ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2010 року № 10725/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Каралюса В.М.,
при секретарі Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шумської районної ради Тернопільської області про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень та спонукання його до вчинення дій, -
в с т а н о в и л а :
В грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії Шумської районної ради (Комісії з питань поновлення прав реабілітованих) щодо відмови у встановлені факту його та його сім’ї адміністративного виселення із житлового будинку в с.Антонівці Шумського району Тернопільської області, зобов’язати відповідача встановити факт такого виселення; просив визнати протиправними дії Шумської районної ради (Комісії з питань поновлення прав реабілітованих) щодо відмови у встановлені факту його та його сім’ї адміністративного виселення із житлового будинку в с.Антонівці Шумського району Тернопільської області, та перевезення для проживання в АДРЕСА_1 та зобов’язати відповідача встановити факт такого виселення.
Оскаржуваною постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2009 року в даній справі в задоволені позову було відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що зібрані комісією матеріали засвідчили відсутність будь-яких даних щодо адміністративного виселення родини позивача, а тому підстав для встановлення такого факту не було. На думку суду відповідач при вирішені звернення позивача діяв в межах вимог п.4 «Положення про комісії Рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих».
Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та не врахував того, що відповідач не вчинив всіх необхідних дій, щодо з’ясування та перевірки його заяви, так як не отримавши відповідей по перевірці, зокрема органу внутрішніх справ прийняв оскаржуване рішення; судом першої інстанції не повно з’ясовано обставини справи, що мають значення для справи, оскільки не було з’ясовано, які пояснення були отримані працівниками Михайлівського РВУМВСУ в Запорізькій області; судом першої інстанції не враховано, що він вказував на те, що його родину двічі адміністративно виселяли; не враховано і припису прокуратури щодо усунення порушення, яке полягало в неподанні відповідачем доручення в органи внутрішніх справ на встановлення факту адміністративного виселення сім’ї позивача.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити з підстав в ній зазначених.
Представник відповідача – Шумської районної ради Тернопільської області в судове засідання не явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення позивача на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 2.08.2008 року позивач звернувся із заявою до відповідача в якій просив встановити факт його та його сім’ї, безпідставного адміністративного виселення із житлового будинку в с. Антонівці Шумського району Тернопільської області та встановити факт подальшого безпідставного адміністративного виселення із житлового будинку в с. Антонівці Шумського району Тернопільської області, в який родина позивача вселилась восени 1950 року після першого адміністративного виселення, та перевезення на проживання в АДРЕСА_1 (а.с.11).
Відповідачем на заяву позивача 19.09.2008 року була надана відповідь у вигляді листа, згідно якої в задоволені заяви було відмовлено з підстав відсутності даних, щодо застосування репресій до сім’ї ОСОБА_1, при цьому вказувалось, що у зв’язку з відсутністю відомостей у органах внутрішніх справ, не має підстави встановлювати факт безпідставного заслання і вислання, а відтак рекомендовано для вирішення питання звернутись до комісії з питань поновлення прав реабілітованих Тернопільської обласної ради або судових органів (а.с.6).
Судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що відмовляючи позивачу в задоволенні його заяви, відповідачем було дотримано вимог чинного законодавства.
Так, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та п. 3 Положення про комісії Рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих, затвердженим ПКМУРСР від 24.06.1991 року № 48 комісія з питань поновлення прав реабілітованих Шумської районної ради, відповідно до покладених на неї завдань повинна була доручити органам внутрішніх справ провадити перевірку фактів безпідставності заслання і вислання, направлення на спецпоселення, а також конфіскації та вилучення майна у зв'язку з необґрунтованими репресіями (розкуркуленням) сім’ї позивача та дочекатись відповідних висновків чи результатів такої перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, на час прийняття оскаржуваної відмови, відповідач не отримав висновків чи результатів такої перевірки (а.с. 19-33).
Отже, це вказує на те, що перевірка фактів викладених у зверненні позивача належним чином проведена не була, і відповідь, яку надав відповідач на звернення позивача не ґрунтувалась на всебічному, повному та об’єктивному досліджені обставин, що необхідні були для прийняття рішення, тобто така надана необґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що також вказує на недобросовісність при розгляді звернення позивача.
Згідно вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції, вважає, що оскільки звернення позивача не було належним чином розглянуто, то таке підлягає розгляду комісією з питань поновлення прав реабілітованих Шумської районної ради Тернопільської області відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та Положення про комісії Рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих, затвердженим ПКМУРСР від 24.06.1991 року № 48.
Колегія суддів, з огляду на зазначене вище вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, ухвалив рішення без дотриманням норм матеріального права, за неповного з’ясування обставин справи, доводи апеляційної скарги частково спростовують постанову суду першої інстанції, тому наявно підстави для її скасування та прийняття нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів –
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2009 року в справі № 2-а-14/09 – скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії, щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 комісії з питань поновлення прав реабілітованих Шумської районної ради Тернопільської області оформленої листом № 243/03-11 від 19 вересня 2008 року та зобов’язати комісію з питань поновлення прав реабілітованих Шумської районної ради Тернопільської області розглянути звернення ОСОБА_1 згідно вимог ст. 9 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та Положення про комісії Рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих, затвердженим ПКМУРСР від 24.06.1991 року № 48.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили негайно після проголошення. Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
В.М.Каралюс
Постанова в повному обсязі виготовлена 26.02.2010 року.