Справа № 2-1905/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 травня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді      Калініченко О.Б.

при секретарі                              Кучерявець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, –

В С Т А Н О В И В :

Позивачка 22.07.2009 року звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути на її користь з відповідачки грошові кошти у сумі 595511,15 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що  07.06.2007 року відповідачка на підставі довіреності, виданої 06.06.2007 року нею на ім’я відповідачки, остання підписала від її імені кредитний договір № 014/9408/81/56391 від 07.06.2007 року та у відповідності до заяви на видачу готівки №1 від 07.06.2007 року зняла з рахунку, відкритого у відповідності до умов договору, грошові кошти у сумі 67294,00 доларів США, що еквівалентно 339834,70 грн.

Однак до цього часу відповідачка  так і не передала грошові кошти позивачці, витративши їх для придбання будівельних матеріалів на будівництво власного будинку. Оскільки вони перебували в дружних стосунках, позивачки повірила запевненням відповідачки про повернення грошей протягом 2-х місяців та почала погашати кредит.

Проте через потрапляння сина позивачки в ДТП та падіння самої позивачки з дробини, яке призвело до встановлення їй інвалідності 2 групи, у позивачки виникли матеріальні трудності, у зв’язку з чим  утворилась заборгованість по виплаті кредиту перед банком, який в квітні 2009 року звернувся до позивачки з позовом про стягнення коштів загальною сумою – 595511,15 грн.

Вважає, що оскільки відповідачка на момент звернення до суду не повернула належних їй грошових коштів, то відповідачка повинна відшкодувати всю суму, яку намагається стягнути з позивачки банк, -  у розмірі 595511,15  грн., яку, а також судові витрати,  просить в свою чергу стягнути з відповідачки.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлений позов та пояснили, що позивачка тривалий час знайома з відповідачкою, знаходилась з нею у дружніх відносинах, в зв'язку з чим і попросила її підписати в банку на підставі довіреності необхідні для отримання кредиту документи  та отримати грошові кошти, які потім відповідачка їй не повернула.

Представник відповідачки в судовому засіданні заперечував проти вимог позивачки, мотивуючи тим, що в 2007 році відповідачка передала останній отримані від її імені в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти у сумі 67294, 00 доларів США. Передача грошей відбувалась у відповідачки вдома за адресою: АДРЕСА_1  в присутності свідків. На підтвердження передачі грошей позивачці остання в присутності свідків поставила свій підпис у блокноті під записом про отримання коштів.

Крім того, вказував на те, що позивачка частково погасила кредит та в 2008 році надавала банку письмове пояснення про причини несвоєчасної його оплати, що також свідчить про те, що грошові кошти за кредитним договором  вона отримала в повному обсязі.

Вважав, що позивачка намагається незаконно перекласти на відповідачку обов’язок по погашенню заборгованості за кредитним договором за позовом, пред’явленим  до неї банком  у зв’язку з невиконанням умов кредитного договору.

Суд, заслухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин  від імені другої сторони, яку вона представляє. Однією з підстав припинення зобов’язання згідно зі ст. 559 ЦК є його належне виконання, сутність та загальні умови якого визначені в ст. 526 ЦК, тобто виконання, здійснене належними сторонами, відповідно до предмету виконання, в передбачений строк, у визначеному місці та у належний спосіб відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що кредитна угода № 014/9408/81/56391 від 07.06.2007 року була укладена між Оболонським районним відділенням КРД ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та позивачкою, від імені якої дану кредитну угоду було підписано відповідачкою на підставі довіреності серії ВЕР № 438258 від 06.06.2007 року, зареєстрованої в реєстрі за № 1978 та посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П.  

Відповідно до заяви про видачу готівки № 1 від 07.06.2007 року відповідачка отримала в касі банку грошові кошти у сумі 67294,00  доларів США.

Позивачка посилалась на те, що 06.06.2007 року вона звернулася до Оболонського районного відділення КРД ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» для отримання кредиту, але підписати всі необхідні документи у цей день їй не вдалося, в зв'язку з чим отримання кредиту було перенесено на наступний день.

Оскільки 07.06.2007 року позивачка повинна була відлітати до Туреччини,  вона попросила відповідачку вчинити від її імені певні дії, що необхідні для отримання кредиту та видала їй довіреність серії ВЕР № 438258 від 06.06.2007 року, зареєстровану в реєстрі за № 1978 та посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П.  

07.06.2007 року відповідачка підписала від імені позивачки кредитну угоду № 014/9408/81/56391 від 07.06.2007 року та у відповідності до заяви про видачу готівки № 1 від 07.06.2007 рок отримала в касі банку грошові кошти у сумі 67294,00 долара США, що еквівалентно 339834,70 грн.    

Повернувшись з Туреччини, як позивачка стверджувала, вона зустрілася з відповідачкою та попросила повернути їй гроші отримані за вказаною кредитною угодою гроші, але відповідачка повідомила, що вона витратила вказані гроші на придбання будівельних матеріалів для будівництва власного будинку і обіцяла повернути їх  протягом 2-х місяців.

Позивачка, вказуючи на те, що між нею та відповідачкою, на той час, були дружні відносини, повірила відповідачці та почала сплачувати відсотки банку за користування кредитними коштами.

При цьому позивачка не заперечувала, що сплачувала відсотки за користування кредитом протягом 2-х років, продовжувала неодноразово бувати в домі відповідачки, з якою посварилася наприкінці 2007 року - на початку 2008 року у зв'язку з тим, що та не повернула їй отримані в кредит кошти.

