ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.06 р. Справа № 2/96а
13 год. 00 хв. – 14 год. 00 хв. Зала судових засідань – кабінет № 232
м. Донецьк вул. Артема, 157
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Ханової Раїси Федорівни
при секретарі судового засідання Бахар Світлані Володимирівні
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою
Комунального підприємства “Макіївтепломережа” м. Макіївка
до Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2006 року № 0001991510/0
За участю
представників сторін:
від позивача: Любач В.В. – за дов. від 28 квітня 2006 року
Александрова О.В. – за дов. від 28 квітня 2006 року
Скрипкіна О.М. – за дов. від 22 травня 2006 року
відповідача: Молчанова Н.К. – за дов. від 10 березня 2006 року
Смирнова О.І. – за дов. від 3 травня 2006 року
експерт: Кузнєцова Г.О. – посвідчення № 302
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Донецької області заявлено позов з урахуванням його зміни (том 1 арк. справи 5-8,24) Комунальним підприємством “Макіївтепломережа” м. Макіївка до Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2006 року № 0001991510/0 (том 1 арк. справи 21), яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1812607 грн. 20 коп.
Відповідач у письмових запереченнях від 3 травня 2006 року № 10381/10/10-013-3, у письмових запереченнях на висновок судової економічної експертизи від 27 липня 2006 року № 1989/10/10-013-3 (том 2 арк. справи 83-86, том 4 арк. справи 63) та його представники під час розгляду справи проти позовних вимог заперечують.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем порядку проведення перевірки, за результатами якої складений акт перевірки № 820/15-1 від 16 березня 2006 року, і як наслідок цього неможливість використання даного акту як доказу при доведенні порушення відповідачем граничних термінів сплати податку на додану вартість. Зазначені порушення позивач доводить приписами норм частини 2 статті 6, частини 2 статті 19 Конституції України, пункту 4 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року № 509 – 12, частин 3 та 4 підпункту 1.11, підпунктів 2.1, 2.2 і 2.3 пункту 2 Порядку оформлення результатів не виїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (зареєстрованого Міністерством юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205). Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем строків застосування штрафних (фінансових) санкцій, правовою підставою чого вважає норми статі 250 Господарського кодексу України.
Відповідач вважає, що перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем проведена відповідно до приписів пункту 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” за порушення граничних термінів сплати податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2004 року, січень, квітень 2005 року до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції з дотриманням встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ.
Ухвалою від 23 травня 2006 року господарський суд Донецької області задовольнив клопотання представника позивача та призначив судову економічну експертизу (том 3 арк. справи 155-156).
Ухвалою від 23 травня 2006 року господарський суд Донецької області зупинив провадження по справі до отримання результатів судової економічної експертизи.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 24 липня 2006 року провадження по справі поновлено у зв’язку із отриманням висновку судової економічної експертизи (том 4 арк. справи 10-57).
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до вимог пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, експерта, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Комунальне підприємство “Макіївтепломережа” м. Макіївка є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 8 червня 2001 року, включене до ЄДРПОУ за номером 31534547, знаходиться на податковому обліку Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 08960403 від 13 липня 2004 року (том 1 арк. справи 22-23,25-37).
16 березня 2006 року відповідачем проведена перевірка з питання своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем, результати якої викладені у акті перевірки № 820/15-1 (том 1 арк. справи 10-20).
30 березня 2006 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001991510/0, яким застосована штрафна (фінансова) санкція за затримку на 427 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 50 відсотків у сумі 1812607 грн. 20 коп. (том 1 арк. справи 21).
Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Суд не приймає посилання позивача на порушення відповідачем порядку проведення перевірки з огляду на те, що норми зазначеного підпункту не ставлять підстави застосування зазначених санкцій в залежність від проведення перевірки. Ознаками застосування зазначених санкцій є порушення платником податків граничних термінів сплати податкових зобов’язань, визначених нормами вищезазначеного Закону.
Приписами Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР встановлений місячний звітний податковий період. Нормами підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно з підпунктом “а” підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Позивач відповідно до зазначених норм звітував до податкового органу податковими деклараціями з податку на додану вартість (том 1 арк. справи 38-73), уточнював дані зазначених декларацій з урахуванням приписів пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також сплачував податкові зобов’язання, визначені податковими деклараціями (том 1 арк. справи 74-151, том 2 арк. справи 1-80, том 3 арк. справи 149, том 4 арк. справи 64-128, том 5 арк. справи 1-151, том 6 арк. справи 1-31), що відображено даними зворотного боку облікової картки позивача (том 2 арк. справи 103-153, том 3 арк. справи 1-148).
