ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09.06.06                                                                                 Справа № 4/267

Суддя господарського суду Луганської області Батюк Г.М., при секретарі судового засідання Лукашишиній Т.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора м. Антрацит в інтересах управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит, Луганської області

до Державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит Луганської області

про стягнення  868 грн. 19 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Жданова А.В., дов. № 1 від 05.01.06;

від відповідача –не прибув;

від заявника –прокурор прокуратури Луганської області Гришина Т.А., посвідчення № 912 від 29.03.06.

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.05.06 згідно Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.17 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили  з 1 вересня 2005 року, до початку  діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України,  вирішуються відповідним господарським  судом  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, де в якості позивача виступає суб'єкт владних повноважень, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі продовжено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про відшкодування у порядку регресу за рахунок відповідача 868 грн. 19 коп., витрачених на пенсійне забезпечення гр. Зінченко Олега Володимировича,  внаслідок отриманого трудового каліцтва та просить поновити строки позовної давності.

В обґрунтування наявності поважної причини щодо пропуску строку позовної давності позивачем було надано пояснення про поновлення строку позовної давності від 08.06.06 № 3375/07. В заяві позивач просить визнати причину пропуску строку позовної давності поважною відносно відповідача ДП “Антрацит” щодо відшкодування у порядку регресу до Пенсійного фонду України виплачених сум на пенсійне забезпечення потерпілому починаючи з дня пред”явлення, оскільки Управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті заявлялись у порядку регресу вимоги по відшкодуванню сум на пенсійне забезпечення, але відповідач їх визнав. Відповіді на претензії були направлені до картотеки 2 банку. У зв”язку зі змінами у законодавстві документи з картотеки 2 були повернені.

Платіжні вимоги, які пред’являлись позивачем до установи банку на безспірне списання визнаних боржником сум, були повернені згідно із ст.19 Закону України від 20.12.2000 № 2181 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” без  виконання.

Склалась ситуація, коли банки повертали платіжні вимоги, а відділи державної виконавчої служби не приймали до виконання відповіді на претензії, що  визнають пред’явлену суму. А в господарському суді склалася практика припиняти провадження у справі стосовно позовних вимог на суми, що визнані відповідачем, відповідно до п.1 ст.80 ГПК України.

Оскільки урядом України приймаються заходи по збільшенню  з 01.07.2003 розміру трудових пенсій, погашення заборгованості до Пенсійного фонду України є дуже гострим соціальним питанням  забезпечення життєвих умов людей похилого віку. Тому наслідком неперерахування коштів підприємствами та організаціями до Пенсійного фонду  є порушення інтересів держави, а також соціально незахищеної категорії населення –пенсіонерів.

Відповідач відзивом  на позовну заяву  від 07.06.06 № 10/486  позовні вимоги відхилив, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності.                    

            Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи позивача та прокурора, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

З матеріалів справи вбачається, що  02.01.1969 з гр.Зінченко О.В., працівником Шахти 50-річчя Радянської України стався нещасний випадок внаслідок чого він отримав трудове каліцтво та належним чином був визнаний інвалідом ІІ групи.

Наявність правонаступництва відповідача ДП “Антрацит” відносно підприємства на якому стався нещасний випадок підтверджено матеріалами справи.

Наявність трудового каліцтва підтверджено матеріалами справи, у тому числі, актом про нещасний випадок форми Н-1 від 03.08.1968 , витягом із огляду довідки   ВКА серія ВРД-Р-82 від 01.12.1986 та іншими матеріалами справи.

Внаслідок отриманого трудового каліцтва, гр. Зінченко О.В  , за період з  01.07.96 по 16.09.1997 виплачена пенсія у сумі 868 грн. 19 коп., яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Відповідно п.3.2 Статуту Державного підприємства “ Антрацит”, ДП “Антрацит” є правонаступником прав та обов”язків реорганізованих шляхом злиття ВАТ ДХК “ Антрацит” та його дочірніх підприємств, у тому числі : ДВАТ“ Шахта імені 50-річчя Радянської  України”.

Відповідач заперечує проти позову  з підстав, викладених вище.

Оцінивши доводи сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення  з огляду на наступне.

Позивачем доведено суду виникнення зобов'язання відповідача щодо відшкодування сум виплаченої пенсії відповідно до ст. 460 Цивільного кодексу УРСР ( який діяв на час нарахування на виплати пенсії).

Враховуючи обов’язковий характер відшкодування сум пенсій, виплачених позивачем громадянину, який став інвалідом внаслідок виробничої травми, соціальну значимість цих платежів, та, насамперед, діючий у період виникнення спірної заборгованості порядок відшкодування сум виплачених пенсій, скасування картотеки відповідно до п. 19.3 ст.19 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також факт визнання суми боргу відповідачем в досудовому порядку, суд відповідно до ст. 80 ЦК УРСР, а порушене право - захисту у відповідності до ст. 267 ЦК України, вважає поважною причину пропуску строку позовної давності та клопотання позивача щодо поновлення строку позовної давності –таким, що підлягає задоволенню.

Суд вважає, що заявлена сума боргу 868 грн. 19 коп. підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

З огляду на викладене позовні вимоги слід визнати обґрунтованими повністю, та такими, що підтверджені матеріалами справи,   відповідачем не оспорені.

Посилання відповідача на безпідставність нарахування пенсії судом відхиляється за необгрунованістю та спростовується матеріалами справи.

За таких обставин позов слід задовольнити.

 Питання по судових витратах не вирішується, оскільки прокурор звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Згідно ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про те, що повний текст постанови буде виготовлений та підписаний 23.03.06.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

      п о с т а н о в и в :

1.          Поновити строк позовної давності.

2.Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з ДП “Антрацит” м. Антрацит, вул. Ростовська, 38, код 32226065 на користь управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області, м. Антрацит, Луганської області, вул. Радянська,19, р/р 25604301728 в ЛОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 304665, код 21792353 борг у сумі  868 грн. 19  коп.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 14.06.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                       Г.М.Батюк.