Справа № 199/848/21

(2/199/1738/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

16.04.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого - судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання - Завродській Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2021 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що в жовтні 2017 року позивач запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/. 09 квітня 2018 року відповідач звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що остання разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Відповідач, підписавши Анкету-заяву, підтвердила, що вона ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зобов`язавшись повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші обов`язкові платежі в порядку, розмірах та строки, визначені умовами кредитного договору. При цьому позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. В свою чергу, відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору не виконала належним чином покладені на неї обов`язки перед банком та порушила умови кредитного договору, має прострочену заборгованість. Станом на 30 вересня 2020 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 18 339,88 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту. Оскільки відповідач вказаний борг не повертає, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути зазначену заборгованість, а також покласти на відповідача судові витрати.

В судове засідання сторони не з`явились, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, від відповідача до суду відзив на позов не надходив. Разом з тим, стороною позивача суду подана заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій також вказується на підтримання позовних вимог в повному обсязі та відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи. За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 09 квітня 2018 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитного ліміту на відкритий для цього поточний банківський рахунок у гривні, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Дані обставини підтверджуються копією відповідної анкети-заяви (а.с.7).

В Анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця Анкета-заява разом Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась із таким договором про надання банківських послуг, отримавши всі необхідні документи через мобільний додаток (п.п.2, 3, 5 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг). (а.с.7)

Згідно з наданим розрахунком заборгованості, позивачем нараховано відповідачу заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 09 квітня 2018 року в розмірі 18 339,88 гривень, яку становить виключно тіло кредиту. (а.с.5-6)

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст.6, 627, 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ст.ст.633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ст.ст.202, 207, 626 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно норм ст.ст.76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Правова позиція суду, покладена в основу такого результату розгляду справи, ґрунтується на тому, що з огляду на зміст та характер спірних правовідносин сторін підставою для виникнення у відповідача договірних зобов`язань із повернення кредиту, сплати передбачених кредитним договором процентів за користування кредитом та інших обов`язкових платежів є не лише сам факт укладення кредитного договору, а й виконання саме кредитодавцем своїх договірних зобов`язань із надання кредиту відповідачу, що, в свою чергу, вже породжуватиме виникнення у позичальника кореспондуючого обов`язку із повернення отриманого кредиту в порядку та на умовах, визначених кредитним договором. Разом з тим, позивачем лише формально заявлено в тексті позову про надання кредиту відповідачу у формі встановлення кредитного ліміту на суму 15 000,00 гривень на поточний рахунок, однак на підтвердження даної обставини не подано суду жодного доказу, зокрема доказів відкриття відповідачу, як вказано у підписаній відповідачем анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг, поточного рахунку та встановлення на ньому кредитного ліміту певного розміру, а також доказів користування відповідачем зазначеним кредитним лімітом. Згідно усталеної судової практики та правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 вересня 2020 року по справі №200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року по справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року по справі №278/2177/15-ц, такими доказами могли б бути платіжна квитанція, платіжне доручення, меморіальний касовий ордер, розписка, виписка по картковим рахункам відповідача, заява відповідача про встановлення певного кредитного ліміту, довідки про розмір встановленого кредитного ліміту та відкриті карткові рахунки тощо.

Натомість позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог подано суду лише копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, розрахунок заборгованості та витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, а також копії паспорту відповідача, довідки про присвоєння відповідачу РНОКПП, копію банківської ліцензії позивача, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію витягу зі статуту позивача.

Вочевидь, що копії паспорту, довідки РНОКПП, банківської ліцензії, виписки з державного реєстру, витягу зі статуту не можуть підтверджувати виконання позивачем своїх договірних зобов`язань за кредитним договором, які є обов`язковою передумовою для виникнення у відповідача обов`язку із повернення кредиту в порядку та на умовах кредитного договору. Аналогічним чином суд оцінює і підписану відповідачем анкету-заяву, яка сама по собі підтверджує лише намір відповідача укласти кредитний договір, а за умови наявності доказів прийняття і погодження такої заяви позивачем - факт укладення кредитного договору, а не беззаперечне виникнення у відповідача обов`язку зі сплати позивачу певної суми коштів в якості повернення кредиту.

Так само не може бути прийнятий судом до уваги в якості достатнього доказу виникнення у відповідача обов`язку зі сплати позивачу певних коштів в якості боргу за кредитним договором, в тому числі в контексті наведених абзацом вище доказів, наданий позивачем витяг з Умов обслуговування рахунків фізичних осіб, оскільки такий доказ, з огляду на його зміст та характер, призначений для доведення конкретного змісту укладеного між сторонами кредитного договору, а не виконання позивачем його договірних зобов`язань. Крім того, такий витяг з Умов фактично не підписаний відповідачем (надпис в кінці умов про підписання електронним цифровим підписом не вбачається за можливе перевірити на предмет достовірності), представляє собою роздруківку з сайту кредитодавця, а отже його зміст повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача. Відтак, в суду немає достатніх підстав вважати, що саме ці умови мав на увазі позичальник і погодився з ними, укладаючи кредитний договір. Останнє, в свою чергу, не дозволяє суду оцінити зазначені умови як складову кредитного договору, ґрунтувати на них своє рішення. Викладена позиція суду узгоджується із усталеною судовою практикою та правовим висновками Великої Палати у постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17-ц, а також із правовими висновками Верховного Суду у постановах від 25 вересня 2019 року у справі №704/1023/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі №322/1220/16, від 07 серпня 2019 року по справі №182/1806/17, від 27 серпня 2020 року по справі №188/1815/17.

Щодо розрахунку заборгованості, то цей доказ також не може бути прийнятий судом ні окремо, ні в контексті інших матеріалів справи, оскільки такий розрахунок не спирається на жодний належний доказ факту передачі позивачем відповідачу в якості кредиту певної грошової суми або встановлення кредитного ліміту на певний рахунок відповідача, що відповідно дозволяє оцінювати наведені в розрахунку суми боргу лише як припущення, на якому суд не можу ґрунтувати своє рішення.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже і про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормою ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд приходить до висновку, що судові витрати понесені позивачем в ході розгляду справи відшкодуванню йому не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.6, 11, 15, 16, 202, 207, 525, 526, 530, 610-612, 625-629, 633, 634, 638, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.9 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.11, 15 Закону України «Паро захист прав споживачів», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352; адреса місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко