КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа №355/276/20 Головуючий у 1 інстанції - Коваленко К.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1895/2021 Доповідач - Мараєва Н.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 рокуКиївський апеляційний суд в складі суддів судової палати з

розгляду

цивільних справ:

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Заришняк Г.М., Рубан С.М.

Розглянули у порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного

суду

Цивільну справу за апеляційною скаргою

представника Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"

на рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 жовтня 2020 року

в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., перевіривши матеріали справи, обговоривши

доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 13 жовтня 2020 року залишено без задоволення позовну заяву АТ КБ`ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В апеляційній скарзі представник АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 жовтня 2020 року та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги банку в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з'ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 10 грудня 2012 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві-анкеті (а.с.9).

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нарахована заборгованість - 33 810, 77 грн., з яких: 19 787, 20 грн. - заборгованість за тілом кредита; 19 787, 20 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 4 739, 23 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 7 198, 11 грн. - нарахована пеня; 500, 00 грн. - штраф (фіксована частина); 1 586, 23 грн. - штраф (процентна складова).

Звертаючись до суду із даним позовом, представник АТ КБ "ПриватБанк" просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 33 810, 77 грн. за договором №б/н від 10 грудня 2012 року та судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.ч.1-3 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч.1 ст. 638 договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив зокрема із того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором №б/н від 10 грудня 2012 року не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог. Суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунок заборгованості не є таким документом, який підтверджує наявність або відсутність коштів на рахунку особи та факт проведення певних фінансових операцій.

Однак, колегія суддів частково не погоджується із твердженням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що позивач надав суду виписку по руху коштів на рахунку ОСОБА_1 за договором №б/н станом на 03 липня 2020 року (а.с. 66-72).

Із вказаної вище виписки вбачається, що відповідач користувався коштами банку, зокрема, знімав готівку, купував продукти харчування, здійснював оплату товару в інтернет-магазині, здійснював оплату пального, а також декілька разів вносив кошти на погашення заборгованості.

Також, суд встановив, що в Анкеті-заяві від 10 грудня 2012 року, яка містить підпис позичальника ОСОБА_1 процентна ставка не зазначена. Крім того, зазначена Анкета-заява не містить умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

Позивач, крім стягнення тіла кредиту, просить також стягнути з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредита, заборгованість за нарахованими відсотками та штрафи (фіксована частина та процентна складова).

Банк, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини договору укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем.

Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідач був ознайомлений та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 10 грудня 2012 року.

Також, немає підтвердження того, що зазначені документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів) та умови щодо конкретних розмірів та порядку їх нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що викладено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді зазначеної справи.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин - 10 грудня 2012 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом - 26 лютого 2020 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки не підтверджують зазначених обставин.

Законом визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10 грудня 2012 року шляхом підписання анкети-заяви.

Відсутні також підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.1 ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи договору.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 1 цього закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п.19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», що прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності яків цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, суд першої інстанції правильно вважав, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ "ПриватБанк" дотримано вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 10 грудня 2012 року у вигляді заяви-анкети,підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» повернуті відповідачем не в повному обсязі, а також вимоги ч. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь­-який час, що свідчить про порушення його прав, - банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3.07.2019 р. в справі № 342/180/17.

Так, згідно розрахунку банку, позичальник має заборгованість за кредитом (тіло) в сумі 19 787, 20 грн., яка банку ним не повернута, і ця обставина відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог повністю погодитися не можна, тому, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пропорційно до задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню 1 230 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 845 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 3 075 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381- 384, ч.1 ст.369 ЦПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргупредставника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 жовтня 2020 року скасувати і постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 )на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 19 787 (дев`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень 20 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 )на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570) 1 230 (одну тисячу двісті тридцять) гривень судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 845 (одну тисячу вісімсот сорок п`ять) гривень судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 3 075 (три тисячі сімдесят п`ять) гривень судового збору.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :