справа № 156/168/21

Провадження № 2/156/208/21

рядок статзвіту 68

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2021 року                         смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Малюшевської І.Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 156/168/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 - не з`явилася,

представник позивача ОСОБА_3 – не з`явилася;

відповідач ОСОБА_2 - не з`явився,

в с т а н о в и в :

І. Суть спору

Представниця позивачки ОСОБА_3 01.03.2021 року звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 22.10.2005 року між її довірителькою та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Нововолинського міського управління юстиції Волинської області за актовим записом № 321. Зазначає, що за час шлюбу у сторін народилися діти: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стверджує, що підставою для звернення до суду із даним позовом про розірвання шлюбу є погіршення стосунків між позивачкою та відповідачем, відсутність спільних інтересів з відповідачем, наявність різних поглядів на життя, відсутність взаєморозуміння внаслідок зловживання відповідача алкогольними напоями. Між ними втрачено почуття розуміння, поваги та любові один до одного. Протягом останнього місяця разом не проживають, спільного господарства не ведуть. Вважає, що подальше спільне сімейне життя і збереження шлюбу суперечитиме її інтересам. Зазначає, що після розірвання шлюбу діти будуть проживати з позивачем. З огляду на наведене, просить суд розірвати шлюб, укладений між позивачкою та відповідачем.

ІІ. Позиція учасників справи

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися. Від ОСОБА_3 до суду надійшла заява, в якій просить суд справу розглянути без її участі та участі позивача; зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, судові витрати просить залишити за позивачем.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, подав відзив, у якому просить суд справу розглядати без його участі та зазначає, що не заперечує проти розірвання шлюбу з позивачем.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 03.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 31.03.2021 року.

23.03.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_2 не заперечив щодо розірвання шлюбу з позивачем, одночасно зазначив, що не згідний з мотивами позову, зазначені позивачем.

31.03.2021 року сторони в судове засідання не з`явилися. Розгляд справи було відкладено на 13 квітня 2021 року у зв`язку із необхідністю виклику в судове засідання учасників справи для дачі пояснень щодо обставин справи.

13.04.2021 року сторони в судове засідання не з`явилися. Проте в цей же день зареєстрували через канцелярію суду заяви про проведення розгляду справи без їхньої участі. ОСОБА_1 позов підтримала у повному обсязі, термін на примирення просила не надавати. ОСОБА_2 проти задоволення позову не заперечив, термін на примирення також просив не надавати.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Як вбачається із матеріалів справи, сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано 22 жовтня 2005 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нововолинського міського управління Волинської області за актовим записом № 321, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.11.2005 року (а.с.5). За час шлюбу у подружжя народилися діти: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , а.с.7), та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , а.с.6).

Як слідує із викладених у позовній заяві пояснень позивачки, між подружжям часто виникають непорозуміння, відсутні почуття любові та взаємоповаги один до одного. Як подружжя сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, жодних шлюбних стосунків не підтримують, шлюб існує лише формально.

Відповідач позов визнав та не заперечує проти розірвання шлюбу з позивачем.

V. Застосоване судом законодавство

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно ст. 112 СК України, вирішуючи спір про розірвання шлюбу, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з подружжя, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.

При вирішенні даного спору, суд виходить із того, що добровільність шлюбу це одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Європейський суд з правлюдини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006року у справі "Проніна проти України").

VI. Висновки суду

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Валліанатос та інші проти Греції" від 07.11.2013 (Заяви № 29381/09 та № 32684/09) зазначено: "Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є "живим" документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім`ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов`язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя".

Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Фернандес Мартінес проти Іспанії" (заява № 56030/07) від 12.06.2014 встановлено: "Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.".

Згідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції "Про дискримінацію жінок" в ч. 1 підпункту "с", "однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання". Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Позивач скористалася даним правом та звернулася через представника до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу, відповідач визнає позов, тому, відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Поняття "приватного та сімейного життя" ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа "Пек проти Сполученого Королівства" від 28.01.2003, заява N 44647/98).

Пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» від 12 червня 2014 року наголошено на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них. Таким чином, суд вважає, що позов обґрунтований, оскільки шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, спільне господарство вони не ведуть, між сторонами втрачено взаєморозуміння та почуття любові, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача, а визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує його права, свободи чи інтереси інших осіб; подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, а тому шлюб між сторонами необхідно розірвати, дітей слід залишити проживати з позивачем.

Спору про поділ майна немає.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

На підставі ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки питання про вибір прізвища після розірвання шлюбу, відповідно до ст. 113 СК України, залежить від волевиявлення особи, яка змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, і не входить до предмету спору, суд не може вирішувати його у цій справі.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

VII. Розподіл судових витрат між сторонами

У зв`язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України з державного бюджету позивачу підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при зверненні до суду з позовом.

Інші 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору, відповідно до статті 141 ЦПК України підлягають стягненню на її користь з відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 142, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), мешканки АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , мешканця: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 22 жовтня 2005 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нововолинського міського управління Волинської області за актовим записом № 321.

Сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити проживати з матір`ю – ОСОБА_1 .

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з Державного бюджету України  50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову до суду за квитанцією № 0.0.2008083489.1 від 09.02.2021 року, що складає 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири 00 коп.).

Стягнути з   ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_5 )  на користь   ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3  (РНОКПП  НОМЕР_4 ) 50 відсотків сплаченого нею при поданні позову судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Шлюб припиняється у день набрання законної сили рішенням суду, яке є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу.

Копію рішення, після набрання ним законної сили, надіслати до Іваничівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Суддя                 І. Є. Малюшевська