Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #93178519

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________


УХВАЛА


"01" квітня 2021 р.Справа № 922/3068/16 вх. № 3068/16


Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.

за участю сторін : не з`явились

розглянувши заяву ОСОБА_1 про стягнення оплати грошової винагороди за період виконання ним повноважень ліквідатора

По справі за заявою Публічного АТ КБ "Приватбанк"

до АТЗТ "Стиль Леньо", м. Харків

про визнання банкрутом


ВСТАНОВИВ:


КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.


Постановою суду від 14.09.17 АТЗТ "Стиль Леньо" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2020, клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_1 задоволено частково, затверджено звіт арбітражного керуючого ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо" про нарахування та виплату грошової винагороди по справі №922/3068/16 за період з 14.09.2017 по 31.08.2018 в загальній сумі 23659,00 грн.

11.02.2021 до господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , відповідно до якої заявник просить суд стягнути з АТ КБ "Приватбанк" грошову винагороду за період виконання ним повноважень ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо" на загальну суму 25569,10 грн, з яких 23659,00 грн. - грошова винагорода, 1206,15 грн. - інфляційні витрати та 703,95 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.02.2021 матеріали справи №922/435/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про стягнення грошової винагороди за період виконання ним повноважень ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо" на загальну суму 25569,10 грн. передано за підсудністю для приєднання та подальшого розгляду в межах справи 922/3068/16 про банкрутство АТЗТ "Стиль Леньо".

Ухвалою суду від 17.02.2021 приєднано справу № 922/435/21 до справи про банкрутство АТЗТ "Стиль Леньо" №922/3068/16 для подальшого розгляду в межах справи про банкрутство, призначено до розгляду в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про стягнення оплати грошової винагороди за період виконання ним повноважень ліквідатора банкрута на 02.03.22021, зобов`язавши АТ "КБ "Приватбанк" надати відзив на заяву ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 02.03.2021 відкладено розгляд заяви ОСОБА_1 про стягнення оплати грошової винагороди за період виконання ним повноважень ліквідатора банкрута на 01.04.2021; зобов`язано АТ КБ "Приватбанк" виконати у повному обсязі вимоги ухвали суду від 17.02.2021.

Заявник - ОСОБА_1 в судове засідання 01.04.2021 не з`явився, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, втім на електронну адресу суду надійшло його клопотання (вх. № 1844) щодо проведення судового засідання з розгляду поданої ним заяви без його участі.

Представник кредитора АТ КБ "Приватбанк" в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, проте на електронну адресу надійшов відзив банку, відповідно до якого кредитор просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимог щодо стягнення з АТ КБ "Приватбанк" 25569,10 грн. на оплату грошової винагороди за період виконання ним повноважень ліквідатора банкрута.

Розглянувши матеріали справи та заяву ОСОБА_1 про стягнення оплати грошової винагороди за період виконання ним повноважень ліквідатора банкрута, суд дійшов висновку про наступне.


НОРМИ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ.


18.10.2018 прийнятий новий Кодекс України з процедур банкрутства, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. Кодекс України з процедур банкрутства почав діяти з 21.10.2019.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою від 26.01.2021 судом здійснено перехід на норми нового Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином, подальший розгляд справи про банкрутство АТЗТ "Стиль Леньо" повинен відбуватись за нормами нового Кодексу України з процедур банкрутства.

Проте, згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За цих обставин, оскільки ОСОБА_1 звернувся з заявою про стягнення грошової винагороди за період з 14.09.2017 по 31.08.2018, тобто під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції після 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство) суд доходить висновку про застосування до даних правовідносин норм саме цього Закону про банкрутство.

Згідно ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

За приписами статті 9 зазначеного Кодексу визначено, що за результатом розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, суд виносить ухвали.

Відповідно до ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.


ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.

Постановою суду від 14.09.17 АТЗТ "Стиль Леньо" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1, якому встановлено оплату послуг в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати щомісячно.

Ухвалою суду від 19.09.2019 усунуто від виконання обов`язків ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо" арбітражного керуючого ОСОБА_1; призначено ліквідатором АТЗТ "Стиль Леньо" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича.

Як вже було зазначено раніше, ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2019 клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_1 задоволено частково, затверджено звіт арбітражного керуючого ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо" про нарахування та виплату грошової винагороди по справі №922/3068/16 за період з 14.09.2017 по 31.08.2018 в загальній сумі 23659,00 грн.

Під час прийняття судом ухвали від 10.10.2019 господарським судом детально було досліджено дії арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним обов`язків ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо" за період з 14.09.2017 по 31.08.2018 та за результатом дослідження всіх обставин в сукупності затверджено відповідний звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 ухвалу господарського суду Харківської області від 10.10.2019 по справі №922/3068/16 залишено без змін.

