ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Ткача І.В.

Провадження № 11-20сап21

Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої рада правосуддя від 22 червня 2020 року №1914/2дп/15-20 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 » (далі - Рішення) притягнуто суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 (далі - Скаржник, ОСОБА_1 ) до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Участі в засідання Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 не брав, повідомивши про неможливість прибути на засідання з огляду на значну кількість судових справ, що розглядалися 22.06.2020.

03 серпня 2020 року ОСОБА_1 в порядку визначеному ст.51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII) подав до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) скаргу на Рішення, до якої додав клопотання про поновлення строку на оскарження, пропущеного з поважних причин.

Ухвалою від 22 грудня 2020 року ВРП відмовила у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження Рішення, скаргу залишила без розгляду та повернула її Скаржнику.

Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 , ВРП керувалася тим, що суддя подав скаргу після закінчення строку, передбаченого частиною другою статті 51 Закону № 1798-VIII, а зазначені ним причини пропуску цього строку не є поважними та такими, що дають підстави для його поновлення.

20 січня 2021 року ОСОБА_1 оскаржив цю ухвалу до Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС).

18 березня 2021 року ВП ВС ухвалила постанову, якою скаргу ОСОБА_1 на ухвалу ВРП від 22 грудня 2020 залишила без задоволення, а ухвалу ВРП від 22.12.2020 - без змін.

ВП ВС дійшла висновку, що ВРП правомірно залишила скаргу ОСОБА_1 без розгляду та повернула її скаржнику з підстав закінчення строку, встановленого для її подання, оскільки наведені скаржником причини пропуску строку не є істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

З висновками, викладеними в постанові, не погоджуюся та на підставі частини третьої статті 34 КАС України викладаю окрему думку, суть якої полягає у такому.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 51 Закону №1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скарга на рішення Дисциплінарної палати має бути подана не пізніше десяти днів з дня його ухвалення. Вища рада правосуддя може поновити строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин.

Аналогічні приписи відображено у пункті 13.1 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП "Про затвердження Регламенту Вищої ради правосуддя" №52/0/15-17 від 24.01.2017 (далі - Регламент ВРП).

У пунктах 13.7, 13.8 Регламенту ВРП врегульовано, що якщо скарга подана з пропуском строку на оскарження рішення Дисциплінарної палати і особа, яка її подала, порушує питання про поновлення цього строку, доповідач у висновку зазначає про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку. Рада більшістю членів Ради, які беруть участь у засіданні, може поновити особі, яка подала скаргу, строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин.

Ні Закон №1798-VIII, ні Регламент ВРП не містять визначення чи переліку «поважності» причин пропуску встановленого законом десятиденного строку на оскарження рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Отже, питання його поновлення залежить від суб`єктивної оцінки членами ВРП обставин, наведених скаржником у відповідному клопотанні. Водночас, визначена законом дискреція повноважень членів ВРП не може суперечити суті законодавчих правил щодо процедури оскарження відповідного рішення та обмежувати реалізацію такого права до тієї міри, щоб суть цього права було порушено.

Згідно з наявними у матеріалах справи документами Скаржник участі у засіданні Дисциплінарної палати не брав, про що заздалегідь надіслав заяву, в якій зазначив про неможливість бути присутнім, зважаючи на надмірну кількість судових справ, призначених до розгляду на 22.06.2020, у яких він є доповідачем.

Відповідно до частини десятої статті 50 Закону №1798-VIII законодавець визначив обов`язок вручення або надіслання судді та скаржнику копії рішення Дисциплінарної палати у триденний строк з дня оголошення його резолютивної частини.

Крім того, частина шоста статті 34 Закону №1798-VIII передбачає, що повний текст рішення оприлюднюється на офіційному вебсайті ВРП не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.

Проте, як обґрунтовано стверджує Скаржник, оскаржуване ним Рішення було оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП лише 03 липня 2020 року, а надіслано судді на адресу Печерського районного суду міста Києва листом від 08 липня 2020 року, який отриманого судом 13 липня 2020 року. Тобто складення повного тексту Рішення та його оприлюднення було здійснено ВРП з порушеннями визначених Законом №1798-VIII строків та після закінчення десятиденного строку на його оскарження, проти чого ВРП власне і не заперечує.

Згідно з пунктом 13.4 Регламенту ВРП скарга на рішення Дисциплінарної палати має містити, зокрема, мотиви, із яких суддя (скаржник) не погоджується із рішенням Дисциплінарної палати та виклад вимог щодо суті рішення за результатами розгляду скарги. Очевидним є той факт, що для підготовки скарги суддя повинен ознайомитися з повним текстом відповідного рішення.

Тобто, подання ОСОБА_1 скарги на Рішення в принципі не могло бути здійснено в межах строку, визначеного частиною другою статті 51 Закону №1798-VIII, оскільки станом на 02.07.2020 (дату спливу десятиденного строку для подання скарги) Рішення складено та оприлюднено не було.

Обґрунтовуючи підстави подання скарги 03.08.2020, ОСОБА_1 покликався на те, що у період з 26 червня по 24 липня 2020 року він перебував у відпустці за межами міста Києва, а в подальшому з 27 липня по 31 липня 2020 року - був відсутній на робочому місці у зв`язку з використанням за сімейними обставинами днів відпочинку, наданих йому за роботу у вихідні дні. ВРП було достеменно відомо про відпустку ОСОБА_1 , адже 16 липня 2020 року голова Печерського районного суду міста Києва Козлов Р. Ю. повідомив ВРП, що на час надходження (13 липня 2020 року) до цього суду Рішення від 22 червня 2020 року суддя ОСОБА_1 перебуває у відпустці, з огляду на що вручити йому Рішення не вбачається за можливе. Отримавши копію Рішення після виходу на роботу 03.08.2020, ОСОБА_1 у той же день подав скаргу до ВРП.

Наведені Скаржником обставини щодо його відсутності на роботі, що призвело до неможливості ознайомитися з повним текстом Рішення, документально підтверджені. Максимально швидке подальше подання скарги до ВРП очевидно підтверджує намір ОСОБА_1 реалізувати надане йому законом право на оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності та легітимність його очікувань щодо належного розгляду наведених ним доводів з приводу поважності пропуску строку на оскарження Рішення.

Проте ні ВРП, ні в подальшому ВП ВС по суті не надали цим доводам Скаржника належної правової оцінки, обмежившись висновком, що в клопотанні про поновлення строку ОСОБА_1 не обґрунтував причини пропуску ним строку на оскарження Рішення окремо за кожний день понад десятиденний строк. Вважаю, що такі висновки не ґрунтуються на нормах права та можуть бути розцінені як прояв надмірного формалізму, наслідком чого стало обмеження ОСОБА_1 у праві на оскарження рішення щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

У своїй скарзі до ВП ВС ОСОБА_1 обґрунтовано акцентував увагу на тому, що ухвала ВРП не містить належних мотивів відхилення його доводів про поважність причин пропуску встановленого законом строку на оскарження Рішення Дисциплінарної палати. У зв`язку з цим, вважаю, що ВП ВС повинна була задовольнити скаргу ОСОБА_1 та скасувати ухвалу ВРП від 22 грудня 2020 року № 3597/0/15-20.

Суддя І. Ткач