Справа № 646/7903/20

Провадження №2-а/574/4/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року                 м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Гука Т.Р.,

з участю секретаря судового засідання Божок В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора роти №4 Батальйону УПП в Закарпатській області ДПП старшого лейтенанта поліції Матюха Михайла, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Червонозаводського районного суду міста Харкова з позовом до старшого інспектора роти №4 Батальйону УПП в Закарпатській області ДПП старшого лейтенанта поліції Матюха Михайла про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що постановою інспектора роти №4 Батальйону УПП в м.Ужгород серії ДП18 №769665 від 21.12.2020 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що 21.12.2020 року о 17:30 годині в м. Ужгород, Закарпатської обл., Ужгородського району, по вул. Гагаріна, керуючи транспортним засобом KIA CEED, номерний знак НОМЕР_1 , проїхав на заборонений сигнал світлофора та не мав при собі посвідчення водія, чим порушив вимоги ПДР України.

Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з наступних підстав. Проїжджаючи світлофор на мигаючий зелений, за яким йдуть колії для проїзду, його було зупинено працівниками патрульної поліції, які знаходились за світлофором в 10-15 метрах. На його прохання повідомити про причину зупинки, отримав відповідь, що проїхав на заборонений жовтий сигнал світлофора. Він пояснив, що рухався на мигаючий зелений, відповідно до ПДР України, а саме п.16.8, відповідно до якого, водій, який виїхав на перехрестя проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Однак працівники патрульної поліції почали вимагати у нього посвідчення водія для встановлення особи і складання протоколу. Він був готовий надати патрульним документи, але тільки після того, як його ознайомлять з фото та відео доказами порушення, відповідно до ст. 268 КУпАП, на що інспектори ніяк не реагували, почали погрожувати, що заберуть його до відділку поліції де будуть встановлювати його особу. Він замість посвідчення водія надав працівникам патрульної поліції свій паспорт громадянина України для встановлення його особи, після чого на нього була винесена постанова серії ДП18 №769665 від 21.12.2020 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням інспектора, вважає себе не винним, вищевказану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповними застосуваннями обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив скасувати постанову інспектора роти №4 Батальйону Управління патрульної поліції в м. Ужгород серії ДП18 №769665 від 21.12.2020 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч.1 ст.126 КУпАП.

Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 29.12.2020 року вказану позовну заяву передано на розгляд до Буринського районного суду Сумської області.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 15.03.2021 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 25.03.2021 року залучено до у часті у даній справі другого відповідача Департамент патрульної поліції та запропоновано йому надати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк. Розгляд справи відкладено на 08.04.2021 року.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги він підтримав в повному обсязі.

Відповідачі, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв про відкладення розгляду справи, або проведення судових засідань без їх участі не подавали та правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалися.

З врахуванням положень ст. 205 КАС України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Приймаючи до уваги, що сторони в судове засідання не явилися, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.12.2020 року старший інспектор роти №4 Батальйону УПП в Закарпатській області ДПП старший лейтенант поліції Матюх Михайло виніс постанову серії ДП18 №769665 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 .

Зі змісту постанови слідує, що 21.12.2021 року о 17:30 годині в м. Ужгород на перехресті вулиці Гагаріна, водій т.з. проїхав перехрестя, а саме світлофор на заборонений сигнал світлофора, а також не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив ПДР України, за що останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 КУпАП та  ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.4).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Будь-які рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його постановлено або вчинено, а суд, відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.

Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Згідно пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

До основних повноважень поліції, відповідно до покладених на неї завдань, крім інших, належить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію»).

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Із змісту ст.122 КУпАП вбачається, що вона складається з шести самостійних частин, кожною з яких передбачено відповідальність за окремі адміністративні правопорушення, які мають різну об`єктивну сторону.

Стаття 126 КУпАП також має чотири частини, якими встановлено адміністративну відповідальність за різні за своїм складом правопорушення.

Згідно з ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, частина друга статті 44-3, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, працівники органів і підрозділів Національної поліції мають право розглядати справи не про всі адміністративні правопорушення, передбачені, статтями 122 та 126 КУпАП, а лише, передбачені частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 122, КУпАП, частинами першою, другою і четвертою статті 126 КУпАП.

Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі-Інструкція), п. 4 розділу І якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Як передбачено п. 5 розділу ІІІ Інструкції поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи належить до його компетенції розгляд цієї справи.

Відповідно до п.п. 1, 2, 5 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Однак, всупереч вимогам статті 283 КУпАП оскаржувана постанова не містить зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, а саме конкретних частин статей 122 та 126 КУпАП, за якими позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.

В свою чергу не зазначення в постанові нормативного акта, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, унеможливлює встановлення судом чи належав розгляд даної справи до компетенції працівника патрульної поліції, а також перевірку наявності в діях ОСОБА_1 складу того чи іншого адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 вказаної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Таким чином, саме суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови серія ДП18 №769665 про притягнення до адміністративної відповідальності, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, що стало підставою для зупинки транспортного засобу під його керуванням, та здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Однак, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності винесення вказаної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачами суду не надано.

На переконання суду сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху, не може розглядатись як доказ вчинення позивачем адміністративних правопорушень за відсутності інших доказів на підтвердження вказаних в ній обставин.

Верховний суд в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16-а зазначив, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №769665 від 21.12.2020 року складена з порушенням вимог статті 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, в даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позову був сплачений судовий збір у розмірі 420,4 грн. Таким чином, враховуючи задоволення позову, вказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 9, 14, 72-77, 139, 242-246, 229, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до старшого інспектора роти №4 Батальйону УПП в Закарпатській області ДПП старшого лейтенанта поліції Матюха Михайла, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №769665 від 21.12.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 КУпАП та ст.126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір сплачений ним при поданні позову до суду у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного суду через Буринський районний суд Сумської області (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-теле комунікаційної системи безпосередньо до Другого апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 08.04.2021 року.

Суддя Т.Р. Гук