В подальшому, 12.08.2020 колишній ліквідатор банкрута ОСОБА_1, враховуючи відсутність майнових активів у банкрута, звернувся із відповідною до вимогою до єдиного кредитора у справі ПАТ КБ "Приватбанк" щодо виплати йому грошової винагороди у розмірі 23659,00 грн. за період виконання ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство АТЗТ "Стиль Леньо". Вищезазначена вимога разом із ухвалою суду від 10.10.2019, якою було затверджено звіт колишнього ліквідатора ОСОБА_1 про виплату грошової винагороди, була направлена 12.08.2020 на адресу АТ КБ "Приватбанк", про що свідчить фіскальний чек із описом вкладення та накладна Укрпошти за № 7907006403353, яка додана ОСОБА_1 до заяви про стягнення грошової винагороди.

Проте, як свідчать матеріали справи, ПАТ КБ "Приватбанк" на вимогу ОСОБА_1 щодо оплати його послуг у якості ліквідатора за період з 14.09.2017 по 31.08.2018 не відреагував, вказані грошові кошти не сплатив.

Разом з тим, у наданому до суду письмовому відзиві банк заперечує щодо заяви ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 1) подання позову про стягнення грошової винагороди з кредитора у справі про банкрутство не є належним способом захисту прав позивача; 2) вищезазначена вимога ОСОБА_1 вже була розглянута судом та 10.10.2019 прийнято відповідне рішення, яким суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його вимог здійснити оплату основної грошової винагороди за рахунок кредитора; 3) у АТ КБ "Приватбанк" не виникло обов`язку з оплати винагороди колишньому ліквідатору ОСОБА_1 , оскільки вищезазначена оплата можлива тільки за рахунок коштів, одержаних у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, а не за рахунок кредиторів; 4) вищезазначена заява ОСОБА_1 не може бути розглянута до моменту проведення засідання із розгляду остаточного ліквідаційного звіту ліквідатора.

По-перше : стосовно посилань АТ КБ "Приватбанк" щодо відсутності права у ОСОБА_1 на подання позовної заяви про стягнення винагороди ліквідатора з кредитора, суд звертає увагу на те, що дане питання було розглянуто судом, про що винесено відповідну ухвалу від 16.02.2021, якою матеріали справи №922/435/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошової винагороди за період виконання ним повноважень ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо" на загальну суму 25569,10 грн були передані за підсудністю для розгляду в межах провадження у справі № 922/3068/16 про банкрутство АТЗТ "Стиль Леньо". В подальшому, суд ухвалою від 17.02.2021 приєднав справу № 922/435/21 до справи про банкрутство АТЗТ "Стиль Леньо" №922/3068/16 для подальшого розгляду в межах справи про банкрутство та призначив до розгляду в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про стягнення оплати грошової винагороди за період виконання ним повноважень ліквідатора банкрута.

Отже, з наведеного слідує, що у справі №922/3068/16 про банкрутство АТЗТ "Стиль Леньо" розглядається саме не позовна заява, а заява ОСОБА_1 про стягнення грошової винагороди за період виконання ним повноважень ліквідатора, розгляд якої відбувається за нормами Закону про банкрутство, які кореспондуються із Кодексом України з процедур банкрутства.

По-друге : у наданому до суду відзиві, АТ КБ "Приватбанк" зазначає про те, що суд розглянув в судовому засідання вимогу ОСОБА_1 щодо стягнення грошової винагороди з кредитора та ухвалою від 10.10.2019 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його вимог здійснити оплату основної грошової винагороди за рахунок кредитора.

Так, дійсно, суд ухвалою від 10.10.2019 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання в цій частині. Проте, суд звертає увагу на те, що суд відмовив ОСОБА_1 на тій підставі, що колишній ліквідатор АТЗТ "Стиль Леньо" не звертався до кредитора ( АТ КБ "Приватбанк") з вимогою про оплату суми грошової винагороди, а одразу звернувся до господарського суду. В подальшому, як вбачається з матеріалів заяви, ОСОБА_1 звернувся із відповідною вимогою до АТ КБ "Приватбанк" та оскільки банк не відреагував на вимогу щодо виплати грошової винагороди, заявник звернувся безпосередньо до суду із заявою про стягення грошової винагороди з АТ КБ "Приватбанк", що не суперечить КодексуУкраїни з процедур банкрутства.

