Справа №22-6023/06 р.                                      Головуючий у 1 інстанції - Вірченко О.М.

Категорія - 42                                                 Доповідач -    Зінов'єва А.Г.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 червня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                   Бугрим Л.М.

суддів:                                            Дем'яносова М.В.

Зінов'євої А.Г.

при секретарі:      , Чернишенко К.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Шахтарську на рішення Шахтарського міськрайсуду від 2 березня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він тривалий час знаходився у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості. У зв'язку з виконанням службових обов'язків у шкідливих умовах, в нього погіршився стан здоров'я і на підставі висновку МСЕК від 3 серпня 2005 р. йому вперше було встановлено професійне захворювання антрако-силикатоз і втрату професійної працездатності у розмірі 30%. У зв'язку з наявністю пошкодження здоров'я він змушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту, що завдає йому моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути грошову компенсацію у розмірі 200 мінімальних заробітних плат.

Рішенням Шахтарського міськрайсуду від 2 березня 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково: з відповідача на його користь було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 18000 грн.

Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 р." дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, але стосовно розміру грошової компенсації, у супереч діючому законодавству, не дав належної оцінки наданим доказам.

Згідно зібраним доказам, позивач дійсно тривалий час працював в галузях вугільної промисловості. У зв'язку з виконанням службових обов'язків у шкідливих умовах, він отримав професійне захворювання - антрако-силикатоз, у зв'язку з яким, на підставі висновку МСЕК від З серпня 2005 р. йому вперше встановлено втрату професійної працездатності за вищевказаним професійним захворюванням у розмірі 30%.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи на його користь грошову компенсацію у розмірі 18000 грн., суд обґрунтував такий розмір тим, що позивач у зв'язку з професійним захворюванням відчуває фізичні страждання,,потребує постійного лікування, що привело до порушення нормального життя.

Між тим, при цьому суд не врахував, що позивач був звільнений у 2001 р. у зв'язку з виходом на пенсію, професійне захворювання йому було встановлено через чотири роки після звільнення, на день встановлення втрати професійної працездатності йому виповнилося майже 60 років і у зв'язку зі збільшення чоловічого віку життя само по собі зменшується на менш активне, тощо.

Виходячи з наведеного, приведені судом доводи та мотиви не давали підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 18000 грн. Крім того, при визначенні грошової компенсації необхідно виходити з принципу розумності та достатності, фактичних доказів підтвердження моральної шкоди, а також розміру страхової виплати, передбаченої ч. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи надані позивачем докази в обґрунтування вимог (діагноз, процент втрати працездатності, наслідки, тощо), суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити суму грошової компенсації до 10000 грн.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.

Також не можуть бути прийняти до уваги посилання Фонду на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 р.", яким призупинено дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, більш того, Фонд соціального страхування являється самодостатньою та самоокупаємою установою, фінансування якої проводиться не за рахунок бюджетних коштів.

Таким чином, при постановленні рішення судом першої інстанції було зроблено висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п. З ч.І ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.З, 309 ч.І п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Шахтарську задовольнити частково.

Рішення Шахтарського міськрайсуду від 2 березня 2006 року змінити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 10000 (десять тисяч) грн..

Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: