Справа № 2-4374/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ                        УКРАЇНИ

27 травня 2010 року     Тернопільський міськрайонний суд  Тернопільської області в складі:

головуючої                                        Галіян Л.Є.

при секретарі                                     Кунець Н.Р.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за  позовом

ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі  про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -  

В С Т А Н О В И В:

           Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни та зобов’язання відповідача проводити їй виплату пенсії з підвищенням на 30 % відсотків мінімальної пенсії за віком довічно. Посилається на те, що набувши статус дитини війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на одержання пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком . Однак, у зв’язку із тим, що статтею 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, протягом 2007-2009 років їй допомога у вказаному розмірі не виплачувалась. Рішенням  Конституційного суду України від 09.07.2007 року пункт 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» визнано неконституційним. Рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції, є обов’язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене, а тому просить  стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі недоплачене їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вказаний період часу у сумі 3796 грн. 50 коп. та зобов»язати відповідача нараховувати їй щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії, як дитині війни, надалі при нарахуванні пенсії довічно відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

            У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала повністю, з мотивів, викладених у позовній заяві.

           Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі в судове засідання не з»явився, надавши суду заперечення на позовну заяву, з клопотанням про розгляд справи у відсутності відповідача, просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни” №2195 передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету ПФУ то будь-яких порушень законодавства з боку ПФУ не вбачається. Виходячи із наведеного, твердження про те, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 Управління Пенсійного фонду України було зобов'язане перерахувати та виплатити позивачу пенсію, суперечить чинному законодавству. Із змісту ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” №1295 не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій. Відтак, відсутні підстави щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України провести перерахунки пенсії і забезпечити її виплату. Крім того, абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а для перерахунків або підвищень пенсій, не застосовується. Також зазначає, що на даний час питання виплати підвищень до пенсій "дітям війни" законодавчо врегульовано, з 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону №2195 врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (пп. 2 п. 41 розділу II), згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищена на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а тому позивачу «як дитині війни»  з 1 січня 2008 року виплачувалося щомісячно - 47 грн. Згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530  «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» дітям війни виплата підвищення проводилась з 22.05.2008 р. у сумі 48.10 грн., з 01.07.2008 р. -48.20 та з 01.10.2008 р. -49.80 грн. вказана постанова діяла і протягом 2009 року.

            Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до переконання, що позовна заява підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні НОМЕР_1.

Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-IV в редакції від 19.12.2006 р.  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання  або соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.

           Фінансове забезпечення   державних    соціальних    гарантій, передбачених   цим   Законом,   здійснюється   за  рахунок  коштів Державного бюджету України. (ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV).              

          Відповідно до Конституції  та законів України відокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. Згідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

           При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод-ст. 22 Конституції України.

           Частиною 2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами

           Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

           Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 рік від 09.07.2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині надання пільг, компенсацій і гарантій окремим категоріям громадян, зокрема положення п.12 ст.71 вказаного закону.

            Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої, дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни-  п. 41 розділу ІІ  закону.

            Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) ,  положення п. 2 п 41  розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України».

          Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, ч.2 ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, є обов»язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене.

          Таким чином, положення  п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,   п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. втратили свою чинність з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідно, тобто, з моменту прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення і нарахування та виплата підвищення до пенсії особам, що у встановленому порядку набули статусу дитини війни повинні були проводитись у відповідності до норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Як встановлено судом, у 2007 році виплата  підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу не проводилась, у січні-березні  2008 року здійснювалась у розмірі 47 грн., квітні-червні 2008 року-48грн. 10 коп., липні-вересні 2008 року-48 грн. 20 коп., жовтні-грудні 2008 року-49 грн. 80 коп.

         У 2009 році виплата підвищення до пенсії особам, що мають статус дитини війни здійснювалась  органами Пенсійного фонду України у розмірі 49 грн. 80 коп., встановленому ст.7 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій  громадян»,  тобто, на підставі підзаконного нормативно-правового акту, який суперечить вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що у відповідності до конституційних положень про пріоритетність законів має вищу юридичну силу, оскільки підзаконні нормативні акти повинні прийматися  виключно на підставі закону, у відповідності до нього та для його виконання.

Відповідно до п.п. 7 п.2.2 «Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

           Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань не може бути прийняте судом до уваги.

    Таким, чином, аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність позовних вимог позивача та вважає, що вони підлягають до часткового задоволення, оскільки  в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають поновленню шляхом зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі провести нарахування та виплату позивачу передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з  22.05.2008 року по 31.12.2009 року включно.

Одночасно суд вважає, що слід відмовити у задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснювати перерахунок пенсії на майбутнє довічно при збільшенні мінімальної пенсії за віком, оскільки необхідною умовою для звернення особи до суду є обов'язкова наявність порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи, чинним законодавством не передбачений такий спосіб захисту порушеного права як зобов’язання вчинити певні юридичні дії у майбутньому.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У відповідності до зазначеної норми Закону, забезпечуючи захист порушених прав позивача, враховуючи, що згідно вище вказаного законодавства, перерахунок пенсії належить до обов’язків компетентних органів Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі  самостійно здійснити щомісячне нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за відповідні періоди.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ст.28 ч.3 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Оскільки позивачу ОСОБА_1 ухвалою суду від 22.04.2010 року у відповідності до ст. 82 ЦПК України відстрочено сплату судових витрат до ухвалення судового рішення у справі, а п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 року «Про державне мито» встановлено, що Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи й організації звільнені від сплати державного мита, суд вважає, що судові витрати по справі в частині сплати судового збору слід віднести за рахунок держави. Стягнути з УПФ в м. Тернополі 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді.

           Керуючись ст.ст. 1, 10, 15, 60, 82, 88, 209, 212-215, 217, 218, 294, 295  ЦПК України,  ст.ст. 22, 64, 152 ч.2 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV (із змінами та доповненнями), ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489- V, пп.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”   від 28.12.2007 року №107-VI, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Постановою Кабінету Міністрів України « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій  громадян» № 530 від 28.05.2008 р., п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 року,   суд, -

В И Р І Ш И В:

            Позов -  задовольнити частково.

           Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії,  передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно, з врахуванням виплачених сум.

          Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі  в користь УДК в м. Тернополі( 22050000 р/р 31214259700002, код 23588119, МФО 838012) - 120(сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

          Витрати по оплаті судового збору  компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

              Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуюча                                                       Галіян Л.Є.