По-третє : щодо відсутності у АТ КБ "Приватбанк" обов`язку з оплати грошової винагороди колишньому ліквідатору ОСОБА_1 , оскільки вищезазначена оплата можлива тільки за рахунок коштів, одержаних у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, а не за рахунок кредиторів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 115 Закону про банкрутство, яка кореспондується зі ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття господарським судом процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора, а її розмір не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень ліквідатора.

Відповідно до ч.1 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), яка кореспондується зі ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 98 Закону про банкрутство, яка кореспондується з ч.1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство, яка кореспондується зі ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до ст. 4 Закону про банкрутство, яка кореспондується з ч.1 ст. 10 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності.

Пункт 14.1.226. ст. 14 Податкового кодексу України визначає: самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;

Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа".

Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство визначено положеннями статті 115 Закону про банкрутство, які кореспондується зі ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства

Частини 5, 6, 7 ст.115 Закону про банкрутство, які кореспондуються з ч.ч. 2, 5 Кодексу України з процедур банкрутства передбачають, що оплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Враховуючи вищезазначені приписи законодавства, суд зазначає, що, оплата послуг ліквідатора за період виконання ним своїх повноважень здійснюється за рахунок коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу його майна (майнових прав), або із фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, якщо такий створено комітетом кредиторів боржника.

При цьому, оскільки законодавцем виключається можливість безоплатного надання послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів на зборах кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до статті 26 Закону про банкрутство, яка кореспондується зі ст.48 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд вправі застосувати такий принцип до розподілу між кредиторами витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури (в тому числі на виплату грошової винагороди ліквідатора), за відсутності у боржника коштів від господарської діяльності, від реалізації його майна та рішення комітету кредиторів про утворення фонду для оплати грошової винагороди ліквідатору чи відшкодування його витрат.

Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Суд зазначає, що звернення у справі про банкрутство з кредиторськими вимогами є одним із способів захисту своїх майнових прав кредиторами боржника, яке не тільки надає право конкурсному кредитору у процедурі банкрутства отримати задоволення своїх грошових вимог, але й покладає на нього певні обов`язки, як учасника конкурсного процесу, зокрема, обов`язки оплати витрат в проведенні процедури банкрутства (обов`язки з оплати грошової винагороди ліквідатора, який здійснює таку процедуру).

Суд також виходить з правової позиції Верховного Суду щодо визначення джерел грошової винагороди арбітражного керуючого, викладеної у постанові від 04 жовтня 2018 року у справі № 916/1503/17 де Верховний Суд зазначив, що Законом про банкрутство передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого - розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора, разом з тим, Закон не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів, що кореспондується із нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, вона повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам (висновки щодо застосування цих норм права викладені у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 912/1783/16 та від 30.01.2019 року у справі №910/32824/15).

При цьому, відмова від здійснення оплати послуг арбітражного керуючого за відсутності майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату оплати послуг арбітражному керуючому можна розцінювати як відмову в можливості отримання гарантованої Кодексом оплати послуг арбітражного керуючого і тим самим примушення його виконувати повноваження за відсутності оплати праці, що суперечить статті 43 Конституції України та статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказаний висновок про застосування норм права, викладений у численних постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 5/80-10, від 13.02.2019 у справі №910/22696/15, від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16.

Крім того, суд зазначає, що не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Вищевказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 5021/1493/12.

Судом встановлено, що АТЗТ "Стиль Леньо" не здійснює господарської діяльності, у зв`язку із визнанням його банкрутом.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та звітів ліквідаторів, будь-яке інше майно у банкрута відсутнє, про що свідчать наявні відповіді державних органів та установ, що здійснюють державну реєстрацію права власності на певні види майнових прав, а також видають дозвільні документи на певні види господарської діяльності, які отримані на запити ліквідатора щодо наявності або відсутності майна у банкрута.

Таким чином, у банкрута відсутнє будь-яке майно, за рахунок якого можливе погашення грошової винагороди ОСОБА_1 за період виконання ним повноважень ліквідатора.

Отже, не виявлення ліквідатором майна, а також, не створення кредитором АТ КБ "Приватбанк" відповідного грошового фонду, право на утворення якого було передбачено Кодексом України з процедур банкрутства, не звільняє кредитора від обов`язку сплатити ліквідатору за виконання роботи.

Вищезазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 918/454/18 від 16 липня 2020 року.

Таким чином, суд відхиляє заперечення представника кредитора АТ КБ "Приватбанк" щодо відсутності у нього обов`язку зі сплати грошової винагороди ОСОБА_1 за виконання ним повноважень ліквідатора, оскільки заперечення не ґрунтуються на нормах права.

