Справа № 2а-11114/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Колесниченко О.В.,
при секретарі Болотовій К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії про визнання незаконними дій з приводу оформлення права приватної власності на земельну ділянку та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про визнання недійсним розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області №847 від 23.12.2003 року, визнання незаконними дій Біляївської районної державної адміністрації Одеської області по видачі Державного акту на право приватної власності ОСОБА_2, зобов’язання Біляївської районної державної адміністрації Одеської області видати ОСОБА_3 лист-замовлення на виготовлення технічної документації для складання Державного акту на право власності на землю розміром 1,75 га, що знаходиться в межах плану у колективному сільськогосподарському підприємстві «Троїцьке» біля села Троїцьке Біляївського району Одеської області та зобов’язання Одеського регіонального філіалу державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» зняти з реєстрації Державний акт на право власності на землю серії IV-ОД №072710 від 18 лютого 2004 року на ім’я ОСОБА_2.
В судовому засіданні 14.12.2009 року протокольної ухвалою судом було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем його прав на виділення в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державного акту на право власності на землю, з огляду на те, що він набув право власності на земельну частку (пай) розміром 2,64 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться у колективному сільськогосподарському підприємстві «Троїцьке» в селі Троїцьке, Біляївського району, Одеської області в порядку успадкування за законом, та здійснив усі заходи необхідні для отримання державного акту на право власності на землю, проте Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області Державний акт про право приватної власності на землю серії IV-ОД №072710 було помилково видано на ім’я померлої ОСОБА_2.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги із викладених вище підстав, просив суд їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Представник державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що він не є належною стороною у справі, з тих підстав що є структурним підрозділом державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, як спадкоємець по закону, набув право власності на земельну частку (пай) розміром 2,64 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться у колективному сільськогосподарському підприємстві «Троїцьке» в селі Троїцьке, Біляївського району, Одеської області, на належало померлій ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0220964, виданого Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області 16.02.1998 року, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14.11.2003 року. (а.с. 9).
У зв’язку зі смертю ОСОБА_2 08.05.2003 року, про що видано свідоцтво про смерть серії 1-ЖД №341349, ОСОБА_1 прийняв спадщину та надав Біляївській районній державній адміністрації Одеської області документи, на підставі яких відповідачем було зроблено запис про передачу права на земельну частку (пай) ОСОБА_1.
У 2004 році ОСОБА_1 одержав в Біляївській районній державній адміністрації Одеської області Державний акт про право приватної власності на землю серії IV-ОД №072710, виданий на ім’я померлої ОСОБА_2.
ОСОБА_1 звернувся до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області з вимогою усунути помилку, яка була допущена відповідачем при видачі ОСОБА_3 Державного акту про право приватної власності на землю серії IV-ОД №072710 на ім’я померлої ОСОБА_2.
Проте, Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області було відмовлено позивачу в усуненні помилки, яка була допущена відповідачем при видачі ОСОБА_3 Державного акту про право приватної власності на землю серії IV-ОД №072710 на ім’я померлої ОСОБА_2, у зв’язку з тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку може бути визнаний недійсним та скасованим лише судом.
У відповідності до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1268 спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Статтею 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
У відповідності до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Слід зазначити, що у відповідності до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95 1 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.
Земельний пай відповідно до Указів Президента України: від 10 листопада 1994 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" та від 8 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" - це умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих державою у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства.
Право на нього мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю.
Як було встановлено в процесі розгляду справи, Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області 16.02.1998 року ОСОБА_2 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД №0220964.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X "Перехідні положення" ЗК).
Таким чином, член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Виходячи зі змісту статей 22, 23 ЗК та Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. право на земельний пай у особа набуває за наявності наступних умов: перебування в членах КСП, включення до списку осіб, доданого до Державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП Державного акта та отримання сертифікату на право на земельну частку (пай).
З огляду на викладене, ОСОБА_2 померла після передачі державою землі в колективну власність сільськогосподарському підприємству, включення до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, виникнення права на частку переданої за актом землі та отримання сертифіката на право на земельну частку (пай), а тому це право може спадкуватися (переходити до спадкоємців).
У відповідності до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
В свою чергу, згідно п. 16 розділу X "Перехідні положення" ЗК України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.
У відповідності до п. 8 розділу X "Перехідні положення" ЗК України члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.
Таким чином, згідно положень 118 ЗК України приватизація має здійснюватися у такій послідовності:
- звернення з клопотанням громадян, що мають право на отримання земельних ділянок у власність, до місцевої ради або районної адміністрації (ч. 2 ст. 25, ч. 3 ст. 118 ЗК України);
- розгляд клопотання радою або адміністрацією (у місячний термін) та надання дозволу на розробку проекту приватизації (ч. 4 ст. 118 ЗК України);
- розробка проекту приватизації земель землевпорядною організацією;
- погодження проекту приватизації (ст. 30 Закону України "Про землеустрій");
- затвердження проекту приватизації (ст. 30 Закону України "Про землеустрій", ч. 2 ст. 25, ч. 5 ст. 118 ЗК України);
- перенесення меж земельних ділянок в натуру, оформлення, видача та реєстрація державного акту на право власності на землю.
Як було встановлено в процесі розгляду справи, позивачем були здійснені усі заходи по отриманню державного акту на землю, проте ОСОБА_1 було видано Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області Державний акт про право приватної власності на землю серії IV-ОД №072710 на ім’я померлої ОСОБА_2.
В свою чергу, відповідно до п. 2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43 (далі -Інструкція) заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та його структурні підрозділи.
Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.
Згідно п. 3.2 Інструкції державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.
Крім цього, згідно з п.1.4 Інструкції, державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
В свою чергу, кадастрові зйомки, грошову оцінку земель, бонітування ґрунтів тощо здійснюють суб'єкти господарювання, що мають ліцензію на виконання землевпорядних робіт.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі договорів між юридичними, фізичними особами та розробниками документації із землеустрою.
Згідно зі статтею 26 зазначеного Закону України "Про землеустрій" розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України та договором.
Таким чином, реєстрацію земельних ділянок (а фактично - прав на них) сьогодні здійснює державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України (Центр ДЗК). Центр ДЗК діє на підставі Статуту, затвердженого наказом Держкомзему України від 23.05.2003 N 135 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах". Діяльність Центру ДЗК регулюється також наказом Держкомзему України від 31.10.2003 N 279 "Про схвалення Типових положень про регіональну філію державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та про районний (міський) відділ регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Одеської регіональної філії про визнання незаконними дій з приводу оформлення права приватної власності на земельну ділянку та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю – задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області №847 від 23.12.2003 року.
Визнати незаконними дії Біляївської районної державної адміністрації Одеської області по видачі Державного акту на право приватної власності ОСОБА_2.
Зобов’язати Біляївську районну державну адміністрацію Одеської області видати ОСОБА_3 лист-замовлення на виготовлення технічної документації для складання Державного акту на право власності на землю розміром 1,75 га, що знаходиться в межах плану у колективному сільськогосподарському підприємстві «Троїцьке» біля села Троїцьке Біляївського району Одеської області.
Зобов’язати Одеський регіональний філіал державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» зняти з реєстрації Державний акт на право власності на землю серії IV-ОД №072710 від 18 лютого 2004 року на ім’я ОСОБА_2.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 20.05.2010 року.
Суддя О.В. Колесниченко
20 травня 2010 року