Справа № 11А- 418 2006 р.                             Головуючий у І інстанції: Шумська Н.Л.

Доповідач: Галапац І.І.

_УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

"20" червня 2006 року   колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області  в складі:

Головуючого Пайонкевича Т.Т. Суддів Галапаца І.І., Гриціва М.І. з участю прокурора Заїки О.С. захисника ОСОБА_1.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові  апеляцію   старшого   прокурора   відділу   управління   нагляду   прокуратури Львівської області на постанову Галицького районного суду м. Львова від 29 березня 2006 року, -

встановила:

цією постановою скаргу захисника ОСОБА_1. в інтересах ОСОБА_2. задоволено та скасовано постанову слідчого в ОВС ССП СУ УМВСУ у Львівській області від 23 лютого 2005 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ст. 289 ч.З КК України.

В апеляції державний обвинувач покликається на те. що судом невірно трактовано положення ч. 1 ст. 94 КПК України, що стосується приводів та підстав до порушення кримінальної справи. Кримінальна справа відносно ОСОБА_2. за ознаками злочину, передбаченого ст. 289 ч.З КК України, порушена в межах кримінальної справи №134-2557 за фактами незаконних заволодінь мікроавтобусами в м. Червонограді. Матеріали кримінальної справи послужили приводом до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2.

Крім цього, апелянт зазначає, що висновок суду про те. що слідчим проведено ряд слідчих дій до моменту порушення кримінальної справи не відповідає дійсності, оскільки дана кримінальна справа порушена за фактами незаконних заволодінь мікроавтобусами в м. Червонограді 6 грудня 2004 року, а кримінальна справа відносно ОСОБА_2. порушена лише 23 лютого 2005 року після проведення ряду слідчих дій. а саме в ході досудового слідства 17 лютого 2005 року слідчим скеровано в УБОЗ УМВСУ у Львівській області доручення, згідно якого необхідно було встановити особу на ім'я "ОСОБА_3", яка згідно показів свідків переганяла в заздалегідь підшукані місця тимчасового зберігання  викрадений  автотранспорт  іншим  учасником   вчинення  злочинів

ОСОБА_4. З відповіді УБОЗ УМВСУ у Львівській області на дане доручення слідчого вбачається, що проведеними оперативно-розшуковими заходами встановлено, що особою на ім'я "ОСОБА_3" є ОСОБА_2 Після цього 22 та 23 лютого 2005 року, слідчим, з додержанням вимог кримінально-процесуального законодавства проведено чотири впізнання по фотографіях ОСОБА_2. В ході таких, свідками впізнано по фотографії ОСОБА_2. як особу, яка приганяла у місця тимчасового переховування викрадений напередодні автотранспорт.

Після здобуття слідчим достатніх фактичних даних про вчинення ОСОБА_2. злочину, передбаченого ст. 289 ч.З КК України, відносно нього порушено кримінальну справу та в зв'язку із не встановленням місця перебування останнього його оголошено в розшук. Про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2. повідомлено його дружину.

Також зазначає, що не відповідають дійсності висновки суду про те. що прокурором при винесенні постанови про порушення кримінальної справи всупереч ст. 6 КПК України не з'ясовано обставини, що виключають провадження в кримінальній справі, не перевірено наявність складу злочину, оскільки копія постанови про порушення кримінальної справи в добовий термін скерована прокурору для вивчення законності прийнятого рішення і прокуратура Львівської області з даним рішенням погодилась.

Просить постанову районного суду скасувати, а скаргу захисника ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2. від 23 лютого 2005 року скерувати на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

В запереченні на апеляцію захисник ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2. зазначає, що постанова районного суду є законна  і обгрунтована. Просить залишити її без зміни, а апеляцію державного обвинувача без задоволення.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію та просить постанову районного суду' скасувати, захисника ОСОБА_1. в інтересах ОСОБА_2, який просить постанову районного суду залишити без зміни, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України постанова про порушення кримінальної справи повинна містити приводи та підстави, зазначені в ст. 94 КПК України. Сама постанова про порушення кримінальної справи, згідно вимог ст. 98 КПК, повинна складатись з трьох частин: вступної, описово-мотивуватьної та резолютивної.

Суд І інстанції вірно зазначив, що у вступній частині постанови не вказано привід, що розглядається при винесенні постанови, в описово-мотивуватьній частині не вказано джерело відомостей про злочин, кому і коли ці відомості надійшли, за якими ознаками кваліфікуються та за якою статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.

Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 98 КПК України, оскільки замість зазначення приводів і підстав слідчий навів лише фабулу обвинувачення.

Крім цього, кожна постанова слідчого і прокурора відповідно до ст. ! 30 КПК України має бути мотивованою, що дає можливість обвинуваченому та іншим  учасникам   процесу   зрозуміти,   які   міркування   покладені   в   основу

прийнятого рішення. Це є також суттєвою гарантією забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу, дозволяє їм краще захищати свої права.

Колегія суддів вважає, що районний суд прийшов до правильного висновку, що у оскаржуваній постанові відсутнє наведення мотивів прийнятого рішення слідчого, не вказано кваліфікуючі ознаки інкримінованого злочину, що є обов'язковими для кваліфікації діяння за ч. З ст.289 КК України.

Крім цього, суд, на думку колегії, підставно вказав, що для порушення кримінальної справи повинен бути не тільки законний привід, але і підстава -достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. Навіть якщо у матеріалах кримінальної справи, достатньо доказів на підтвердження скоєння злочину, повинні бути законні приводи та достатні підстави для порушення кримінальної справи відносно конкретної особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від ЗО січня 2003року №3-рп/2003 /про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора/ наголошується необхідність під час слідства по кримінальній справі дотримання конституційних прав громадян, Конвенції про захист прав людини та основних свобод щодо права на захист. На виконання цього принципу, слідчим не скеровувалась копія постанови про порушення кримінальної справи по місцю проживання ОСОБА_2. для відома та можливого оскарження, що підтвердив слідчий в суді І інстанції. Такі дії пояснив проведеними напередодні обшуками в помешканнях ОСОБА_2.,. при яких останній по місцю проживання був відсутній.

Також    колегія суддів вважає вірним висновок районного суду, що відсутність інформації про. приводи та підстави, за якими порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2., є перешкодою у ефективному здійсненні скаржником свого захисту під час провадження порушеної відносно нього кримінальної справи.

Крім цього, суд обгрунтовано зазначив, що" прокурором при перевірці постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, всупереч ст. 6 КПК України, не з'ясовано обставини, що виключають провадження в кримінальній справі, не перевірено наявність складу злочину.

Виходячи з наведеного, постанова районного суду є законна і обгрунтована, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

постанову Галицького районного суду м. Львова від 29 березня 2006 року  якою скасовано постанову слідчого в ОВС ССП СУ УМВСУ у Львівській області від 23 лютого 2005 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2за ст. 289 ч.З КК України залишити без зміни, а апеляцію державного обвинувача - без задоволення.