Справа № 2-540 /2010 р.

  Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28 травня   2010 р.                                                                Біляївський районний суд

                                                                                                        Одеської області

В складі :головуючого – судді Андреєва Е.О.

при секретарі   Довженко І.С.

з участю представників сторін Івкової Л.В., ОСОБА_2

  розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду м.Біляївка  цивільну справу за позовною  заявою ПАТ  “ Райффайзен Банк Аваль “ в особі Одеської обласної дирекції  до  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про  стягнення боргу за кредитом « , за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ПАТ  “ Райффайзен Банк Аваль “ в особі Одеської обласної дирекції  « про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки, припинення договорів поруки« та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ  “ Райффайзен Банк Аваль “ в особі Одеської обласної дирекції « про визнання кредитного договору недійсним,стягнення безпідставно сплачених сум та судових витрат «, суд –

В С Т А Н О В И В :

     Позивач ПАТ “ Райффайзен Банк Аваль “, який є правонаступником ВАТ “ Райффайзен Банк Аваль “,   в особі Одеської обласної дирекції  «  звернувся до суду з позовними вимогами, які було уточнено в ході судового розгляду (а.с.2-6,103)  стверджуючи, що відповідно до умов кредитного договору  № 014/0054/82/72915 від 10.04.2007 року, відповідачці ОСОБА_4 був наданий кредит в сумі 45492 доларів США з строком погашення до 10.04.2017 р із сплатою 13,75 % річних за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань, було прийнято поруку ОСОБА_5,ОСОБА_7,ОСОБА_6, про що 10.04.2010 р. було укладено відповідні договори поруки №014/0054/82/72915/1/2/3. 20.04.2010 року  між банком та відповідачами було укладено договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 2-2001, відповідно до умов якого останні передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, що належить їм на праві приватної власності. Вказуючи на те , що   відповідачі не виконують свої зобов`язання за кредитним договором, договором поруки та іпотечним договором,  позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з останніх  заборгованості за кредитом , яка складає 64777,59 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 517572 грн.94 коп. та судових витрат.

   В свою чергу, відповідачі ОСОБА_5,ОСОБА_7,ОСОБА_6 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ “ Райффайзен Банк Аваль “  в особі Одеської обласної дирекції, якій вони уточнили в ході судового розгляду (а.с.77-81,120-122), і посилаючись на те, що вищезазначені договори поруки та іпотеки, укладені між ними та банком  з істотними  порушеннями чинного законодавства,  просили визнати недійсними  вказані договори поруки і іпотеки, а також визнати припиненими договори поруки, укладені з ОСОБА_7 та ОСОБА_5

   Відповідачка ОСОБА_4 також звернулася до суду з зустрічним позовом, якій вона уточнила в ході судового розгляду (а.с.116-118,195-199) та просила суд визнати кредитний договір, укладений між нею та банком недійсним з моменту його укладення та стягнути з відповідача на її користь безпідставно сплачені суми  в розмірі 15766 доларів США та понесені нею судові витрати.

   Представник банку Івкова Л.В. у судовому засіданні на задоволенні первісного позову наполягала повністю, у задоволенні зустрічних позовів просила відмовити повністю.

   Представник відповідачів ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_6 у судовому засіданні на задоволенні зустрічного позову наполягали, у задоволенні первісного позову просили відмовити повністю.

   Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, але подала до суду письмову заяву, за якою вона просила розглянути справу за її відсутності та задовольнити її зустрічний позов та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5,ОСОБА_7,ОСОБА_6 (а.с.129).

    Вислухавши у судовому засіданні пояснення  представників сторін,  вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає , що позов ПАТ “ Райффайзен Банк Аваль “ в особі Одеської обласної дирекції підлягає задоволенню у повному обсязі, а у задоволенні зустрічних позовних вимог  ОСОБА_5,ОСОБА_7,ОСОБА_6 , ОСОБА_4 необхідно відмовити  з наступних підстав.

