Справа № 304/1300/20 Провадження № 2/304/102/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Ковач М.Ф.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/1300/20 за позовом Перечинської міської ради Закарпатської області в особі Органу опіки та піклування Перечинської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

        В С Т А Н О В И В:

Орган опіки та піклування Перечинської міської ради (далі – Орган опіки та піклування) звернувся до суду в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2   про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак не створила для дитини належних умов проживання та розвитку, що підтверджено актами обстеження умов проживання від 02, 05, 07 жовтня 2020 року. Під час оглядів працівниками служби у справах дітей Перечинської міської ради встановлено, що дитина перебувала у пелюшці з попрілостями і випорожненнями, на голівці залишені сліди від родових шляхів. Кімната, у якій знаходилася дитина, була не прибрана, одяг дитини брудний та не відповідає її віку. В кімнаті відчутний запах нікотину, холодно, пляшечка для годування брудна, а суміші недостатньо, підгузків немає. 

Враховуючи вказані обставини, орган опіки та піклування звернувся до суду з метою відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 у матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав та про передачу дітей органу опіки та піклування для подальшого їх влаштування та стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2020 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 27 листопада 2020 року.

Ухвалою суду  від 18 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01 квітня 2021 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити. Додатково зазначила, що відповідач протягом тривалого часу належним чином не виконує батьківські обов`язки, заходи впливу, які застосовувалися до неї раніше, відносно старших дочок, не принесли жодних результатів. Зазначила, що протягом часу перебування дитини у КНП «Обласний будинок дитини» у м. Свалява мати жодного разу сина не навідувала, не допомагала матеріально та не цікавилась його здоров`ям. 

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила не відбирати у неї сина, оскільки вона хоче, щоб він проживав разом із нею. Пояснила, що не навідувала сина та інших двох доньок, яких вже у неї відібрано іншим рішенням суду, у КНП «Обласний будинок дитини» у м. Свалява, оскільки у державі запровадили карантин, і без тесту на коронавірусну хворобу її до дитини не пустили б. Зазначила, що не розуміє, чому не доглядала сина. 

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітнього  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 07 жовтня 2020 року. 

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00028155788 від 15 жовтня 2020 року відомості про батька, ОСОБА_4 , зазначено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України зі слів матері.

ОСОБА_2 фактично проживає у АДРЕСА_1 . Цей факт підтвердила сама відповідачка, за цією адресою проводилось обстеження умов проживання. Разом із цим, місцем реєстрації ОСОБА_2 є: АДРЕСА_2 , що підтверджено довідкою про склад сім`ї № 1451 від 12 жовтня 2020 року, що видана Перечинською міською радою.

Відповідно до Акту обстеження від 02 жовтня 2020 року, який складено працівниками служби у справах дітей, проведено обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 та умов догляду за дитиною. Встановлено, що у кімнатах брудно, відчутний запах нікотину, є одяг на дитину, однак він не відповідає віку дитини та є брудним. Дрова відсутні, води немає, у приміщенні холодно. Умови проживання неналежні. У дитини є попрілості, пуповина не оброблена. Вказано, що з ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду з метою належного виконання нею батьківських обов`язків. ОСОБА_2 додатково повідомила, що облаштовує кімнату для дитини за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з Актом обстеження від 05 жовтня 2020 року, який складено працівниками служби у справах дітей за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що умови проживання є неналежними, у кімнатах брудно. Відсутнє газопостачання. Умов для виховання та розвитку дитини не створено. Відсутнє спальне місце для дитини. Відсутня можливість опалювати приміщення в осінньо-зимовий період. З ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду з метою належного виконання нею батьківських обов`язків. ЇЇ попереджено про відповідальність за невиконання батьківських обов`язків. 