По-четверте : щодо позиції кредитора у справі АТ КБ "Приватбанк", викладеної у відзиві, про неможливість розгляду поданої заяви ОСОБА_1 до моменту проведення засідання із розгляду остаточного ліквідаційного звіту, оскільки тільки на момент завершення процедури ліквідації боржника встановлюється факт повної неможливості виплати грошової винагороди за рахунок коштів боржника, суд зазначає наступне

Як вже було зазначено раніше, ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2019, яка була залишена без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 затверджено звіт арбітражного керуючого ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо" про нарахування та виплату грошової винагороди по справі №922/3068/16 за період з 14.09.2017 по 31.08.2018 в загальній сумі 23659,00 грн.

Отже, ухвала господарського суду Харківської області від 10.10.2019 набрала законної сили

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 (заява № 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, § 45, 6 березня 2003 року) - п. 53.

Відповідно, відмова судом у задоволенні заяви колишнього ліквідатора ОСОБА_1 про стягнення грошової винагороди за рахунок кредитора за умови потенційної можливості виявлення майнових активів банкрута у майбутньому, а також за умови попереднього затвердження звітів про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого нівелює стадію виконання судових рішень, а саме ухвали господарського суду Харківської області від 10.10.2019

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №12/23-Б.

З огляду на встановлене та взявши до уваги обставини відсутності будь-яких активів банкрута, а також приймаючи до уваги, що ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2019, яка набрала законної сили, було затверджено звіт арбітражного керуючого ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо" про нарахування та виплату грошової винагороди по справі №922/3068/16 за період з 14.09.2017 по 31.08.2018 в загальній сумі 23659,00 грн, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 в частині стягнення з єдиного кредитора ПАТ КБ "Приватбанк" грошової винагороди за час виконання ним повноважень ліквідатора банкрута в сумі 23659,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Висновки суду про необхідність оплати грошової винагороди ліквідатора за рахунок кредиторів боржника зроблені із застосуванням положень статті 115 Закону про банкрутство та гарантій на оплату праці згідно статті 43 Конституції України, принципу верховенства права згідно статті 8 Конституції України, що надає право суду прийняти рішення, яке б відповідало загальним засадам справедливості в межах тих правових регулювань, які передбачені законодавством.


Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ КБ "Приватбанк" 1206,15 грн. інфляційних втрат та 704,95 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення виплати грошової винагороди на підставі ст.625 ЦК України, суд зазначає наступне.


Як вже було зазначено, арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності, який призначається судом і діє відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.2013 ( яка діяла на момент виконання арбітражним керуючим ОСОБА_1 своїх повноважень ліквідатора)

Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство визначено положеннями статті 115 Закону про банкрутство, які кореспондуються зі ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання слід з`ясувати: чи існує зобов`язання між сторонами, чи це зобов`язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Вищезазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.06.2019 по справі № 923/829/17.

Передбачена ст. 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України у справі №6-2759цс15 від 20.01.2016.

Суд зазначає, що ч.2 ст.11 ГПК України визначено обов`язок господарського суду здійснювати розгляд справ відповідно до законів України.

Згідно з ч.6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За змістом наведених норм, суд дійшов висновку, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і всіх учасників провадження у справі про банкрутство, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.10.2019 у справі №5006/5/39б/2012.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що спірні правовідносини, які склались з приводу стягнення грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо" регулюються спеціальним законодавством, а саме Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Кодексом України з процедур банкрутства, тому до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині стягнення з АТ КБ "Приватбанк" 1206,15 грн. - інфляційних втрат та 704,95 грн. - 3% річних, нарахованих за прострочення виплати грошової винагороди.

За таких обставин та керуючись ст.ст. 43, 58 Конституції України, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.2013, ст.30 ст.ст. 11, 12, 233-235 ГПК України,


УХВАЛИВ:


1. Заяву ОСОБА_1 про стягнення оплати грошової винагороди за період виконання ним повноважень ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо" задовольнити частково ( вх. № 435/21 від 11.02.2021).

2. Стягнути з АТ КБ "Приватбанк" (код 14360570, адреса : вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк") грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора АТЗТ "Стиль Леньо" в сумі 23659,00 грн. В решті вимог відмовити.

Видати наказ.

3. Ухвалу направити ОСОБА_1 , АТ КБ "Приватбанк".


Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.


Ухвалу підписано 06.04.2021.



Суддя Міньковський С.В.



  • Номер:
  • Опис: визнання банкрутом
  • Тип справи: Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміну способу та порядку виконання судового рішення (ст.331 ГПК)
  • Номер справи: 922/3068/16
  • Суд: Господарський суд Харківської області
  • Суддя: Міньковський С.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 01.09.2021
  • Дата етапу: 01.09.2021
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація