КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Рибака І.О.

суддів - Лашевича В.М., Ященка М.А.

секретаря судового засідання - Гиндич І.І.

за участю:

представника власника майна - Батрина С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Батрина С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області Петрик О.М. про арешт майна та накладено арешт на автомобіль марки «Toyota» моделі «Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить громадянину ОСОБА_1 , утримуючи його на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 , до проведення експертиз.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат Батрин С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в арешті майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що вказане майно визнано у кримінальному провадженні речовим доказом, а позиція слідчого обґрунтована тим, що даний автомобіль є знаряддям вчинення злочину, що не узгоджується з приписами КПК. Крім того, має місце порушення вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, тобто порушення процесуальних строків при зверненні з клопотанням. Окрім цього, в наданих матеріалах справи знаходиться клопотання слідчого про арешт майна, без останнього аркуша цього клопотання та підпису слідчого на ньому, а за ним в наданих матеріалах знаходиться таке ж саме клопотання прокурора про арешт цього ж майна, але без будь-яких реквізитів на ньому.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, слідчим відділом Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021111130000088 від 20.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 19 лютого 2021 року близько 17 год. 20 хв. громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки Хюндай Соната, реєстраційні номер НОМЕР_2 , проїжджаючи ділянку дороги за адресою: автодорога за 2 км 100 м до початку с. Перемога, рухаючись у напрямку від с. Нова Басань до м. Києва, не впорався з керуванням та здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з авто марки Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_3 , після чого допустив зіткнення із авто марки Фольцваген, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням громадянки ОСОБА_4 та в подальшому допустив зіткнення із авто марки Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням громадянина ОСОБА_5 . Вказані авто рухалися один за одним у смузі руху, яка веде в напрямку с. Нова Басань. У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій авто марки Хюндай Соната отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми та був у тяжкому стані госпіталізований до КНП Броварська БКЛ. Пасажира авто марки Хюндай Соната також було доставлено до КНП Броварська БКЛ, де у останнього виявлено тілесні ушкодження у вигляді перелому носа, забоїв.

У ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19 лютого 2021 року автомобіль марки «Toyota» моделі «Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вилучено та направлено на зберігання на територію майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Семенівка, вул. Кірова, 15.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХВ № НОМЕР_5 автомобіль марки «Toyota» моделі «Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 .

Постановою слідчого слідчого відділу Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Томіліна В.В. від 20.02.2021 року вказане в клопотанні майно - автомобіль марки «Toyota» моделі «Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано в кримінальному провадженні №12021111130000088 від 20.02.2021 року речовими доказами.

24.02.2021 року прокурор Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області Петрик О.М. звернулась до слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме автомобіль марки «Toyota» моделі «Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить громадянину ОСОБА_1 , посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на зазначене вище майно, з огляду на те, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто наявності правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання про арешт майна - автомобіля марки «Toyota» моделі «Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

На думку колегії суддів, клопотання сторони обвинувачення щодо арешту автомобіля марки «Toyota» моделі «Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки зазначені в клопотанні слідчого підстава та мета, не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, в матеріалах, які додані до клопотання, не міститься жодного доказу того, що вказане майно, а саме автомобіль марки автомобіля марки «Toyota» моделі «Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідає, критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а відповідна постанова органу досудового розслідування в частині визнання цього рухомого майна речовим доказом у провадженні є формальною.

В постанові слідчого слідчого відділу Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Томіліна В.В. від 20.02.2021 року про визнання майна, а саме автомобіля марки «Toyota» моделі «Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , речовим доказом у кримінальному провадженні не міститься достатнього обґрунтування, якому чи яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає зазначене вище майно.

Крім того, заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про порушення порядку подання клопотання.

Як вбачається з наданих матеріалів справи, клопотання про арешт майна було внесено на розгляд слідчим слідчого відділу Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Томіліним В.В. Однак, остання сторінка в цьому клопотанні, на якій міститься його резолютивна частина та підпис слідчого, відсутня.

Наступне за ним клопотання, аналогічне за своїм змістом, складено вже від імені прокурора Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області Петрик О.М., але вказане клопотання не містить вхідного номеру/дати суду, які б підтверджували його реєстрацію в канцелярії суду або доказів відправки його поштовою кореспонденцію, що також, як вважає колегія суддів, свідчить про наявність порушень, передбачених ст. 171 КПК України.

Відповідно частини третьої статті 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 КПК України, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановлює ухвалу.

Однак, наведена норма закону слідчим суддею була проігнорована.

Таким чином, на підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту, необ`єктивність і формальність судового розгляду, ухвала слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга адвоката Батрина С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області Петрик О.М. про арешт майна, а саме автомобіля марки «Toyota» моделі «Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який при викладених обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката Батрина С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області Петрик О.М. про арешт майна та накладено арешт на автомобіль марки «Toyota» моделі «Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить громадянину ОСОБА_1 , утримуючи його на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с.Семенівка, вул. Кірова, буд. 15, до проведення експертиз, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Баришівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області Петрик О.М. про арешт майна, а саме автомобіля марки «Toyota» моделі «Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____________ _________________ _______________

Рибак І.О. Лашевич В.М. Ященко М.А.

Справа № 11-сс/824/2224/2021 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Василенко Т.К.

Доповідач: Рибак І.О.