Згідно пояснення, яке було написане особисто позивачкою 02.06.2008 року, на ім'я начальника Оболонського районного відділення Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», позивачка визнавала заборгованість за кредитом, обґрунтовуючи не оплату по кредиту затриманням видачі державних актів на землю відділом земельних ресурсів м. Василькова,  та  зобов'язувалась сплатити її до 07.06.2008 року.  

Суду позивачка не змогла пояснити, чому вона продовжувала сплачувати за кредит, якій не отримувала, та написала вищевказані пояснення, вже посварившись з відповідачкою через кредитні кошти.

Представник відповідачки у судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позову, пояснив, що дійсно відповідачка на прохання позивачки отримала кредитні грошові кошти в банку у розмірі 67294,00 доларів США, але вказані кошти були повернуті позивачці у повному обсязі в присутності свідків.

Цивільний кодекс визнає дії на виконання договорів право чинам, однак не встановлює загальних вимог до способів і форм посвідчення виконання зобов’язань (ч.3 ст.206 ЦК).

Відповідно до ст. 545 ЦК України, нормами якої закріплена низка правил, спрямованих на отримання боржником письмових доказів, що підтверджують виконання ним свого обов’язку перед кредитором, на кредитора покладається обов’язок на вимогу боржника видати останньому розписку про одержання виконання.

Факт виконання боржником свого обов’язку може доводитись письмовими доказами  та іншими доказами, які б з достовірністю підтверджували виконання боржником зобов’язання.

На підтвердження повернення коштів представник відповідачки надав до суду копію розписки, в якій текст був написаний відповідачкою, а позивачка поставила лише свій підпис.

За клопотанням представника позивачки по справі було проведено судово-почеркознавчу експертизу, відповідно до висновку № 11892 від 11.03.2009 року якої підпис від імені позивачки під текстом розписки, складеної від імені позивачки про отримання грошового кредиту – непридатний для почеркознавчого дослідження. А питання щодо виконання підпису від імені позивачки у електрофотокопії вказаної розписки самою позивачкою чи іншою особою, не вирішувалось, оскільки електрофотографічне зображення не може бути посвідчу вальним знаком певної особи.

Разом з тим, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що працювала в сім'ї відповідачки, доглядаючи за маленькою дитиною, і пам'ятає, що в 2007 році відповідачка, від'їжджаючи на відпочинок за межі України, лишала їй для передачі позивачки, з якою свідок була знайома, оскільки часто бачила в будинку відповідачки, грошові кошти у розмірі приблизно 67 тисяч доларів США у банківській упаковці, що знаходились у файлі для паперу. Разом з грошима залишила і щоденник, де була написана відповідачкою розписка, в якій позивачці належало лише поставити підпис після отримання грошей. Однак у відсутність відповідачки позивачка за грошима не приїздила.

Після повернення відповідачки з відпочинку у червні-липні 2007 року вранці додому до відповідачки приїхала позивачка. Відповідачка, яка на той час знаходилась вдома на кухні, де пила чай з подругою - ОСОБА_7, попросила свідка винести гроші, оскільки вони продовжували знаходитись у неї. Вона винесла гроші у файлі на кухню та поклала на стіл, позивачка взяла файл з грошима, поставила свій підпис на розписці та швидко поїхала. Після отримання грошей позивачка продовжувала бувати у будинку відповідачки.  

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду також повідомила, що в кінці червня - на початку липня 2007 року ночувала у відповідачки в дома, оскільки мала проблеми особистого характеру. Вранці на кухні вони пила чай з відповідачкою, коли приїхала позивачка. Свідок ОСОБА_6, яка працювала у відповідачки, на прохання відповідачки винесла у файли для паперу гроші - долари США у банківській упаковці, цих пачок у файлі було багато, але на думку свідка не більше десяти, та діловий щоденник, у якому позивачка поставила підпис, забрала з столу файл з грошима та  спішно поїхала, не попивши чаю.

Таким чином, свідки підтвердили факт передачі відповідачкою коштів позивачці та  виконання останньою підпису у розписці про отримання нею грошових коштів.

Представником відповідачки до матеріалів справи було долучено копію відповіді з Києво-Святошинського РУ ГУ МВС України в Київській області від 04.11.2009 року, з якої вбачається, що позивачка з заявами до міліції не зверталась, та копію відповіді з Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 06.11.2009 року, відповідно до якої  перевіркою по базі даних встановлено, що звернень позивачки до відповідачки у міліцію не надходило.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що сторони своїми діями – виконанням та прийняттям виконання підтвердили наявність виконання відповідачкою її зобов’язання в їх правовідносинах.

Встановлені судом обставини, які не заперечувались і позивачкою, щодо оплати останньою  протягом  2-х років відсотків за користування кредитом, підтвердження її особистими поясненнями на адресу банку своєї заборгованості за кредитом, звернення до суду з даним позовом тільки після виникнення у неї матеріальних утруднень по поверненню кредитних коштів та пред’явлення 21.04.2009 року банком до неї позову, не мають логічного пояснення, а, навпаки, така поведінка позивачки свідчить про  вчинення відповідачкою дій, які були спрямовані на виконання зобов’язання, та прийняття позивачкою виконання   цього зобов’язання.  

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, в судовому засіданні було встановлено, що відповідачка повернула отримані в банку кредитні кошти позивачці у повному розмірі, а позивачка не змогла спростувати надані відповідачкою докази по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 237, 526, 545, 599, 1212, 1213  ЦК України, ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 169, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння  залишити  без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

            Суддя :