ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
08.06.06 Справа № 4/194.
Суддя господарського суду Луганської області Батюк Г.М. , при секретарі судового засідання Лукашишиній Т.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області, м.Перевальськ Луганської області
до Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Перевальський ремонтно- механічний завод», м.Перевальск Луганської області
про стягнення 131819 грн. 38 коп.
у присутності представників сторін:
від позивача –Кобзяк Л.Г, дов. від 10.01.06 № 149/06;
від відповідача –Антонова Р.В., дов. № 03/3-790 від 30.12.05;
встановив:
Суть спору: заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 131819 грн. 38 коп. по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
У судовому засіданні 30.05.06 по справ була оголошена перерва до 08.06.06.
Постанова господарського суду Луганської області виноситься 08.06.06.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 08.06.06 № 03/01-178 від 05.05.06 № 03/01-109 та відзивом на додаткове пояснення від 30.05.06 № 03/01-166, розмір позовних вимог визнав частково у сумі 23064 грн. за період з 26.02.03 ( момент порушення справи про банкрутство) по 29.03.03, у частині задоволенні позовних вимог не визнає, посилаючись на те, що сплинув строк позовної давності, та з інших підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін , додатково подані представниками сторін документи, суд
встановив:
В Управлінні Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області зареєстрований, як страхувальник загальнообов»язкового державного пенсійного страхування відокремлений підрозділ «Перевальський ремонтно- механічний завод»державного підприємства «Луганськвугілля».
Згідно Статуту Державного підприємства «Луганськвугілля», підприємство є юридичною особою.
Відповідно до п. 3.2 Положення про відокремлений підрозділ «Перевальський ремонтно- механічний завод» Державного підприємства «Луганськвугілля», підрозділ не є юридичною особою, представляє інтереси і реалізує свої цілі і задачі в межах цього Положення і Статуту Підприємства.
Відповідно до ст.ст.14,15 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03 № 1058-ІV (далі –Закон) відповідач є платником страхових внесків.
На підставі п.6 ч. 2 ст.17 та п.6 ст.20 зазначеного Закону страхувальники повинні нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду (базовим періодом є календарний місяць).
Відповідач своєчасно не сплатив страхові внески, у зв’язку з чим за період з 01.01.01 по 28.02.06 за ним утворилась недоїмка у сумі 131819 грн. 38 коп.
Згідно ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу від 06.03.06 № Ю-81У на суму 131819 грн. 38 коп.
Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який набрав законної сили з 1 вересня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач відзивом на позовну заяву розмір позовних вимог визнав частково, з підстав, викладених у відзиві.
Оцінивши доводи позивача у їх сукупності, суддя вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по внесках на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.01 по 28.02.06 у сумі 131819 грн. 38 коп.
Згідно ст.106 Закону п.3 Управлінням Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області відповідачу були направлені вимоги про сплату боргу, які протягом 10 днів повинні сплачуватися боржником, або у разі незгоди повинні були бути оскаржені в установлений законом термін. Протягом цього періоду боржником вимоги не сплачені і не оскаржені.
Заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.01.01 по 28.02.06 у сумі 131819 грн. 38 коп., яку він не сплатив у встановлений законом термін і не погасив до цього часу, тобто визнав факт боргу та не оспорив його суму, вказану позивачем.
Заборгованість відповідача перед позивачем щодо сплати страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.01 по 28.02.06 у сумі 131819 грн. 38 коп., підтверджена матеріалами справи, у тому числі актом звірення розрахунків від 03.05.06 № 3989/07, який підписаний сторонами по справі без доповнень та зауважень, скріплений печатками їх підприємств, відповідачем не оспорений та підлягає стягненню з відповідача.
Ствердження відповідача щодо спливу строку позовної давності на суму боргу, що виникла з 01.01.01 по 01.01.04, судом не приймається до уваги, оскільки пенсійний збір, який нарахований до 01.01.04 на доходи, які виплачуються після 01.01.04, повинен сплачуватися згідно законодавства на момент виникнення.
Закон України від 09.07.03 № 1058-1У«Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»( далі –Закон № 1058-1У), який набрав чинності з 01.01.04 не містить «перехідних положень»щодо збору на обов»язкове державне пенсійне страхування , який було нараховане до введення в дію цього Закону.
Набранням чинності Закону № 1058-1У не відмінені і продовжують бути чинними в частині , що не суперечать нормам цього Закону, положення Закону України «Про збір на обов»язкове дердавне пенсійне страхування»( далі –Закон № 400).
Відповідно до ст..5 Закон № 400, збір на державне обов»язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. Згідно з підпунктами 5.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»( далі –Закон № 2181) останнім терміном є 30-1 календарний день, що слідує за місцем в якому було виплачено дохід. Згідно п.6 ст.20 Закону № 1058, пенсійні внески сплачуються авансом при виплаті доходу на який вони нараховані. Проте незалежно від того, виплачувались такі доходи чині, загальна сума нарахованих страхових внесків повинна бути сплачена не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення періоду, який було проведено нарахування.
Згідно Закону № 400 передбачено про збір на обов»язкове державне пенсійне страхування, а законом № 1058 регулюється порядок нарахування та сплати внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст.. 18 Закону № 1058 страхові внески не включаються до системи оподаткування, тому на вказані внески не поширюються норми податково законодавства, зокрема Закону № 2181.
Відповідно до п.15 розділу ХУ Прикінцевих положень Закону № 1058 передбачено, що «Закони України та інші нормативно- правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону».
Згідно п.18.3 ст. 18 Закону № 2181 передбачено, недоїмка до Пенсійного фонду України не підлягає списанню крім випадків повної ліквідації юридичної особи, щодо яких відсутні особи, які відповідно до вказаного Закону мають нести зобов»язання зі сплати страхових внесків.
Відповідно до п.15 ст. 106 Закону «Про загальнообов»язке державне пенсійне страхування»не застосовується строк позовної давності щодо страхових внесків до Пенсійного фонду України ( стягнення недоїмки, пені та штрафу).
З огляду на викладене позовні вимоги слід визнати обґрунтованими повністю, та такими, що підтверджені матеріалами справи, відповідачем не оспорені.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, віднесення судових витрат на відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень, не врегульовано чинним законодавством, у тому числі ст. 94 КАС України.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представника позивача про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 51, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Перевальський ремонтно-механичний завод», м.Перевальськ Луганської області, вул. Дзержинського,25, р/р 26003301181728 в ПІБ м.Алчевська, МФО 304342, код ЄДРПОУ 26411479:
- на користь Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області, м.Перевальськ Луганської області, вул.Леніна,39а, р/р 25605301750 ЛОУ «Ощадбанк»м.Луганськ, МФО 304665, код ЄДРПОУ 21792593, борг у сумі 131819 грн. 38 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 13.06.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.