Справа № 428/2955/21

Провадження №3/428/975/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року                                                        м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Сініцин Е.М., розглянувши матеріали, які надійшли з ГУ ДПС в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Сєвєродонецьк Луганської області, не одружена, неповнолітніх дітей не має, РНОКПП НОМЕР_1 , працює головним бухгалтером ТОВ «НВП ТЕЛСИС», яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,  -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу №632/12-32-07-13-05 від 02.04.2021, ОСОБА_1 , яка працює на посаді головного бухгалтера ТОВ «НВП ТЕЛСИС» порушила п.п. 16.1.12,16.1 ст.16, п.п. 44.1, 44.2, 44.3 ст.44, п.п.134.1.1., 134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.п.198.1,198.2,198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, а саме занижено податок на прибуток всього на суму 298 155 гривень, занижено податок на додану вартість всього на суму 997 495 гривень за період, що перевірявся.

Висновки даної перевірки викладені у акті № 630/12-32-07-13-05/30672426 від 02.04.2021.

ОСОБА_1 , в судовому засіданні пояснила, що в останній час на підприємстві відсутній прибуток, тому вона не могла подати відомості та занизить податок на прибуток. В той же час пояснила, що свою вину визнає і підприємство виплатить усі необхідні податки. 

Вислухавши пояснення, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, суд зобов`язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст.1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає у випадку відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Суд вважає, що в диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП вказано про порушення порядку ведення бухгалтерського обліку, тобто про форму, своєчасність подачі бухгалтерських звітів, а не про нарахування та сплату податків.   

Крім того, зі змісту п.54.5 ст.54 Податкового кодексу України вбачається, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.54.3.2. п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

А також, згідно з п.55.1 ст.55, п.56.15 ст.56 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства, а скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Зі змісту п. 56.17.5 та п. 56.18 ст.56 Податкового кодексу України вбачається, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Суду не надано документів, які підтверджують факт оскарження ТОВ «НВП ТЕЛСИС» на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області, тобто не підтверджено, що зобов`язання ТОВ «НВП ТЕЛСИС» є узгодженим на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Використання матеріалів перевірки в якості доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності можливо лише після підтвердження дотримання процедури проведення цієї перевірки та її висновків, що підлягає вирішенню в порядку Податкового кодексу України та КАС України.

Таким чином акт №632/12-32-07-13-05 від 02.04.2021 не є належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Інші докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення у матеріалах справи відсутні.

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, а вказане правопорушення задокументовано в законний спосіб, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 252, 283, 284 КУпАП, суддя, -

                                                ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 163-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд.

Суддя                                                                                Е. М. Сініцин