Відповідно до Акту обстеження від 07 жовтня 2020 року, який складено працівниками служби у справах дітей, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що в кімнатах брудно, відчутний запах нікотину, одяг для дитини брудний та не відповідає віку. Відсутні дрова. Умови проживання неналежні. Дитина спить на брудному ліжку. Відсутня достатня кількість суміші. Пуповина дитини не оброблена, є ознаки сильної попрілості. У зв`язку із загрозою для життя та здоров`я дитини, комісія дійшла висновку вжити негайних заходів з відібрання дитини.

Відповідно до характеристики № 138 від 12 жовтня 2020 року, що надана Перечинською міською радою, ОСОБА_2 не одружена, тимчасово не працює, скарг відносно неї не було, до адміністративної відповідальності не притягалася.

Розпорядженням Перечинського міського голови № 190/09-05 від 07 жовтня 2020 року вирішено терміново провести відібрання дитини ОСОБА_3 , що опинився в умовах, загрозливих для життя та здоров`я; доручено службі у справах дітей Перечинської міської ради влаштувати дитину на обстеження до Перечинської ЦРЛ, а також – до КНП «Обласний будинок дитини» у м. Свалява.  

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі – Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із частинами першою, шостою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Крім того, Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України»).

Аналіз наведених норм права, а також практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати дитину.

Відповідно до частини першою статті 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною четвертою статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 ч. 1 ст. 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам – за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов`язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов`язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з ними. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або начальному закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання одержали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку.

Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо. Інші випадки охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків, а й із їх особистих негативних звичок.

Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі №402/428/16-ц.

Таким чином, суд констатує безумовне право матері на виховання дитини, однак, вважає, що у даному випадку неможливо надати перевагу саме цьому праву, оскільки воно суперечить інтересам дитини, які мають першочергове значення при вирішенні справи.

Суд вважає, що на даний час є підстави для відібрання дитини від відповідача, оскільки остання належним чином не виконує батьківських обов`язків щодо належного виховання та розвитку дитини, обставини є загрозливими для життя та здоров`я дитини, враховуючи її вік, суд вважає, що позивачем доведено всі підстави для відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав.

Відібрання дитини не є крайнім і незворотним заходом, однак такий спосіб захисту прав дитини у цій конкретній ситуації найбільше відповідає інтересам ОСОБА_3 .

Згідно з вимогами частини третьої статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою матері може постановити рішення про повернення їй дитини.

При цьому суд зазначає, що відібрання сина у відповідача та його перебування у закладі, визначеному органом опіки та піклування, буде відповідати інтересам дитини і його слід здійснити без визначення конкретного терміну. Цей спосіб надасть можливість збереження сімейних стосунків між матір`ю та сином, та не позбавить відповідача права в подальшому ставити питання про повернення дитини, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню.

Таке рішення суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №755/11989/18.

Стосовно стягнення аліментів суд зазначає таке.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину (частина четверта статті 170 СК України).

Враховуючи викладене, беручи до уваги інтереси дитини, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього  ОСОБА_3 у розмірі однієї чверті від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити та відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2  без позбавлення її батьківських прав та передати органу опіки і піклування для вирішення питання щодо його влаштування, а також стягувати аліменти у зазначеному розмірі.

Згідно із частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 14 статті 3 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 908 грн слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України судове рішення слід допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд,

       У Х В А Л И В:

Позов Перечинської міської ради Закарпатської області в особі Органу опіки та піклування Перечинської міської ради до ОСОБА_2   про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів – задовольнити.

Відібрати від ОСОБА_2 малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення її батьківських прав.

Передати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Органу опіки та піклування Перечинської міської ради для подальшого влаштування.

Стягувати з ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_3 , починаючи з дня подачі позовної заяви – 22 жовтня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі  908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно з п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні  строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: Перечинська міська рада Закарпатської області в особі Органу опіки та піклування Перечинської міської ради, код ЄДРПОУ 04351274; місцезнаходження: 89200, Закарпатська область, м. Перечин, пл. Народна, № 16.

Відповідач: ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 . 

Головуюча: Гевці В. М.