Висновком експертизи (том 4 арк. справи 14-15) встановлено, що дані первинних документів бухгалтерського обліку позивача і дані зворотного боку облікової картки, що ведеться відповідачем, співпадають частково. Розбіжності створилися внаслідок того, що при погашенні податкових зобов’язань з податку на додану вартість черговість погашення податкових зобов’язань по даним облікового рахунку визначена без врахування призначення платежу, наведеного в платіжному документі, суми зменшення податкового зобов’язання з податку на додану вартість по уточнюючим розрахункам в обліковій картці значаться направленими не на зменшення до сплати суми узгодженого податкового зобов’язання уточнених періодів, а на погашення податкового боргу попередніх звітних періодів, а також у зв’язку з тим, що штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням обчисленні на суму податкового боргу, який на дату прийняття податкового повідомлення-рішення не значиться погашеним. Зазначені розбіжності призвели до безпідставного застосування штрафу у сумі 1783557 грн. 14 коп. Зазначені дослідження в розрізі кожного звітного періоду здійснені експертом та є частиною експертного висновку (том 4 арк. справи 16-57).
Суд приймає висновки експерта з огляду на нижченаведене.
Щодо врахування відповідачем зменшеної суми податкових зобов’язань за уточнюючими розрахунками в рахунок сплати податкових зобов’язань.
Згідно пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання
Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Уточнюючими розрахунками, які надані позивачем до податкового органу відповідно до абзацу 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зменшена сума узгоджених податкових зобов’язань. Зазначене зменшення не посвідчує факт сплати узгодженої суми податкових зобов’язань і не є погашеною сумою в розумінні приписів підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону, внаслідок чого підстави для застосування штрафу відсутні.
Таким чином, нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму, яка не сплачена до бюджету на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.
Суд не приймає посилання відповідача на врахування зменшеної суми податкових зобов’язань в рахунок сплати узгодженої суми податкових зобов’язань з огляду на недоведеність факту погашення зазначених зобов’язань певним чином.
Щодо врахування призначення платежу суд зазначає наступне.
Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.
Крім того, з наданого експертом висновку та розрахунків, а також декларацій за відповідні звітні податкові періоди, зворотного боку облікової картки позивача вбачається, що об’єктом обчислення штрафних (фінансових) санкцій визначені непогашені суми податкового боргу.
Таким чином, відповідачем застосований порядок нарахування штрафів, виходячи не з погашеної суми податкового боргу, яка є об’єктом обчислення штрафу за приписами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.
Суд не приймає заперечення відповідача на висновок експертизи з огляду на їх недоведеність.
З урахуванням зазначеного сума правомірно застосованих штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням дорівнює 29050 грн. 06 коп., безпідставно застосованих штрафних (фінансових) санкцій 1783557 грн. 14 коп., внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення є частково недійсним.
Суд не приймає посилання відповідача на порушення застосування відповідачем статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства з огляду на нижченаведене.
Згідно преамбули Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності.
Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб’єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.
Згідно статті 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до статті 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією і не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.
Здійснення відповідачем як державним органом контрольних функцій з питань оподаткування платників податків не є відносинами у сфері господарювання, оскільки його компетенція визначається не господарським законодавством і він не здійснює безпосередньо організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.
Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87,94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених позовних вимог.
Витрати, пов’язані із проведенням судової економічної експертизи відповідно до частини 1 статті 92 Кодексу адміністративного судочинства України покладаються на позивача, враховуючи заявлене ним клопотання.
Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Комунального підприємства “Макіївтепломережа” м. Макіївка до Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2006 року № 0001991510/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1812607 грн. 20 коп. задовольнити частково.
Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки від 30 березня 2006 року № 0001991510/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1783557 грн. 14 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства “Макіївтепломережа” м. Макіївка (86156, м. Макіївка Донецької області, вул. Лебедева, госпблок, рахунок 26009402000 у Відділенні № 1 ЗАТ “Донгорбанк”, МФО 334970, ЄДРПОУ 31534547) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 20 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 27 липня 2006 року в присутності представників сторін.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ханова Р.Ф.
вик. Бахар
3056723
Надруковано 3 примірники:
1 – у справу
2 – позивачу
3 - відповідачу