/574/184/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Гука Т.Р.,

з участю секретаря судового засідання Божок В.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні  в  приміщенні Буринського районного суду цивільну справу  за позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги мотивує тим, що він є власником домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 . У вказаному домоволодінні зареєстрований, але не проживає його онук ОСОБА_2 , який в 2012 році виїхав на постійне місце проживання до м. Москва Російської Федерації. На неодноразові прохання знятися з реєстрації останній не звертає уваги.

Вважає, що відповідач втратив право на проживання в його будинку, оскільки не несе витрат, пов`язаних з утриманням житла та не проявляє до нього інтерес більше шести місяців.

При цьому реєстрація відповідача у належному йому житловому будинку впливає на його право отримання субсидії та тягне додаткові фінансові витрати.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про проведення розгляду справи без його участі, в якій позовні вимоги він визнав в повному обсязі.

З врахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд визнав можливим справу розглянути за відсутності відповідача.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 вказала, що знає позивача ОСОБА_1 особисто, так як проживає з ним на одній вулиці. Їй відомо, що раніше з ОСОБА_1 в його будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживав його онук ОСОБА_2 , який в 2012 році виїхав на проживання в Крим, після чого вона його в будинку позивача більше ніколи не бачила.

Аналогічні показання надала суду свідок ОСОБА_4 , яка також є сусідкою позивача.

Заслухавши доводи позивача, пояснення свідків, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на даний час Конотопський) район, Сумська область, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, копією договору дарування частки житлового будинку та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.6-10).

Згідно довідки Слобідської сільської ради від 25.12.2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

З довідки депутата Слобідської сільської ради по виборчому округу №7 Шевченка М.І. вбачається, що при обстеженні господарства ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено, що ОСОБА_2 зареєстрований за даною адресою, але з 2012 року по теперішній час не проживає. Проживає в м. Москва. (а.с.13).

Із копії паспорта ОСОБА_2 слідує, що 01.09.2015 року його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . Дана обставина також підтверджується копією виписки з будинкової книги (а.с. 11).

Відповідно до ст.150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Частиною 1 ст. 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно (ч.2 ст.156 ЖК УРСР).

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Статтею 405 ЦК України встановлено, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В силу ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 своєї постанови від 02.04.1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України, у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , як член сім`ї власника був зареєстрований та проживав в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 на даний час Конотопський) район, Сумська область, який належить позивачу на праві приватної власності.

В 2012 році відповідач в добровільному порядку виїхав із вказаного будинку та на даний час постійно проживає в Російській Федерації.

Таким чином, вже більше 10 років ОСОБА_2 без поважних причин не проживає в спірному житловому приміщенні, не несе будь-яких витрат на його утримання та на оплату житлово-комунальних послуг, при цьому залишаючись зареєстрованим у ньому.

Своєю реєстрацією у вказаному житловому приміщенні відповідач порушує права позивача, як власника, на користування та розпорядження майном, захист, якого передбачений ст. 391 ЦК України.

Враховуючи викладене, а також те, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 втратив право на користування належним позивачу житловим будинком, а тому позов ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Однак, враховуючи позицію позивача, який в позовній заяві просив судові витрати залишити за ним, підстави для стягнення на його користь з відповідача судових витрат по сплаті судового збору відсутні.

Керуючись 2, 5, 7, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.319, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК Української РСР, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням в житловому будинку, розташованому за адресою: Сумська область, Буринський район район (на даний час АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 30.03.2021 року.

Суддя                                                        Т.Р. Гук