Справа № 2а-10132/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2010 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.
при секретарі судового засідання: Коваленко І.І.
за участю сторін:
від прокуратури - Вайнбранд В.Л. (по посвідченню)
від позивача - Порубіна Ю.Д. (по довіреності)
від відповідача - Зуб Ю.О. (по довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 24351 грн. 30 коп.,-
ВСТАНОВИВ:
До суду з адміністративним позовом звернувся Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 24351 грн. 30 коп.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем у 2008 році не був дотриманий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме відповідач повинен був створити 16 місць для працевлаштування інвалідів, проте створив лише 15. Сума адміністративно-господарських санкцій за 1 нестворене робоче місце становить 23 325 грн. Відповідач у добровільному порядку не сплатив зазначену суму у встановлені законодавством строки, у зв’язку з чим Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів була нарахована пеня виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, заборгованість відповідача по якій становить 1026 грн. 30 коп.
Представник прокуратури Суворовського району м. Одеси заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що державна служба зайнятості належним чином повідомлялась про вакантні місця для інвалідів, на підприємстві створено достатньо місць для працевлаштування інвалідів, жодному інваліду який звертався на підприємство, не було відмовлено у працевлаштуванні.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 9 ст. 19 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991р. №875-XI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Судом встановлено, що 25 червня 2009 року Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було проведено перевірку відповідача щодо дотримання вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за результатами якої було встановлено, що у 2008 року відповідачем не був дотриманий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: відповідач повинен був створити 16 місць для працевлаштування інвалідів, проте створив лише 15. Зазначене порушення було викладено в акті перевірки № 211 від 25.06.2009 року (а.с. 5-7), також в зазначеному акті був зроблений розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за 1 нестворене робоче місце, розмір яких становить 23 325 грн., зазначені строки сплати санкцій та відповідальність за їх порушення.
Згідно з вимогами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця.
Кількість інвалідів-штатних працівників, які відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» мали бути працевлаштовані на підприємстві відповідача у 2008 році дорівнює 16 особам.
Проте з вищевказаного акту перевірки вбачається, що у 2008 році на підприємстві відповідача працювало 15 інвалідів.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» п ідприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно з положеннями Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції є одним з видів господарських санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Таким чином, на підприємства покладається обов'язок щодо створення за власні кошти, у межах доведеного нормативу, робочих місць для працевлаштування інвалідів, щодо надання щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, до відділень Фонду соціального захисту інвалідів відомостей про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів та щодо інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з ч. 3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991р. №875-XI (зі змінами та доповненнями) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.
Судом встановлено, що відповідач лише 6 червня 2008 року в телефонному режимі проінформував державну службу зайнятості про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, що підтверджується листом Центру зайнятості у Суворовському районі м. Одеси № 155/02/02 від 01.02.2010 року (а.с. 61).
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що державна служба зайнятості належним чином повідомлялась про вакантні місця для інвалідів, що на підприємстві було створено достатньо місць для працевлаштування інвалідів та, що жодному інваліду, який звертався на підприємство, не було відмовлено у працевлаштуванні у 2008 році. Відповідач повідомив державну службу зайнятості про наявність в нього вакансій лише 6 червня 2008 року, тобто перших 6 місяців 2008 року служба не знала про вакансії, а тому не могла направляти на підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування.
Таким чином суд приходить до висновку, що у 2008 році відповідачем не було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення у вигляді недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та у зв’язку з цим відповідач має нести відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Згідно з ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Сума адміністартивно-господарських санкцій за недотримання відпоідачем у 2008 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дорівнює 23325 (розмір середньомісячної заробітної плати штатного працівника).
Судом встановлено, що відповідач не сплатив вищезазначену суму адміністративно-господарських санкцій у добровільному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів нарахувало відповідачу пеню у розмірі 1026 грн. 30 коп. у відповідності до Порядку нарахування пені та її сплати», затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223.
Судом встановлено, що станом на 01 березня 2010 року заборгованість по адміністративно-господарським санкціям та пені відповідач не погасив.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що з урахуванням наведених приписів чинного законодавства, неналежне неповідомлення відповідачем органів працевлаштування, про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів унеможливлює направлення відповідними органами до підприємства інвалідів для працевлаштування у звітному періоді на виконання завдань Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначених у його вступній частині – гарантування інвалідам рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами та не дозволило реалізувати їх право згідно зі ст. 17 вказаного Закону України працювати на підприємствах (об’єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не виконав всіх своїх обов’язків по дотриманню нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та не вжив всіх належних заходів для недопущення вказаного правопорушення, а також своєчасно не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій, в зв’язку з чим суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо стягнення суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 23325 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1026 грн. 30 коп.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст. 216,218 ГК України, ст.ст. 2,4,71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 24351 грн. 30 коп. – задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05471158, р/р 26006010897001, МФО 328384) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код 23213460, р/р 256013043704 в ВАТ «Державний Ощадбанк України», МФО 328845) адміністративно-господарські санкції та пеню в загальній сумі 24351 грн. 30 коп.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений та підписаний 09 березня 2010 року.
Суддя/підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Л.Р. Юхтенко