 Як встановлено судом , ВАТ “ Райффайзен Банк Аваль “, правонаступником якого є ПАТ «“ Райффайзен Банк Аваль “(а.с.60-65),   в особі Одеської обласної дирекції  «   відповідно до умов кредитного договору  №014/0054/82/72915   від 10.04.2007 року, надав відповідачу ОСОБА_4 кредит в сумі 45492 доларів США з строком погашення до 10.04.2017 р із сплатою 13,75 % річних за користування кредитними коштами (а.с.25-33,50). В забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань, було прийнято поруку ОСОБА_5,ОСОБА_7,ОСОБА_6, про що 10.04.2010 р. було укладено відповідні договори поруки №014/0054/82/72915/1/2/3(а.с.34-42). 20.04.2010 року  між банком та відповідачами було укладено договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 2-2001, відповідно до умов якого останні передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, що належить їм на праві приватної власності(а.с.43-49).

  Судом також встановлено , що  відповідачі не виконали свої зобов`язання за кредитним договором, договорами поруки та іпотечним договором, у зв`язку із чим у них виникла  заборгованість перед установою банку   у сумі 64777,59 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 517572,94  грн.

  Вказані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, в тому числі розрахунком заборгованості ( а.с.104-106)  , які відповідачами не спростовані.

  З урахуванням  суд вважає, що позовні вимоги ПАТ “ Райффайзен Банк Аваль “ в особі Одеської обласної дирекції  «,  є обгрунтованими, права позивача порушені ті підлягають судовому захисту.

   В той же час, суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4, виходячи з наступного.

   Так, обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання недійсним укладеного з банком  кредитного договору та стягнення на її користь безпідставно сплачених сум, ОСОБА_4 зазначила, що при укладанні кредитного договору були порушені вимоги чинного законодавства України щодо валюти , в якій виражене зобов`язання, а тому вона просить визнати вказану угоду недійсною з поверненням сторін в первісний стан.  Між тим, з такими доводами відповідача суд погодитись не може.

  Зокрема,ч. 2 ст.192 ЦК України передбачена можливість використання іноземної валюти в України у випадках і в порядку, встановлених законом.

  Законодавством України, а саме: Законами України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. з наступними змінами, "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. з наступними змінами, Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. "Про систему валютного регулювання та валютною контролю", а також іншими законодавчими актами, при наявності відповідної ліцензії банку, виданої Національним Банком України, передбачена можливість надання банками резидентам України кредитів в іноземній валюті.

  Відповідно до ст.55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором та позичальником у письмовій формі.

  За змістом ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

 До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 Глави 71 підрозділу 1 Розділу III Книги п'ятої ЦК України, тобто за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначні родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).

 Як вбачається із матеріалів справи, на момент укладання кредитного договору у ВАТ « Райффайзен Банк Аваль «   було право надавати кредити в іноземній валюті, що підтверджується копіями банківської ліцензії №10 та відповідного  дозволу з додатками (а.с.66-68) на право здійснення відповідних операцій, в яких зазначений перелік операцій, які має право здійснювати відповідач, в тому числі і операції з валютними цінностями . Крім того, всі документи на отримання кредиту від імені ОСОБА_4  були оформлені на отримання кредиту в іноземній валюті - доларах США (а.с.12,50), а тому посилання відповідача на відсутність у сторін права виразити кредитні зобов'язання в іноземній валюті є неприйнятними.

    Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.8 кредитного договору позичальник ОСОБА_4 взяла на себе всі валютні ризики у разі зміни курсу іноземної  валюти(валюти кредиту) відносно національної валюти України , та їй було зрозуміло, що це може призвести до погіршення його фінансового становища.

       З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_4  щодо підстав визнання недійсним укладеного з банком  кредитного договору та стягнення на її користь безпідставно сплачених сум є необґрунтованими, спростовуються дослідженими в ході судового розгляду доказами , і на думку суду мають на меті будь-яким способом ухилитися від виконання своїх кредитних зобов`язань.

