№ 207/3269/19

№ 2/207/427/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Подобєд О.К.

при секретарі Онищенко Н.В.

представник позивача Багмет Д.С.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічною позоною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про стягнення безпідставно отриманих сум, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

АТ КБ „ПриватБанк" 30.09.2019 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши, що 14.04.2011 року між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір про надання банківських послуг б/н, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.

Однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого станом на 31.08.2019 існує заборгованість за кредитним договором у сумі 44 980,25 грн., яка складається з:

- 4 693,13 грн. - заборгованість за кредитом;

- 37 264,01 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 405,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг;

500,00 грн.- штраф (фіксована частина);

2118,11 грн. - штраф (процентна складова).

яку позивач просив стягнути на свою користь із ОСОБА_1 , а також судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

03.03.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором б/н від 14.04.2011 року в розмірі 10 316,11 грн., що складається з : 4 693,13 - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5 622,98 грн.- заборгованість за простроченими відсотками, а також понесені позивачем судові витрати.

02.12.2020 року ОСОБА_1 надав зустрічний позов з якого вбачається, що він добровільно погасив частину заборгованості за кредитним договором б/н від 14.04.2011 року. Проте АТ КБ «ПриватБанк» в період з 13.05.2014 року по 10.04.2020 року без згоди позивача за зустрічним позовом заволодів належними йому грошовими коштами, в сумі 41 000,00 гривень, шляхом здійснення їх безспірного списання як погашення заборгованості за договором б/н від 14.04.2011 року. У зв`язку з чим просить стягнути з АТ КБ «ПриватБанку» на його користь грошову суму у розмірі 41 000,00 грн.

02.02.2021 року відповідач за первісним позовом уточнив суму позовних вимог, та просив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» грошову суму у розмірі 33 290 грн.

Представник відповідача за первісним позовом надав клопотання про застосування строку позовної давності.

06.02.2020 року представником позивача за первісним позовом було надано відповідь на клопотання, з якої вбачається, що на їх думку строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду. Вважають, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов`язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

23.12.2020 року представником позивача за первісним позовом було надано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вказує, що відповідач із заявою про звільнення від сплати штрафних санкцій, пені і процентів по кредиту не звертався, крім того вважають, що подані відповідачем за первісним позовом докази не дозволяють встановити факт проходження військової служби. Згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором.

Інформація про рух справи в суді першої інстанції.

Ухвалою суду від 11.11.2019 позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.12.2020 відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення безпідставно отриманих сум та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 02.02.2021 року позовна заява ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення безпідставно отриманих сум, об`єднана з позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заяви (клопотання) учасників справи.

У судове засідання представник позивача за первісним позовом з`явилась, підтримала уточнені Згпозовні вимоги, в задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом надала оригінал анкети-заяви ОСОБА_1 в підтвердження укладання договору б/у від 14.04.2011 року.

Представник відповідача та відповідач за первісним позовом в судове засідання з`явились, просили задовольнити зустрічну позовну заяву в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанку» просили відмовити із урахуванням клопотання про застосування строку позовної давності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, -

Між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 14.04.2011 був укладений кредитний договір про надання банківських послуг, який складається із Анкети-заяви, підписаної відповідачем, про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 14.04.2011.

До кредитного договору банк додав Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які відповідачем не підписані, затвердженні наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256.

Відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 термін дії карти до 10/15, карта № НОМЕР_2 , термін дії до 03.2018 року. Свої зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого станом на 31.08.2019 існує заборгованість за кредитним договором у сумі 10 316,11 гривень

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надані позивачем за первісним позовом Умови та правила надання банківських послуг відповідачем за первісним позовом не підписані.

Позивачем за первісним позовом не доведено, що Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, доданий до позовної заяви, не відрізняється від змісту відповідних Умов та Правил, що були розміщені на офіційному сайті позивача у редакції, яка була чинною на момент підписання анкети-заяви, тому суд дійшов висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.04.2011 року шляхом підписання анкети-заяви.

Судом установлено, що 14.04.2011 між сторонами було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З наданих банком розрахунків вбачається, що ОСОБА_1 за первісним позовом порушив умови договору, не сплачував нараховані банком відсотки, не погашав взяту суму кредитного ліміту, унаслідок чого у позичальника виникла заборгованість за кредитом у розмірі 10 316, 11 гривень.

Представник позивача за первісним позовом надав до суду клопотання про застосування строку позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст..ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Судом було встановлено, що 09.04.2013 року за картою № НОМЕР_1 «Універсальна» позивачем був встановлений кредитний ліміт 6 000,00 грн., яка відповідачем не використовувалась. 02.08.2013 року за картою № НОМЕР_1 «Універсальна» позивачем становлений кредитний ліміт 8 000,00 грн., відповідач частково використав суму у розмірі 3306,87 грн. 27.05.2014 року відповідачу була видана карта № НОМЕР_2 , перша операція була здійснена 27.05.2014 року а остання операція відбулась 06.10.2014 року. Отже починаючи з 07.10.2014 року почався перебіг строку позовної давності.

Як встановлено судом, банк звернувся до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом 30 вересня 2019 року.

Суд відноситься критично до доказу у вигляді довідки в якій зазначено строк дії банківський карт, які були видані ОСОБА_1 , оскільки банком не надано доказів, а саме фото-картки з яких вбачались строки дії карти.

Оскільки позивачем останній платіж щодо погашення заборгованості по карті було здійснено 06.10.2014 року, а позов подано у вересні 2019 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, про застосування якої просив відповідач за первісним позовом, суд приходить до висновку про відмову в позовній заяві за пропуском строку позовної давності.

Суд також вважає, що у задоволенні зустрічної позовної заяви, також необхідно відмовити виходячи з наступного.

Згідно договору про надання банківських послуг № б/н від 14.04.2011 року ОСОБА_1 має прострочену заборгованість.

Постановою НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2004 року передбачено Договірне списання Банком з розрахунку Клієнта коштів без надання Клієнтом платіжного доручення, може здійснюватися Банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і Клієнтом.

П.6.1. вищевказаної Постанови встановлено, що Банк обумовлює право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Якщо кредитором за договором є Банк, що обловлює платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію необхідну банку для списання ним коштів з рахунків платника.

Згідно умовами договору п. 1.1.3.1.6. Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах сум які підлягають сплаті Банку по цьому договору, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку в випадку настання строків платежів по іншим договорам. Банк проводить списання коштів в грошовій одиниці України та іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта в сумі, що еквівалентна сумі заборгованості по договору. Дата останнього списання 06.10.2014 року у зв`язку з чим строк давності пропущено.

На підставі ст.ст. 1048-1050, 1054-1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 7-13, 76, 81-82, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Привт Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно отриманих сум - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя О.К. Подобєд