Єдиний унікальний номер 269/3699/13-ц

Номер провадження 22-ц/804/772/21        

Єдиний унікальний номер 269/3699/13-ц

Номер провадження 22-ц/804/772/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Азевича В.Б., Никифоряка Л.П.

секретар Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 14 серпня 2013 року у цивільній справі за поданням державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ про тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина України ОСОБА_1 (суддя першої інстанції ОСОБА_2 )

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 14 серпня 2013 року подання державного виконавця Совєтського відділу ДВС Макіївського міського управління юстиції щодо тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон задоволено.

27 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області про відновлення втраченого судового провадження цивільної справи № 269/3699/13-ц поданням державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ про тимчасове обмеження у прав виїзду громадянина України ОСОБА_1 .

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 17 грудня 2020 року відновлено провадження у цивільній справі №269/3699/13-ц ,(6/269/201/2013) Совєтського районного суду м. Макіївки за поданням державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ про тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина України ОСОБА_1 , в частині ухвали Совєтського районного суду м. Макіївки від 14 серпня 2013 року,

На відновлену ухвалу Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 14 серпня 2013 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки під час розгляду подання її не було повідомлено належним чином.

В обґрунтування доводів скарги вказує на те, що за виконавчим листом №2-583 від 15.05.2009 року не мала ніяких зобов`язань, зобов`язання апелянта були встановлені виконавчим листом №2-583/09р, виданим Советським районним судом м Макіївки Донецької області 06.10.2009 року.

Наголошує на тому, що в ухвалі відсутні будь-які доведені докази, що апелянт ухилявся від виконання рішення. Посилання суду першої інстанції на те, що у ОСОБА_1 відсутні поточні рахунки, транспортні засоби та нерухоме майно, не є підтвердженням відмови апелянта виконувати його зобов`язання. Саме на державного виконавця покладено обов`язок надання доказів ухилення боржника від виконання судового рішення, для можливості існування обмежень для апелянта у гарантованому Конституцією України праві на вільне пересування.

На заявника накладено обмеження на вільне пересування за неіснуючим виконавчим листом, № 2-583 виданого Совєтським районним судом м. Макіївки Донецької області 15.05.2009 року.

Зобов`язання ОСОБА_1 встановлене виконавчим листом № 2-583/09р. виданим Совєтським районним судом м. Макіївки Донецької області 06.10.2009 року і станом, як на 30.07.2013 року так і на 14.08.2013 року боржник жодним чином не ухилялась від виконання своїх зобов`язань по сплаті грошових коштів, а навіть навпаки проводила перерахування грошових коштів на рахунок Совєтського відділу ДВС.

ОСОБА_1 просила ухвалу Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 14 серпня 2013 року скасувати в задоволенні подання державного виконавця про обмеження права виїзду за межі України відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник Совєтського ВДВС у судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином у відповідності до частини 2 ст. 11 Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції" (в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII).

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що державним виконавцем Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ звернувся до суду поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина України ОСОБА_1 .

Виконавче провадження відкрито на підставі: виконавчого листа № 2-583, виданого Совєтським районним судом м. Макіївки від 15.05.2009 року, яким з ОСОБА_1 стягнуто на ОСОБА_4 34 771 грн. Зобов`язання, встановлені ріщенням суду, на теперішній час боржницею виконані частково. Станом на 30.07.2013 року з ОСОБА_1 стягнуто 8472, 46 грн., залишок заборгованості складає 26 298, 54 грн.

Совєтське відділення МОДПІ інформації про місце отримання доходів боржником та зареєстрованих за боржником поточних рахунків у відповіді від 26.10.2010 троку не надало, посилаючись на безпідставність.

Згідно даних УДАІ ВРЕР м. Макіївки від 20.11.2009 року транспортні засоби не зареєстровані.

30.11.2009 року КП “БТІ м. Макіївки” надало інформацію про відсутність зареєстрованого за боржником нерухомого майна.

Задовольняючі подання державного виконавця, суд першої інстанції дійшов висновку, що існують підстави обмеження в праві виїзду боржника оскільки, зобов`язання встановленні рішенням суду від 15.05.2009 року станом на 30.07.2013 боржником виконано частково.

Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 13 Загальної декларації прав людини, ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування; на вільний самостійний виїзд за межі України та може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року № 3857-XII.

Положеннями пункту п`ятого частини першої статті 6 цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, зокрема, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до частин першої, третьої ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 21.03.2018 року № 855/5), подання державного виконавця щодо обмеження у праві виїзду за межі України у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, має обов`язково містити, зокрема, інформацію про перетинання боржником державного кордону України; обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань (пункт 2 розділу XIII «Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну»).

Відповідно до положень частини третьої статті 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання".

Оскільки відповідно до другого речення частини четвертої статті 441 ЦПК подання розглядається судом негайно без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачється, що звертаючись до суду з поданням про обмеження права виїзду за межі України, державний виконавець зазначив, що Совєтське відділення МОДПІ інформації про місце отримання доходів боржником та зареєстрованих за боржником поточих рахунків у відповіді від 26.10.2010 року на надало, посилаючись на безпідставність.

Згідно відповіді Управління ДАІ ВРЕР м. Макіївки від 20.11.2009 року автотранспорт за боржником не зареєстрован.

30.11.2009 року КП «БТІ м. Макіївки надало інформацію про відсутність зареєстрованого за боржником нерухомого майна.

Управління держкомзему м. Макіївки 24.12.2009 року надало інформацію, що згідно архівно-кадастрових даних боржник, землекористувачем не значиться.

Згідно зі статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.

Відповідно до статті 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування; фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України; фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

У сенсі ЦК України це право є особистим немайновим правом фізичної особи.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Статтею 6 зазначеного закону встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Так, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, зокрема, коли громадянин ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Положеннями статті 377-1 ЦПК України, що діяла на час розгляду подання, рівно як і нині діючою статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Судова практика орієнтує на те, що під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, розуміються будь-які свідомі діяння (дії, бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у боржника є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об`єктивні обставини (непереборні сили, події тощо).

З наявних у відновленому втраченому судовому провадженні матеріалів не вбачається, у чому саме полягає умисне ухилення боржника ОСОБА_5 від виконання зобов`язань. Відсутність у особи коштів, майна тощо не є свідченням ухилення від виконання зобов`язання, оскільки відсутність майна вказує на відсутність у боржника реальної можливості виконати свій обов`язок з незалежних від нього об`єктивних обставин.

Так, розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а у задоволенні подання державного виконавця Совєтського відділу ДВС Макіївського міського управління юстиції щодо тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон необхідно відмовити

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 14 серпня 2013 року скасувати.

У задоволенні подання державного виконавця Совєтського відділу ДВС Макіївського міського управління юстиції щодо тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 06 квітня 2021 року.

Судді:           О.В. Халаджи

В.Б. Азевич

Л.П. Никифоряк