  Суд також  не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_5,ОСОБА_7, ОСОБА_6, виходячи з наступного. Обгрунтовуючи вказані позовні вимоги,  представник відповідачів ОСОБА_2 зазначила, що відповідач ОСОБА_6 не ставив свій підпис на договорах поруки та іпотеки, укладених з банком. Окрім того, банком були порушені вимоги закону дострокового виконання грошових зобов`язань, і з цих підстав вона просила визнати недійсним п.4.1 договору поруки, укладеного з ОСОБА_7 та визнати його припиненим з 16.04.2009 року; визнати недійсним договір поруки, укладений з ОСОБА_6; визнати недійсним п.4.1 договору поруки, укладеного з ОСОБА_5 та визнати його припиненим з 16.04.2009 року, а також визнати недійсним укладений між сторонами 20.04.2007 року  договір іпотеки.

   Так, вході судового розгляду були досліджені та витребувані договори іпотеки та поруки, укладені банком із сторонами. В ході дослідження оригіналів вказаних догорів у судовому засіданні  відповідач ОСОБА_6 не міг чітко зазначити його чи не його підпис на договорах. Допитаний в якості свідка нотаріус ОСОБА_8 показав, що договір іпотеки сторони підписували у його присутності, при його укладанні він роз`яснював його зміст та правові наслідки. При укладанні договору сторони також підписували заяву про належність їм на праві власності вказаної в договорі іпотеки квартири. За таких обставин доводи відповідача ОСОБА_6 та його представника про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки з тих підстав, що вони не підписувались відповідачем і не відповідали його волі є необґрунтованими і спростовуються дослідженими судом доказами.

   Інші вимоги відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 щодо визнання недійсними окремих пунктів договорів поруки та визнання їх припиненими з 16.04.2009 року є також необґрунтованими, виходячи з наступного.

    ч.1 ст.651 ЦК України   передбачено, що договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше  не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містяться в ст.652 ч.1 ЦК України щодо розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин. Разом із тим,  такої згоди між сторонами не було. Відповідачами , зокрема, не надані докази щодо їх  звернення  до установи  банку з пропозицією змінити умови кредитного договору або його розірвати через істотну зміну обставин з часу укладення . Між тим, ст.654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання  договору здійснюються в такій самій формі як і договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає з звичаїв ділового обороту.

   Посилання ж відповідачів на положення ст.ст. 203,215,217 ЦК України  щодо   визнання іпотечного  договору та договорів  поруки недійсними є неприйнятними, так як відповідні правовідносини щодо укладання , зміни і розірвання договору урегульовані відповідною главою 53  ЦК України, норми якої є спеціальними і тому вони повинні застосовуватися саме  щодо врегулювання спірних договірних відносин.

  Є також неприйнятними посилання відповідачів на положення ст.569 ЦК України як на підставу припинення зобов`язань за договорами поруки, так як за змістом вказаної норми закону порука припиняється з припиненням забезпеченого нею основного зобов`язання або закінченням строку , встановленого в договорі поруки. Разом із тим, як встановлено в ході судового розгляду свої зобов`язання за кредитним договором, який забезпечувався  поруками, відповідачі  не виконали, а  за змістом укладених з ними договорів поруки їх дія припиняється лише після виконання боргового зобов`язання в повному обсязі за кредитним договором.

  За таких обставин, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5,ОСОБА_7, ОСОБА_6 суд також вважає повністю необґрунтованими і такими, що суперечать чинному законодавству України.

Керуючись ст.ст.192,525,526,530,549,553,554,559,611,612,624,629,651,625.1048-1050,1054 ЦК України,  ст.ст. 10,11,60,209,212-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги  ПАТ  “Райффайзен Банк Аваль “ в особі Одеської обласної дирекції задовольнити повністю.

   Стягнути солідарно  з  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ  “Райффайзен Банк Аваль “  в особі Одеської обласної дирекції заборгованість за кредитом в сумі 517 572 грн.94 коп. ,сплачене держмито в сумі 1700 грн. та витрати з ІТЗРС в сумі 120 грн., а всього стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача  519 392 грн.94 коп.

    У задоволенні зустрічних  позовів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та  ОСОБА_4 до ПАТ  “ Райффайзен Банк Аваль “ в особі Одеської обласної дирекції   відмовити повністю.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через Біляївський районний суд шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги , або в порядку ст.295 ч.4 ЦПК України.

        Суддя Біляївського районного суду                                                                             Е.О.Андреєв