U

            справа № 2-1297

            2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

    27 травня 2010 року                                 Шосткинський міськрайсуд Сумської області у складі : головуючого судді Свиненко М.Д., при секретарі Афанасенко Т.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Шостка Сумської області про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії  підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі встановленого ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, -

В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що має статус „дитини війни” і відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний  захист дітей війни”,  щомісячно має право на отримання соціальної грошової допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але всупереч вимогам Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішень Конституційного Суду України відповідач перерахунок пенсії не зробив. Просить суд : зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії із підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ст. 28 ч.1 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р..

        Відповідач, у наданому суду запереченні,  просить відмовити у задоволенні позовних вимог, та вказав, що позивач як „дитина війни” дійсно має право отримувати підвищену пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком. Це право надано ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Стаття 71 п.12 Закону України  „Про Державний бюджет на 2007 рік” зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

        Рішення Конституційного Суду України №6-рп/ 2007, від 09.07.2007 року, набрало чинності з моменту його прийняття, воно не має зворотної дії в часі, тому підстав для нарахування та виплат позивачу соціальної допомоги за 2006 рік та 2007 рік до прийняття рішення Конституційним Судом України не було. Крім того п. 41 розділу 2 Закону України  №107, від 28.12.2007 року, „Про Державний бюджет на 2008 рік” було внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” де вказано на те, що розмір державної соціальної допомоги „дітям війни” виплачується у розмірі надбавки, яка встановлена для учасників війни, а саме - 10% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. З 01 січня 2008 року позивачу ця набавка виплачувалась у повному обсязі. Рішенням Конституційного суду №10-рп, від 22.05.2008 року, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” в частині внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Це рішення набрало законної сили з моменту його прийняття, зворотної дії в часі воно не має, тому підстави для перерахування та виплат позивачу державної соціальної допомоги в період з 01 січня 2008 року до 22.05. 2008 року відсутні. Щодо виплат після 22.05.2008 року та в період  з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, то на законодавчому рівні порядок здійснення цих виплат, орган який повинен проводити ці виплати, джерело їх фінансування та розмір мінімальної пенсії за віком, який необхідно враховувати при здійсненні цих виплат визначеними не були. Доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є необгрунтованими, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 цієї статті застосовується для визначення розмірів пенсії призначеної за цим законом. В силу цього дії Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі були правомірними. Прохав у позові відмовити у повному обсязі.

        У судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились надавши суду заяви про розгляд справи без їх участі та суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус „дитини війни” (а.с.4-7).

Враховуючи зазначений статус позивача, він, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 71 п.12 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2, ст. 56. ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9. 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43. 44, 45, 46, ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12   ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ст. 152 ч.2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону  України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, текст статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції : „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та   Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, про що не заперечували сторони.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №30-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року управління Пенсійного фонду України в м.Шостка Сумської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України,  відповідач,   здійснюючи  позивачу  доплати, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів.

Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2009 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги обгрунтованими, виходячи з того, що відповідач повинен був провести нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з січня 2009 року, оскільки на 2009 рік дія положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не зупинялась і сам відповідач не надав належного обгрунтування підстав, виходячи з яких ним проводилась часткове нарахування та виплата вказаного підвищення в цей період.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Отже, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус „Дітей війни” не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закот України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне  пенсійне   страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював  інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ст. 28 ч.3 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів у пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус „Дитини війни”.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і  здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ в м.Шостка Сумської області, за місцем проживання позивача саме з розміру встановленого ст. 28 ч.1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” .

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України підлягають присудженню з державного бюджету України на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212, 214-216, 218, 223 ЦПК України,  ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Шостка Сумської області задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Шостка Сумської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як „дитині війни”.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Шостка Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її до 30% мінімальної пенсії за віком, з розміру встановленого ст. 28 ч.1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р..

Судові витрати зі справи віднести за рахунок Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайсуд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

    Рішення набирає чинності після закінчення строку на подання вищевказаних заяв про його оскарження.

Головуючий :          

                                           Свиненко М.Д.