Справа № 2-445/10    

                              Р І Ш Е Н Н Я

                    І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    25 травня 2010 року                          

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді – Семенової Л.М.,  

при секретарі – Озьоркіній О.В.,

за участю позивачки – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного державного проект-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції про стягнення виплат за час вимушеного прогулу, зустрічного позову Миколаївського обласного державного проект-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції до ОСОБА_1 про стягнення суми виплат вихідної допомоги отриманої за скороченням штату,

                            В С Т А Н О В И В:

    24 березня 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, де просить стягнути з Миколаївського обласного державного проект-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції на її користь 3 402,31 грн. за час затримки виконання рішення суду про виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17.11.2009 року її поновлено на роботі у відповідача ПТЦ «Облдержродючість» та стягнуто на її користь 14 885,66 грн. за час вимушеного прогулу без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів. Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 20.01.2010 року вказане рішення суду було змінено і розмір середнього заробітку, який було стягнуто на користь позивачки було зменшено до 9 859,80 грн. без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів. Проте, позивачка була поновлена на роботі 26.01.2010 року, тому вважає, що строк з 18.11.2009 року по 26.01.2010 року є часом вимушеного прогулу та повинен оплачуватись відповідачем в розмірі середнього заробітку за час затримки.

Відповідач Миколаївський обласний державний проект-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції звернувся до суду з зустрічним позовом  про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриманої нею  вихідної допомоги в зв,язку зі скороченням штату в розмірі 1319 грн., які остання отримала  в березні 2009 року, звільнившись по скороченню штату. За рішенням суду  Жовтневого району та  ухвали Миколаївського апеляційного суду  ОСОБА_1 на роботі поновлена та їй виплачено 9 859 грн. 66 коп. за час вимушеного прогулу.  Поновлена на роботі згідно її заяви з 26 січня 2010 року та з 27 січня знаходилась у плановій відпустці до  16 лютого, з послідуючим звільненням за власним бажанням. Таким чином ОСОБА_1 звільнена за власним бажанням  тому  вихідна допомога по скороченню штату   отримана нею безпідставно та підлягає поверненню.  

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила стягнути з відповідача 3 402,31 грн. середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 18.11.2009 року по 26.01.2010 року.  Зустрічний позов не визнала, посилалася на те, що не спричинила підприємству на якому працювала будь якої шкоди а тому  не має її відшкодовувати.

Представник відповідача ОСОБА_2 основний позов не визнала, пояснила, що   період з 18 листопада 2009 року по 26 січня  2010 року, не можна вважати вимушеним прогулом ОСОБА_1, так як  остання після рішення суду першої інстанції на роботу не вийшла, не вийшла також і після рішення Апеляційного суду 20 січня 20010 року. До дирекції  з питання  поновлення її на роботі не зверталася до 26 січня 2010 року. При її виході на роботу 26.01.20010 року негайно поновлена на роботі. Тому підприємство не повинно виплачувати ОСОБА_1  суму яку вимагає остання в рахунок її вимушеного прогулу.

 Зустрічний позов підприємства підтримала, пояснила, що станом на 23 квітня 2009 року  на день звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату на підставі  ст..44 п.1ст.40 КЗпП України  останній було виплачено вихідну допомогу  в розмірі середньомісячного заробітку. За рішенням суду від 17 листопада 2009 року  ОСОБА_1 поновлена на посаді. Після чого отримала  кошти стягнені судом за час вимушеного прогулу, та звільнилася за власним бажанням. На пропозицію повернути безпідставно виплачену вихідну допомогу ОСОБА_1 не відреагувала.  Просила зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

 Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, , судом встановлено що  на підставі наказу № 12 від 27.04.2009 року позивачка ОСОБА_1 була звільнена з посади провідного спеціаліста сектору картографічних матеріалів та агрохімічних паспортів за скороченням чисельності штату Миколаївського обласного державного проект-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції та їй була виплачена вихідна допомога в розмірі 1 319 грн. (а.с. 18,22,25).

  Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17.11.2009 року позивачку     ОСОБА_1 поновлено на роботі у відповідача та стягнуто на її користь 14 885,66 грн. за час вимушеного прогулу без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів (а.с. 5-6).

 Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 20.01.2010 року вказане рішення суду було змінено і розмір середнього заробітку, який було стягнуто на користь позивачки було зменшено до 9 859,80 грн. без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів.

 26.01.2010 року ОСОБА_1 вийшла на роботу в цей же день її було поновлено на роботі за наказом №3-К (а.с. 20). Починаючи з 27 січня 2010 року ви вийшла у відпустку з послідуючим звільненням  16.02.2010 року  за власним бажанням  наказ № 4-К  що не передбачає виплату вихідної допомоги (а.с. 21).

Згідно довідки ПТЦ «Облдержродючість» № 14-03-66 від 16.04.2010 р. та наказу № 12-К від 27.04.2009 р. ОСОБА_1 була звільнена 23.04.2009 р. за скороченням чисельності штату та з нею було проведено повний розрахунок у сумі 3 973,75 грн., з яких 1 684,07 грн. заробітної плати, 1 319,00 грн. вихідної допомоги та 970,68 грн. компенсації за невикористану відпустку (а.с. 18, 22).

 Таким чином,  як встановлено в ході розгляду по суті   підприємство  відповідач  виконало рішення суду про поновлення ОСОБА_1 з дня її виходу на роботу а саме з 26.01.2010 року. Раніше  позивачка на роботу не виходила та не зверталася до керівництва підприємства про їх поновлення.  Дій що-до примусового виконання  рішення в частині поновлення на роботі не проводилося.

Враховуючи викладене, судом  не встановлено вини відповідача в невиході на роботу  ОСОБА_1 з дня її поновлення, а тому виплата заробітної плати за час невиходу позивачки на роботу до підприємства відповідача нараховуватись не може. Тому підстав для стягнення  середньомісячного заробітку  за період з 18листопада по 2009 року по 26 січня 2010 року на користь позивачки Фішкової суд не  вбачає.

Згідно ст. 44 КЗпП України звільнення працівника за власним бажанням не передбачає виплати вихідної допомоги. Однак  а у зв’язку з тим, що вказана  допомога вже була виплачена ОСОБА_1 при звільненні її 27.04.2009 року, то вказана сума  підлягає поверненню підприємству  в повному обсязі як безпідставно виплачена.

На підставі ст. 81, ст. 88 ЦПК України з позивачки також підлягають стягненню на користь відповідача судові витрати по справі в розмірі 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївського обласного державного проект-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції про стягнення виплат за час вимушеного прогулу з 18 листопада 2009 року по 26 січня 2010 року – відмовити.

Зустрічний позов Миколаївського обласного державного проект-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції до ОСОБА_1 про стягнення суми виплат вихідної допомоги отриманої за скороченням – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївського обласного державного проект-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції – 1319,00 грн. виплаченої вихідної допомоги за скороченням чисельності штату та судові витрати по справі в сумі 171,00 грн., з яких 51 грн. – судовий збір та 120 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в той же термін заяви про апеляційне оскарження з послідуючим поданням протягом 20 днів апеляційної скарги.

                Суддя                                                       Л.М. Семенова