Справа № 22ц-1946/2010 Головуючий у 1-й інстанції – Шитченко Н.В.
Категорія – цивільна Доповідач – Страшний М.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді Хромець Н.С.,
суддів: Страшного М.М., Острянського В.І.
при секретарі Рачовій І.І.
за участю: позивача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6, відповідачки ОСОБА_7. її представника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя,
в с т а н о в и в:
Рішенням Чернігівського районного суду від 19 березня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину матеріалів та обладнання, що використані в процесі будівництва житлового будинку з господарськими спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_5 право забудовника на незданий в експлуатацію житловий будинок за вказаною адресою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить рішення суду змінити та визнати його позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо поділу домоволодіння в натурі з уточненням, які саме приміщення виділяються позивачу. Крім того, апелянт просить виділити йому для користування Ѕ частину земельної ділянки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що шлюб з позивачем було розірвано відповідно до рішення суду 16.05.1996 року, а тому всі речі набуті після зазначеної дати є власністю кожного з подружжя, крім того, даний будинок збудовано на земельній ділянці, яка надана ОСОБА_7 Є безпідставним також визнання права забудовника за ОСОБА_5, оскільки таке рішення суду нічим не обґрунтовано.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.05.1996 року. Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу реєстрація його розірвання відбулась 17.07.2000 року, про що управлінням реєстрації актів громадянського стану Чернігівської міської ради зроблено відповідний актовий запис за № 776. У відповідності до положень чинної на той час ст. 44 Кодексу про шлюб та сім”ю України, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану, а отже, шлюбні відносини між сторонами припинились 17.07.2000 року.
Відповідно до паспорту забудовника та виписки з рішення виконкому Чернігівської районної ради народних депутатів від 09.08.1991 року, № 180 дозвіл на будівництво житлового будинку з господарськими спорудами надавався ОСОБА_7 в 1991 році. Позивачем також надано робочий проект про газифікацію спірного будинку від 03.10.1994 року, який складався на ім”я ОСОБА_5, з якого вбачається, що при прокладанні газопроводу об”єт був зведений.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності на Ѕ частину матеріалів та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що сторони почали будувати житловий будинок під час шлюбу, а тому обґрунтовано послався на положення ст.ст. 60, 70 СК України, відповідно до яких, майно, набуде подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві сумісної власності, а у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З відповіді Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації від 15.10.2009 року № 821 вбачається, що право власності на домоволодіння не зареєстровано. За висновком судової будівельно-технічної експертизи № С-217 від 30.12.2009 року, відсоток будівельної готовності житлового будинку, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1 становить 97,11%, а тому є безпідставним посилання ОСОБА_5 на неправомірність рішення суду в частині відмови здійснити реальний розподіл домоволодіння, оскільки дане рішення є правомірним, з врахуванням положень ст. 331 ЦК України. Щодо не виділення ОСОБА_5 у користування Ѕ частини земельної ділянки є також законним, оскільки таке виділення в відповідності до ст. 120 ЗК України проводиться лише у разі переходу права власності частини будинку, а не будівельних матеріалів.
Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_7 на те, що дана будівля будувалась після розірвання шлюбу, оскільки це спростовується матеріалами справи, а саме свідоцтвом про реєстрацію розірвання шлюбу від 17.07.2000 року , рішенням Чернігівської районного ради від 09.08.1991 року про надання дозволу на будівництво житлового будинку, проекту про газифікацію від 03.10.1994 року.
Сукупність досліджених матеріалів справи та наявні в ній докази приводять апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка на підставі повно і всебічно досліджених обставин справи.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_5 – відхилити.
Рішення Чернігівського районного суду від 19 березня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: