Головуючий 1 інстанції Блохін А.А.
Справа № 22-5967, 2006р. Доповідач Курило В.П.
Категорія 21
РІШЕННЯ Іменем України
20 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Курило В.П.
суддів Саніковой О.С., Шамрило Л.Г. при секретарі Личкатій В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних захворювань в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області, посилаючись на те, що він з 1984 року по 2003 рік працював на різних підприємствах вугільної промисловості міста в якості гірноробочого по ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем під землею. Внаслідок шкідливих умов праці отримав професійні захворювання - вегетативно-сенсорна поленевропатія верхніх кінцівок з дистрофічними змінами опорно-рухового апарату, остеопороз ліктьових суглобів, дистрофічний артоз між фалангових суглобів, періартрит плечових суглобів з обмеженням руху, хронічна поперечно-хрестова радікулопатія у фазі затяжного загострення з больовим компонентом і статико-динамічними порушеннями. За висновком МСЕК 03.11.2003р. йому вперше була встановлена стійка втрата працездатності 50% і його було визнано інвалідом 3 групи. При переогляді 03.11.2004р. МСЕК було встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково.
Позивач вважає, що йому заподіяна також моральна шкода. Він втратив працездатність, постійно відчуває фізичний біль і страждання, часто звертається за медичною допомогою і неодноразово проходив курс лікування в умовах стаціонару, повинен вживати медикаменти. Висновком МСЕК йому встановлені обмеження і він не може влаштуватися на роботу, де використовується фізична праця, стан здоров'я його постійно погіршується і не відновлюється. Просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 65 000 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 квітня 2006 року позов задоволений частково. На користь ОСОБА_1 з відповідача стягнено в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних захворювань Центрально-Міському районі м. Горлівки в просить рішення скасувати і повернути справу на новий розгляд. В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем не надано належних доказів спричинення йому моральних страждань, висновок МСЕК є підставою для відшкодування позивачу матеріальної, а не моральної шкоди, відповідачем нараховані і сплачуються позивачу всі передбачені законодавством соціальні виплати в повному обсязі. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду скасувати.
Позивач просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював тривалий час на підземних роботах з тяжкими, шкідливими і небезпечними умовами праці.
Під час роботи він отримав професійні захворювання - вегетативно-сенсорна поленевропатія верхніх кінцівок з дистрофічними змінами опорно-рухового апарату, остеопороз ліктьових суглобів, дистрофічний артоз між фалангових суглобів, періартрит плечових суглобів з обмеженням руху, хронічна поперечно-хрестова радікулопатія у фазі затяжного загострення з больовим компонентом і статико-динамічними порушеннями. За висновком МСЕК 03.11.2003р. йому вперше була встановлена стійка втрата працездатності 50% і його було визнано інвалідом 3 групи. При переогляді 03.11.2004р. МСЕК було встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково по сукупності професійних захворювань - 40% по захворюванню поперечно-хрестова радікулопатія, та 20% по захворюванню вібраційна хвороба.
Внаслідок отриманих професійних захворювань позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки він втратив працездатність, визнаний інвалідом 3 групи, постійно відчуває фізичний біль, висновком МСЕК йому встановлені обмеження, позбавлений можливості нормальної роботи і спілкування.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, оскільки висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в апеляційному порядку.
Відповідно до змісту ст. ст. 1,21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, захворювання ОСОБА_1 є професійними, про що свідчить повідомлення про професійне захворювання від 22.09.03р., йому встановлений діагноз вегетативно-сенсорна поленевропатія верхніх кінцівок з дистрофічними змінами опорно-рухового апарату, остеопороз ліктьових суглобів, дистрофічний артоз між фалангових суглобів, періартрит плечових суглобів з обмеженням руху, хронічна поперечно-хрестова радікулопатія у фазі затяжного загострення з больовим компонентом і статико-динамічними порушеннями. Висновком МСЕК від 03.11.2004р. йому було встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим особам чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст. 46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету, кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України. Суд також не може прийняти до уваги доводи апелянта відносно того, що моральна шкода не повинна відшкодовуватися в зв'язку з тим, що позивачу призначені інші виплати, передбачені законом.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здорбв*я позивача, а саме, що він на 60 % втратив професійну працездатність, визнаний інвалідом 3 групи та визначив розмір моральної шкоди в сумі 25 000 грн.
Але апеляційний суд вважає неможливим погодитися з розміром компенсації моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції. Визначена судом сума моральної шкоди частково компенсована позивачу чітким виконанням державою своїх обов'язків щодо сплати тих соціальних виплат, які передбачені ст. 34 вищезазначеного Закону. Враховуючи обсяг фізичних і душевних страждань, характер, ступінь та тривалість моральних страждань, яких зазнав позивач, наслідки отриманого професійного захворювання, і тих доводів, які приведені в судовому рішенні, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути 18 000 грн.
При цьому суд керується принципами розумності та справедливості.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. З, 309 ч. 1 п. З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 квітня 2006 року змінити. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень.
В іншій частині рішення залишити без зміни. Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але воно може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду апеляціної інстанції законної сили.